Рішення № 21300321, 24.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа № 5020-1111/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1111/2011

за позовом Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

до Публічного акціонерного товариства „Естейтбілдінг”

про стягнення заборгованості за договором про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя у розмірі 1738358,00 грн,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Естейтбілдінг”

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

про внесення змін до договору №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя для спільного розгляду с первісним позовом та обєднати її з матеріалами справи №5020-1111/2011,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, приватного підприємства «Карбон»,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.2012;

відповідача не зявився;

третьої особи (Севастопольська міська державна адміністрація) - не зявився;

третьої особи (ПП “Карбон”) - не зявився;

прокурора - Почка Антон Анатолійович, посвідчення №735 від 05.12.2011;

Суть спору:

18.07.2011 заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства „Севастопольжитлобуд” про стягнення заборгованості за договором №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя у розмірі 1738358,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

08.09.2011 Публічне акціонерне товариство „Севастопольжитлобуд” звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про внесення змін до договору №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (том 1 арк.с.108-111).

На виконання рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 09.09.2011, розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2011, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5020-1111/2011.

За результатами повторного автоматичного розподілу справа №5020-1111/2011 передана до провадження судді Харченка І.А.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.09.2011 справу прийнято до провадження та прийнята зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства „Севастопольжитлобуд” для спільного розгляду с первісним позовом та обєднана з матеріалами справи №5020-1111/2011.

Ухвалою суду від 19.09.2011 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольську міську державну адміністрацію та приватне підприємство «Карбон».

Ухвалою суду від 03.10.2011 провадження у справі №5020-1111/2011 зупинено до вирішення повязаної з нею іншої справи за позовом публічного акціонерного товариства “Севастопольжитлобуд” до Севастопольської міської державної адміністрації, приватного підприємства “Карбон” про визнання недійсним договору №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя та набрання рішенням у цієї справі законної сили.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 ухвала господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.11.2011 провадження у справі №5020-1111/2011 поновлено, строк розгляду спору продовжено, справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 15.11.2011 зупинено провадження у справі №5020-1111/2011 до розгляду касаційної скарги публічного акціонерного товариства “Севастопольжитлобуд” Вищим господарським судом України та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Севастополя.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 залишена без змін.

13.01.2011 на адресу господарського суду міста Севастополя надійшла справа №5020-1111/2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012 провадження у справі №5020-1111/2011 поновлено.

В процесі розгляду справи публічне акціонерне товариство "Севастопольжитлобуд" відповідно до рішення загальних зборів публічного акціонерного товариства "Севастопольжитлобуд" №5 від 15.08.2011 змінило назву на публічне акціонерне товариство "Естейтбілдінг" (пункт 1.1 статуту публічного акціонерного товариства "Естейтбілдінг", том 2 арк.с.14).

Оскільки зміна назви товариства в понятті статті 25 Господарського процесуального кодексу України не тягне правонаступництва юридичної особи, суд не здійснював заміну відповідача його правонаступником.

Відповідач та треті особи в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач за первісним позовом правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Проте, звернувся із зустрічною позовною заявою про внесення змін до договору №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя, а саме у пункт 2.1 договору шляхом викладення його у наступної редакції: «Забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 10,89% від 581856,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету у відповідності з розрахунком»(том 1 арк.с.108-111).

Прокурор проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує (том 1 арк.с.121-122), пояснив, що позивачем за зустрічним позовом не наведено будь-яких норм прав, на підставі яких розмір пайового внеску, визначений спірним договором, підлягає зменшенню..

Відповідач за зустрічним позовом в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав та пояснив, що вимоги позивача за зустрічним позовом не мають під собою правових підстав (том 1 арк.с.139-140).

Ухвалами суду від 19.09.2011, від 10.11.2011 у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжувався за клопотаннями прокурор та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора,

в с т а н о в и в:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовом про захист інтересів держави. Ці положення містить стаття 36-1 Закону України “Про прокуратуру”.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобовязаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття обєкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Отже, отримувачем коштів для створення і розвитку соціальної інфраструктури міста Севастополя є місцевий бюджет.

Забезпечення виконання місцевого бюджету, який в силу статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” не включається до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, належить до відання виконавчих органів відповідних рад (підпункт 1 пункту „а” статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно з пунктами 4, 10.53 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (в редакції рішення Севастопольської міської ради № 9128 від 26.01.2010), Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської ради, який здійснює підготовку та укладає договори про пайову участь (внески) забудовників у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, контролює їх виконання (том 1 арк.с. 51-55).

Таким чином, невиконання зобовязань за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя порушує економічні інтереси держави в галузі виконання регіональних програм соціально-економічного розвитку, а тому потребує захисту.

Зважаючи на вищевикладене, подання прокурором в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради даного позову є правомірним.

Судом встановлено, що 12.06.2008 між Севастопольською міською державною адміністрацією і закритим акціонерним проектно-будівельним товариством “Севастопольжитлобуд”, назву якого змінено на публічне акціонерне товариство "Естейтбілдінг" на підставі Закону України «Про акціонерні товариства»та рішення загальних зборів публічного акціонерного товариства "Севастопольжитлобуд" №5 від 15.08.2011 (далі відповідач), було укладено договір №508/08 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (будівництво та обслуговування корпусу 11 (ПК-8, ПК-10) 6-ої черги IV мікрорайону по пр. Жовтневої Революції) (далі Договір). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання зобовязань.

