Рішення № 21300328, 24.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа № 5020-43/2012

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю „ЕММ”,

ідентифікаційний код 20666184

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6)

до Приватного підприємства „Марія”,

ідентифікаційний код 32520980

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6)

про стягнення 47727,99грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТДВ „ЕММ”) ОСОБА_1 представник, довіреність № 31 від 15.08.2011;

відповідач (ПП „Марія”) Резицький О.С. керівник, Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом № 12675551 від 10.01.2012; паспорт АР № НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11.11.2009.

Обставини справи:

05.01.2012 Товариство з додатковою відповідальністю „ЕММ” (далі позивач, ТДВ„ЕММ”) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовною заявою до Приватного підприємства „Марія” (далі відповідач, ПП „Марія”) про стягнення заборгованості за отримані послуги у сумі 47727,99грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг будівельними машинами та механізмами ЗАТ„ЕММ” № 1 від 05.01.2009 в частині оплати отриманих послуг.

В засіданні суду 24.01.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги у сумі 47727,99грн у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позов визнав, не заперечував факту порушення строків внесення плати за отримані послуги та пояснив, що це повязано зі скрутним матеріальним становищем відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 між Приватним підприємством „Марія” (відповідач, Замовник) та Закритим акціонерним товариством „ЕММ”, правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю „ЕММ” (позивач, Виконавець), укладено Договір № 1 про надання послуг будівельними машинами та механізмами виконавця (далі Договір) /арк.с.7/.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Виконавець зобовязаний надавати Замовнику послуги машинами та механізмами (далі техніка) відповідно до умов Договору.

В свою чергу, підпунктом 2.2.5 пункту 2.2 Договору на Замовника покладено обовязок своєчасно здійснювати оплату отриманих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник оплачує отримані від Виконавця послуги з урахуванням фактично відпрацьованого часу за цінами, зазначеними в рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

Сторони домовились, що Договір діє з 05.01.2009 по 31.12.2009 (пункт 5.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконував належним чином, що підтверджується, зокрема, Актами приймання-передачі робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 23.01.2009, №ОУ-0000086 від 31.03.2009, №ОУ-0000087 від 31.03.2009, №ОУ-0000088 від 31.03.2009, №ОУ-0000120 від 30.04.2009, підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими їх печатками /арк. с. 8-10/.

На підставі зазначених актів приймання-передачі робіт (надання послуг) позивачем відповідачеві виставлені рахунки для оплати наданих послуг із зазначенням строків їх оплати /арк. с. 35-39/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 47727,99грн.

З метою досудового врегулювання спору 12.05.2009 позивач надіслав відповідачеві лист № 44 з вимогою сплати борг /арк. с. 45/.

Однак, відповідач умови Договору та вимогу позивача не виконав, існуючу заборгованість не погасив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Товариства з додатковою відповідальністю „ЕММ” про стягнення з Приватного підприємства „Марія” заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 05.01.2009 між Приватним підприємством „Марія” та Закритим акціонерним товариством „ЕММ”, правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю „ЕММ” (пункт 1.1 Статуту /арк. с. 11-25/), укладено Договір №1 про надання послуг будівельними машинами та механізмами виконавця, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір № 1 від 05.01.2009 є підставою для виникнення у відповідача обовязку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (підпункт 2.2.5 пункту 2.2, пункт 3.1) Замовник зобовязаний своєчасно сплачувати надані Виконавцем послуги за цінами, зазначеними в рахунках.

Як встановлено судом, сторонами складені та підписані Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 23.01.2009, №ОУ-0000086 від 31.03.2009, №ОУ-0000087 від 31.03.2009, №ОУ-0000088 від 31.03.2009, №ОУ-0000120 від 30.04.2009 /арк. с. 8-10/, на підставі яких позивачем відповідачеві виставлені рахунки із зазначенням строків їх оплати, а саме:

-рахунок-фактура № СФ-0000006 від 26.01.2009 на суму 21384,10 грн з ПДВ (строк оплати до 30.01.2009) /арк. с. 35/;

-рахунок-фактура № СФ-0000095 від 31.03.2009 на суму 17250,38 грн з ПДВ (строк оплати до 08.04.2009) /арк. с. 36/;

-рахунок-фактура № СФ-0000096 від 31.03.2009 на суму 2976,48 грн з ПДВ (строк оплати до 08.04.2009) /арк. с. 36/;

-рахунок-фактура № СФ-0000097 від 31.03.2009 на суму 3748,42 грн з ПДВ (строк оплати до 31.03.2009) /арк. с. 38/;

-рахунок-фактура № СФ-0000131 від 30.04.2009 на суму 2368,61 грн з ПДВ (строк оплати до 11.05.2009) /арк. с. 39/;

разом 47727,99 грн.

Отже, останній платіж за отримані послуги відповідач був зобовязаний здійснити в строк до 11.05.2009.

Натомість, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем не погашена, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за отримані за Договором послуги в сумі 47727,99 грн.

Водночас, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 47727,99 грн є доведеним та документально підтвердженим, в тому числі підписаним обома сторонами та засвідченим їх печатками актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.12.2011 /арк. с. 26/.

До того ж, у засіданні суду 24.01.2012 представник відповідача визнав позов у повному обсязі, що відображено в протоколі судового засідання /арк. с. 64-65/.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 1 від 05.01.2009 про надання послуг будівельними машинами та механізмами виконавця в сумі 47727,99 грн є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Марія” (ідентифікаційний код 32520980; 99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6; п/р26000035747100 в АТ "УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005, п/р26004300003098 в АКБ "Форум", м. Севастополь, МФО384931, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „ЕММ” (ідентифікаційний код 20666184; 99029, м. Севастополь, вул.Шабаліна, 6; п/р26005343474900 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) заборгованість в сумі 47727,99 грн (сорок сім тисяч сімсот двадцять сім грн 99коп.), а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн (одна тисяча чотириста одинадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

30.01.2012.