Рішення № 21299714, 23.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2012 р. Справа № 4/001-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ Строй", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бестбуд",

м. Вишгород

про стягнення 61 462,65 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1. предст., дов. № 26-12/2011 від 26.12.2011р.

відповідач Жеребен В.О. директор;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/001-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ Строй" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бестбуд" про стягнення 61 462,65 грн., які складаються з 54544,47 грн. боргу за договором на виконання підрядних робіт № 22/09 від 22.09.2010р., 2084,64 грн. пені, 2999, 95 грн. інфляційних втрат, 1833,59 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2012р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 23.01.2012р.

Представник позивача, на виконання вимог суду, подав витребувані документи.

Присутній в судовому засіданні відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак усно проти заявлених позовних вимог не заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача суд,

встановив:

22.09.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АБВ Строй" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бестбуд" (замовник) було укладено договір на виконання підрядних робіт № 22/09, відповідно до умов якого підрядник зобовязується власними і залученими силами та засобами виконати передбачені замовленням будівельні роботи: монтаж вентильованого фасаду Сканрок тренажерного комплексу ADB-3D НСЦ Украероруху за адресою аеропорт Бориспіль Київської області відповідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією і здати в обумовлені договором строки замовнику.

Відповідно до п. 1.2 договору, замовник зобовязується прийняти закінчений комплекс робіт на обєкті та сплатити підряднику їх вартість.

Договірна ціна робіт, що доручені підряднику, становить 130 грн. за 1 метр квадратний фасаду Сканрок без урахування матеріалів.

Пунктом 7.1 договору визначено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється підрядником та замовником, шляхом підписання акту виконаних робіт уповноваженими представниками сторін з урахуванням умов передбачених цим договором.

У відповідності до п. 4.1 договору, замовник здійснює авансовий платіж 54000,00 грн. і забезпечує безперервне фінансування будівництва.

Остаточний розрахунок за виконані роботи з підрядником здійснюються через 15 днів після підписання акту здачі обєкту чи комплексу робіт (п. 4.3).

На виконання п. 4.1 договору, на поточний рахунок позивача було перераховано авансовий платіж в розмірі 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2010р. № 22, від 29.09.2010р. № 30, від 11.11.2010р. № 80 (копії в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, станом на 03 жовтня 2011 року обєкт введений в експлуатацію.

У відповідності до умов договору, 01.11.2011р. сторонами складено та підписано акт №1 приймання виконаних підрядних робіт.

Проте, станом на день розгляду справи, за словами позивача, відповідач не сплатив підряднику повну вартість підрядних робіт, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із поданих до позову доказів вбачається, що зобовязання оплати виконані підрядні роботи ґрунтуються на положеннях п.п. 4.3. Договору №22/09 від 22.09.2010р.

Зважаючи на те, що відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечував, претензій щодо якості виконаних підрядних робіт не висував, доказів, які б свідчили про повну оплату виконаних підрядних робіт не надав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 54544,47 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, складеним станом на 31.03.2011р., який підписаний та скріплений печатками підприємств.

Крім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 2084,64 грн. пені за період з 30.09.2011р. по 28.12.2011р.

Відповідно до п. 8.5 договору, у випадку затримки оплати робіт по цьому договору замовник відшкодовує підряднику пеню в розмірі 1% від невиплаченої суми за кожний день прострочки.

З розрахунку штрафних санкцій, поданих позивачем, вбачається, що останній просить стягнути з відповідача пеню за період з 30.09.2011р. по 28.12.2011р. Проте, з таким висновком господарський суд не погоджується, оскільки у відповідності до умов договору (п. 4.3) остаточний розрахунок здійснюється відповідачем після підписання акту здачі обєкту чи комплексу робіт.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних підрядних робіт підписаний сторонами 01.11.2010р., у звязку з чим з урахуванням приписів статтей 253, 530 ЦК України та п. 4.3 договору, остаточний розрахунок повинен був бути здійснений відповідачем до 15.11.2010р. включно, а тому прострочення виконання зобовязання у відповідача настало починаючи з 16.11.2010р.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що періодом для стягнення будь-яких штрафних санкцій, в тому числі і нарахування неустойки почалося з 16.11.2010р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за період з 16.11.2010р. по 16.05.2011р. (від дня, коли зобовязання мало бути виконано) в розмірі 4215, 62 грн.

Однак, враховуючи те, що у відповідності до норм процесуального законодавства, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а також зважаючи на те, що заявлена до стягнення пеня не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, нарахована позивачем за період, що не перевищує шестимісячного строку, а тому розмір неустойки в сумі заявленій позивачем 2084, 64 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних становить 1833,59 грн. (за період з 15.11.2010р. по 28.12.2011р.), інфляційні втрати 2999,95 грн. (за період з 15.11.2010р. по 28.12.2011р.).

Згідно розрахунку, здійсненого судом, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (за період з 16.11.2010р. по 28.12.2011р) підлягає частковому задоволенню в сумі 1829,11 грн. та 2945, 40 грн. відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54544,47 грн. боргу, 1829,11 грн. 3% річних, 2945,40 грн. інфляційних втрат, 2084,64 грн. пені, загалом 61403,62 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Бестбуд" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 14, код ЄДРПОУ 34710119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБВ Строй" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 31/27а, код ЄДРПОУ 35209325) 54544 (пятдесят чотири тисячі пятсот сорок чотири) грн. 47 коп. боргу, 1829 (одну тисячу вісімсот двадцять девять) грн. 11 коп. 3% річних, 2945 (дві тисячі девятсот сорок пять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 64 коп. пені, 1410 (одну тисячу чотириста десять) грн.. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 30.01.2012р.