Вирок № 21296981, 29.11.2011, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 1-76/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт.Турійськ 29 листопада 2011 року

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Воробей І.В.

за участю секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Книш В.В.

потерпілого Величе

захисника-адвоката ОСОБА_2

законного представника підсудного ОСОБА_3

представника служби у справах дітей Мущинської М.М.

представника кримінальної міліції у справах дітей Величе

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год. ОСОБА_6, знаходячись в сторожовому приміщенні біля озера Величе в АДРЕСА_1 таємно викрав належний Величе мобільний телефон “Nokia-Х2-00” з карткою памяті вартістю 1 000.00 гривень та сім-картку вартістю 30.00 гривень, чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1 030.00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винуватим себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та суду показав, що дійсно 20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год. він увійшов до сторожового приміщення біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району в пошуках свого знайомого Величе, якого прийшов відвідати. Не виявивши там Величе, він побачив на музичній колонці належний своєму знайомому Величе мобільний телефон “Nokia-Х2-00” і вирішив його викрасти. З цією метою він відєднав від наявної там розетки та зарядного пристрою, обмотаного ізоляційною стрічкою чорного кольору, цей мобільний телефон, поклав його у кишеню власних штанів, виніс зі сторожового приміщення і заховав у хліві господарства своєї матері ОСОБА_3 у с.Соловичі Турійського району. Коли при зустрічі з ним в той самий день Величе і Величе стали звинувачувати його у викраденні мобільного телефону “Nokia-Х2-00” з карткою памяті та сім-карткою, він невдовзі після цього забрав його зі схованки, розбив цеглиною і кинув з вишки для стрибків у воду в озеро Величе.

Щиро кається у вчиненому, просить суворо його не карати, так як він частково відшкодував потерпілому завданий злочином збиток.

Крім власного визнання своєї винуватості винуватість підсудного ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується й перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий Величе в судовому засіданні ствердив, що коли він 20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год. повернувся до сторожового приміщення біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району, то виявив, що належний йому мобільний телефон “Nokia-Х2-00” з карткою памяті та сім-карткою, який для нього в квітні 2011 року придбав у кредит та оплатив його власними коштами ОСОБА_8, відєднано від наявного там зарядного пристрою, обмотаного ізоляційною стрічкою чорного кольору, і викрадено.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що в ніч на 20 серпня 2011 року у сторожовому приміщенні біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району дійсно з його дозволу ночував Величе, який під час ночівлі залишав на наявній там музичній колонці свій мобільний телефон “Nokia-Х2-00”, підєднаний за допомогою наданого ним власного зарядного пристрою, обмотаного ізоляційною стрічкою чорного кольору, до розетки.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що 22 квітня 2011 року на прохання свого знайомого Величе він у магазині “Фокстрот” у м.Ковель придбав у кредит та оплатив його власними коштами мобільний телефон “Nokia-Х2-00” з карткою памяті та сім-карткою.

Свідок Величе, показання якого досліджені в суді, під час досудового слідства показав, що 20 серпня 2011 року після 08.15 год. біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району він разом з Величе зустрів свого знайомого ОСОБА_6, який повідомив їм, що ходив збирати гриби, однак при ньому їх не було (а.с.47-48).

Наведені вище показання підсудного, потерпілого та свідків є послідовними, такими, що не суперечать один одному й фактичним обставинам справи, а тому суд покладає їх в основу вироку нарівні з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, що підтверджують їх достовірність.

Так, зокрема, з видаткової накладної № КФ-7568 від 22 квітня 2011 року вбачається, що в цей день у магазині “Фокстрот” у м.Ковель ОСОБА_8 було придбано мобільний телефон “Nokia Х2-00” з карткою памяті вартістю 1 106.66 гривень (а.с.14).

Як видно з протоколу огляду місця події від 23 серпня 2011 року, під час проведення цієї слідчої дії у сторожовому приміщенні біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району виявлено та вилучено зарядний пристрій, за допомогою якого було підєднано до розетки належний Величе мобільний телефон марки “Nokia-Х2-00” до його викрадення 20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год. (а.с.11-12).

