Рішення № 21299461, 02.02.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2012Справа №5002-18/5306-2011 за позовом - Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій", м. Київ (вул. І. Клименка, 5/2, м. Київ-37, 03680)

до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Пансіонат Прибережний", с. Відрадне, м. Ялта (вул. Моріса Тереза, 5, смт. Відрадне, м. Ялта, 98654)

про стягнення 25438,03 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 зав. юрид. відділом, дов. від 05.01.2012 № 255-16

Від відповідача ОСОБА_2. представник, довіреність від 01.07.2011

Суть спору: Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" - позивач звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства " Пансіонат Прибережний" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 18615,00 грн. основного боргу, 5193,58 грн. інфляційних нарахувань; 1629,45 грн. 3% річних, а всього 25438,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 423 на створення і передачу науково-технічної продукції за темою: «Обстеження та оцінка технічних рішень незавершеного будівництва корпусу «Сон у моря» та прилеглих будівель до пансіонату «Прибережний» у м. Ялті» на суму 37230,00 грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач повністю виконав передбачені роботи і передав їх замовнику за Актом здавання-приймання роботи № 1/1524 від 25.12.2008 р. на суму 37320,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору замовник платіжним дорученням № km3153v перерахував 15.11.2008 року на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% вартості робіт у сумі 18615,00 грн.

Як вказує позивач, відповідачем були порушені умови договору, з чого створилася заборгованість яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

23.01.2012 від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 18.01.2012 за вих. № 255-98, відповідно до якої позивач просить припинити провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором № 423 від 03.11.2008 у сумі 18615,00 грн., у звязку з оплатою відповідачем такої суми боргу.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

3 листопада 2008 року між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (виконавець) і Закритим акціонерним товариством "Пансіонат Прибережний" (Замовник) був укладений договір № 423 на створення і передачу науково-технічної продукції за темою: "Обстеження та оцінка технічних рішень незавершеного будівництва корпусу "Сон у моря" та прилеглих будівель до пансіонату "Прибрежний" в м. Ялті" на суму 37 230,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 205,00 грн.).

Відповідно до ст. 331 Господарського кодексу України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

На виконання цього договору позивач повністю виконав передбачені роботи і передав їх замовнику за Актом здавання-приймання роботи № 1/1524 від 25.12.2008 р. на суму 37 230,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 205,00 грн.).

Відповідач виконані роботи за договором прийняв, доказами чого є сам факт прийняття ним науково-технічної продукції (Експертний висновок) і належним чином оформлений вищевказаний Акт здавання-приймання роботи, який підписаний його представником та завірений печаткою товариства, але у повному розмірі не оплачений.

Так, відповідно до пункту 2.3. договору замовник платіжним дорученням № кm3153v перерахував 15.11.2008 на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% вартості робіт у сумі 18 615,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 договору замовник протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів.

Акт здавання-приймання роботи № 1/1524 підписаний сторонами 25.12.2008. Проте у порушення п. 3.2 договору, відповідач до 9 січня 2009 року (10 днів, з 26 грудня по 8 січня 2009 року, не враховуючи святкових та перенесених робочих днів у січні 2009 року) не сплатив позивачеві кошти у сумі 18615,00 грн.

У порушення п. п. 2.1., 3.2. договору, решта отриманої замовником науково-технічної продукції на суму 18 615,00 грн. на момент подачі позову до суду залишалася не оплаченою (37 230,00 -18 615,00 = 18 615,00 грн.), що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проте у процесі вирішення спору відповідач сплатив кошти у сумі 18615,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1418 від 29.12.2011 на суму 18615,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що позовна заява надійшла до суду 12.12.2011 (відповідно до штампу вхідної кореспонденції господарського суду АР Крим), а кошти у сумі 18615,00 грн. були сплачені відповідачем 29.12.2011, суд припиняє провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сум 18615,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів оплати інфляційної суми у розмірі 5193,58 грн. та 3% річних у сумі 1629,45 грн. відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 5193,58 грн. за період з січня 2009 року по листопад 2011 року та 3% річних у сумі 1629,45 грн. за період з 9 січня 2009 року по 9 грудня 2011 року.

Оскільки судом вище встановлений факт прострочення відповідачем оплати коштів за договором № 423 від 03.11.2008 на створення і передачу науково-технічної продукції, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 5193,58 грн. за період з січня 2009 року по листопад 2011 року та 3% річних у сумі 1629,45 грн. за період з 9 січня 2009 року по 9 грудня 2011 року підлягають задоволенню

Судовий збір відноситься на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд враховує, що кошти у сумі 18615,00 грн. були сплачені відповідачем вже після порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 02.02.2012 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.02.2012.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог № 255-98 від 18.01.2012.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства " Пансіонат Прибережний", с. Відрадне, м. Ялта (вул. Моріса Тереза, 5, смт. Відрадне, м. Ялта, 98654; код ЄДРПО України 20730769) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій", м. Київ (вул. І. Клименка, 5/2, м. Київ-37, 03680; код ЄДРПО України 02495431) суму інфляції у розмірі 5193,58 грн., 3% річних у сумі 1629,45 грн. та судовий збір у сумі 1411,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позовних вимог про стягнення суми боргу 18615,00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.