Правонаступником Севастопольської міської державної адміністрації за вказаним Договором на підставі пункту 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 12.11.2002 №339 (в редакції рішення Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 №9128), є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (том 1 арк.с.51).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач зобовязався здійснити пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Севастополя.

Пунктом 2.1 Договору встановлений обовязок відповідача з перерахування суми пайової участі у розмірі 581 856,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету (далі Цільовий фонд) відповідно до Розрахунку (том 1 арк.с. 9).

Розрахунок є невідємною частиною Договору, розмір пайової участі складає 1738358,00 грн. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 №40 комісією з питань пайової участі забудовників в розвиток соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури прийнято рішення про зарахування робіт з будівництва поза майданчикових інженерних мереж в сумі 1156502,00 грн с подальшою передачею (після закінчення будівництва обєкту) в комунальну власність в рахунок пайової участі в розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (том 1 арк.с.11).

Згідно із пунктом 2.2 Договору розрахунки здійснюються відповідачем протягом одного року з моменту підписання договору, але не пізніше введення обєкта в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя №644-р від 26.08.2008 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку корпус 11 ПК-10 у IV мікрорайоні 6-ої черги по пр. Жовтневої Революції у Гагарінському районі м. Севастополя за адресою по вул. Астана Кесаєва, 14-Б (том 1 арк.с.38).

Отже, строк виконання відповідачем зобовязання з оплати суми пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя за Договором у розмірі 1738 358,00 грн настав 26.08.2008.

Проте, як зазначив прокурор, в порушення умов Договору відповідач суму пайової участі на рахунок Цільового фонду не перерахував, що і стало причиною звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за Договором.

Відповідач звернувся із зустрічною позовною заявою про внесення змін до Договору, а саме у пункт 2.1 договору шляхом викладення його у наступної редакції: «Забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 10,89% від 581856,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету у відповідності з розрахунком»та зазначив, що зміст пункту 2.1 Договору не відповідає внутрішній волі відповідача оскільки відповідач взяв на себе зобовязання оплатити лише 10,89% від суми пайової участі, передбаченої для сплати ПП «Карбон»як орендатором земельної ділянки на якій буде здійснено будівництво.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між Севастопольською міською державною адміністрацією та відповідачем було укладено договір №508/08 про пайову участь (внесках) забудовників в розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами Договору відповідач зобовязаний перерахувати суму пайової участі в розмірі 1738 358,00 грн не пізніше введення обєкта в експлуатацію.

Судом встановлено, що закінчений будівництвом обєкт прийнятий в експлуатацію 26.08.2008. Отже, відповідач повинен був перерахувати суму пайової участі в строк до 26.08.2008.

Проте, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив суму пайової участі, що не заперечується відповідачем.

Водночас, відповідач вважає, що позивач не має права вимоги оплати суми пайової участі від нього у повному обсязі оскільки він взяв на себе зобовязання оплатити лише 10,89% від суми пайової участі, передбаченої для сплати ПП «Карбон»як орендатором земельної ділянки на якій буде здійснено будівництво, у звязку з чим пункт 2.1 Договору не відповідає внутрішній волі відповідача, що стало підставою для звернення із зустрічною позовною заявою про внесення змін до договору №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя, а саме у пункт 2.1 договору шляхом викладення його у наступної редакції: «Забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 10,89% від 581856,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету у відповідності з розрахунком».

Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.1 Договору та розрахунку до нього, що є невідємною частиною Договору, встановлений обовязок відповідача з перерахування суми пайової участі у розмірі 1738358,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету.

Розмір пайового внеску визначений на підставі рішення Севастопольської міської ради №910 від 11.10.2006.

Договір відповідає вимогам діючого законодавства, що встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 17.11.2011 у справі №5020-1326/2011, яке набрало законної сили 03.12.2011, Договір та додаток до договору підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками, що свідчить про те, що сторони діяли на власний розсуд, без примусу (том 2 арк.с.97-101).

Крім того, статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що зміни та доповнення умов договору вносяться за письмовою згодою сторін.

Відповідно до вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, відповідач не подав суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а також доказів дотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України.

За викладених обставин первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пайового внеску в розмірі 1738 358,00 грн є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги про внесення змін до пункту 2.1 Договору є такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі позову) при задоволенні позову підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 29, 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Естейтбілдінг»(50051, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4 офіс 305, ідентифікаційний код 01267260) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р 31517932700001 в ГУ ДКУ м. Севастополя МФО 824509, ОКПО 23895637, отримувач - місцевий бюджет, код платежу 50110001) заборгованість за договором №508/08 від 12.06.2008 про пайову участь (внесках) замовників в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя в сумі 1738 358,00 грн.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Естейтбілдінг»(50051, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 4 офіс 305, ідентифікаційний код 01267260) в дохід Державного бюджету України державне мито в розмірі 17 383,58 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 30.01.2012.