З висновку експерта від 23 вересня 2011 року № 294 вбачається, що слід пальця руки, виявлений та вилучений під час дактилоскопічного дослідження зарядного пристрою, який було вилучено під час проведення 23 серпня 2011 року огляду місця події у сторожовому приміщенні біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району, відкопійований на липку стрічку №2, залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_6 (а.с.27-31).

Згідно з протоколом огляду речових доказів від 25 вересня 2011 року, зарядний пристрій, вилучений під час проведення 23 серпня 2011 року огляду місця події у сторожовому приміщенні біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району, за допомогою якого було підєднано до розетки належний Величе мобільний телефон марки “Nokia-Х2-00” до його викрадення 20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год., дійсно обмотаний ізоляційною стрічкою чорного кольору (а.с.41).

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки і обставин події від 13 вересня 2011 року, під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_6 показав, як саме він 20 серпня 2011 року приблизно о 08.00 год., знаходячись в сторожовому приміщенні біля озера Величе в АДРЕСА_1 таємно викрав належний Величе мобільний телефон “Nokia-Х2-00” з карткою памяті та сім-карткою (а.с.58-62).

З протоколу відтворення обстановки і обставин події від 13 вересня 2011 року видно, що під час проведення цієї слідчої дії Величе показав, що 20 серпня 2011 року до 08.00 год. викрадений у нього мобільний телефон “Nokia-Х2-00” з карткою памяті та сім-карткою знаходився у сторожовому приміщенні біля озера Величе в с.Соловичі Турійського району саме в місці, зазначеному ОСОБА_6 в ході проведення з ним 13 вересня 2011 року відтворення обстановки і обставин події (а.с.55-56).

Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 27 вересня 2011 року № 413, ОСОБА_6 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій виявляв, як виявляє і на даний час, ознаки пограничної інтелектуальної недостатності, однак за своїм психічним станом міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.37-38).

Постановою Турійського районного суду Волинської області від 12 вересня 2011 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення на початку грудня 2010 року злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а 29 березня 2011 року злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, на підставі п.”а” ст.1, ст.6 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року (а.с.92).

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 7 “Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”, не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

Таким чином, суд вважає невірною кваліфікацію органом досудового слідства дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки раніше вчинені ним злочини, передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, за які його було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.”а” ст.1, ст.6 Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року, не утворюють повторності, а тому така, передбачена диспозицією ч.2 ст.185 КК України кваліфікуюча ознака злочину, як повторність, в діях ОСОБА_6 відсутня.

За таких обставин суд перекваліфіковує дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.185 КК України на ч.1 ст.185 КК України і, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, кваліфікує його дії саме як таємне викрадення чужого майна.

Разом з тим, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_6 таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину особою повторно, з наведених вище підстав, а також тому, що вона передбачена в ч.2 ст.185 КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, в звязку з чим суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує, відповідно до ч.4 ст.67 КК України та п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 7 “Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу підсудного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, умови життя і виховання підсудного, його рівень розвитку.

До помякшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, часткове добровільне відшкодування завданого збитку, а також - вчинення злочину неповнолітнім.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує те, що потерпілий не має до підсудного претензій та просить його суворо не карати, підсудний позитивно характеризується за місцем навчання і посередньо за місцем проживання, фізично здоровий, проживає й виховується у задовільних матеріально-побутових умовах в неблагополучній неповній сімї, дані про вплив на нього дорослих підмовників відсутні, проте ОСОБА_6 вже не вперше притягується до кримінальної відповідальності.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_6 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76, 104 КК України.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності з п.5 ч.1 ст.81 КПК України.

Судові витрати по справі становлять 337.68 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи та 452.40 грн. за проведення судово-психіатричної експертизи і вони підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області та в дохід держави, відповідно.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76, 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази по справі, а саме зарядний пристрій до мобільного телефону марки “Nokia-Х2-00”, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути його законному володільцю ОСОБА_9.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області (отримувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 31256272210012 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908. Призначення платежу: “За проведення дактилоскопічної експертизи”) витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 337.68 (триста тридцять сім гривень 68 копійок).

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 452.40 (чотириста пятдесят дві гривні 40 копійок) судових витрат.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_6 залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: