Постанова № 21300512, 25.01.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 року Справа № 5013/1530/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Чимбар Л.О, Орєшкіній Е.В.

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №260 від 25.11.11, представник;

представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Кіровський” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2011р. у справі №5013/1530/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Трифар”, м. Київ

до публічного акціонерного товариства “Кіровський”,

с. Вільне Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення боргу у сумі 55007, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Трифар” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства “Кіровський” з позовом про стягнення боргу у сумі 55007, 00 грн, витрат по сплаті державного мита у сумі 550, 07 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн, витрат за надання юридичних послуг у сумі 2350, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач неналежно виконав свої зобовязання в частині повної оплати товару, у звязку з чим виникла заборгованість. (а. с. 3-5)

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2011 року (суддя Коротченко Л.С.) позов задоволено: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Кіровський" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трифар" заборгованість у сумі 55 007, 00 грн, витрати по сплаті державного мита у сумі 550, 07 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн, а також інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи у сумі 2 350,00 грн. (а. с. 75 - 78)

09.11.2011 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “Кіровський” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2011 року. Скарга мотивується неповним та необєктивним зясуванням обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- сума загальної заборгованості за ветпрепарати визначалась позивачем згідно акту звірки, який не був підписаний уповноваженою особою зі сторонни відповідача, а саме директором публічного акціонерного товариства “Кіровський”;

- у публічного акціонерного товариства “Кіровський” відсутні відомості про взаємовідносмини з товариством з обмеженою відповідальністю “Трифар”, так як усі документи бухгалтерського обліку, в тому числі, накладні на відпуск товарів знаходяться у слідчому відділі УМВС України в Кіровоградській області;

- до складу судових витрат відносяться лише витрати за послуги адвоката, а не будь-якого представника.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі існуючої домовленості товариство з обмеженою відповідальністю "Трифар" передало відкритому акціонерному товариству "Кіровський", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Кіровський”, ветеринарні препарати на загальну суму 56 807,00 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №РН-0001130 від 25.05.2009 року на суму 49 787, 00 грн. і довіреністю серії ЯОЛ №195860/376 від 25.05.2009 року та видатковою накладною №РН-0001652 від 28.07.2009 року на суму 7 020, 00 грн. і довіреністю серії ЯОЛ №195888/403 від 28.07.2009 року. (а. с. 11-14).

Видаткові накладні №РН-0001130 від 25.05.2009 року та №РН-0001652 від 28.07.2009 року містять відмітки про отримання товару відповідачем, а саме: підписи повноважних представників публічного акціонерного товариства “Кіровський” та відтиски печатки підприємства у графі "Отримав (ла)".

Надані позивачем документи є належними доказами отримання відповідачем товару на суму 56807 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в розмірі 1 800,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 28.04.2010 року. (а. с. 15).

Борг склав: 56807, 00 грн. 1800 грн. = 55007 грн.

У відповідача виникло цивільно-правове зобовязання перед позивачем щодо оплати придбаного товару відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України.

Оскільки строк виконання зобовязання договором не було визначено, позивач згідно статті 530 Цивільного кодексу України мав право вимагати його виконання в будь-який час.

З цього приводу позивач на адресу відповідача 29.06.2011 року цінним листом з описом вкладення направив вимогу на сплату боргу у сумі 55007, 00 грн.

Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

Враховуючи те, що публічне акціонерне товариство “Кіровський” не надало доказів повної оплати отриманого товару, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення боргу у сумі 55007, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трифар” також просило стягнути з публічного акціонерного товариства “Кіровський” 2350 грн. за юридичні послуги.

На підтвердження своїх вимог позивач надав договір №23/06-11 від 23.06.2011 року, платіжні доручення №2802 від 29.06.2011 року та №2867 від 02.08.2011 року.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Отже, в розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правову допомогу позивачеві було надано приватним підприємцем Семенякою В.В, який адвокатом не являється.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що грошові кошти у розмірі 2 350 грн, сплачені за юридичні послуги, є витратами понесеними товариством у зв'язку з реалізацією процесуальних прав та є судовими витратами, але при цьому, вони сплачені не адвокату, а тому судом першої інстанції не обґрунтовано стягнено з відповідача, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись статями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Кіровський” частково задовольнити, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2011р. у справі №5013/1530/11 в частині стягнення судових витрат у сумі 2350 грн. скасувати, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: Л.О. Чимбар

Е.В. Орєшкіна