Ухвала суду № 2129457, 13.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-17021/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 березня 2008 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Дмитренко А.М.,

від відповідача – Даниленко Я.П., Дерюгіної Л.І., Реути Н.В, Циганкової Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької ОДПІ на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року по справі № 17/23 за  позовом ЗАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скаргищодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 26.05.2005 року в задоволені позовних вимог ЗАТ ТНФП НК «Укртатнафта» до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту № 204АК/23-120/00152307 від 21.05.2004 року – відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2006 року, рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове – про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 28.03.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом було встановлено, що підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень стали результати перевірок дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, які були відображенні в актах за № 204АК/23-120/00152307 від 21.05.2004 року та № 204АК/23-500 від 21.05.2004 року, в яких зазначається порушення позивачем п.п.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до валового доходу відносяться доходи з інших джерел, в тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманих платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, а тому податковим органом встановлено заниження доходів позивача на суми безповоротної фінансової допомоги – за друге півріччя 2002 р. в сумі 382000 грн. (3 квартал – 334000 грн., 4 квартал – 47900 грн.), за 9 місяців 2003 р. – в сумі 7631800 грн. (1 кв. – 5387 100 грн., 2 кв. – 1853800 грн., 3 кв. – 390900 грн.).

До того ж, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у зв’язку з чим нарахував зобов’язання сплатити 75607 грн. пені.

Скасовуючи рішення господарського суду та задовольняючи вимоги позивача суд апеляційного суду виходив з наступного.

В ході розгляду справи судами встановлено, що за результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ були включено до складу валових доходів AT «Укртатнафта» вартість залишків невідвантажених нафтопродуктів, вироблених за договорами про надання послуг з переробки нафтової сировини 1999 – 2000 років.

Зокрема, до валового доходу позивача було включено залишки невідвантажених нафтопродуктів за договорами про надання послуг з переробки нафти, які є ідентичними за змістом та обсягом прав і обов’язків замовника переробки та виконавця – AT «Укртатнафта».

За умовами договорів AT «Укртатнафта» зобов’язалось виробити з сировини, наданої замовником, нафтопродукти та передати їх останньому, а замовник зобов’язався сплатити вартість послуг з переробки та вибрати нафтопродукти.

Оскільки за своєю правовою природою зазначені договори є договорами підряду, AT «Укртатнафта», як підрядник (виконавець), відповідно до ст.337 ЦК України (в редакції 1963 року) зобов’язано зберігати надану замовником нафту та вироблені з неї нафтопродукти. 

В разі, якщо схов здійснюється на підставі договору підряду, згідно із вимогами ст.424 ЦК України (в редакції 1963 року), застосовуються правила про договір схову, визначені у ст.413, ч.1 ст.415, ст.416, ст.ст.418-422 ЦК України (в редакції 1963 року).

Пункт 6.2 договорів передбачає обов’язок AT «Укртатнафта» зберігати нафтопродукти вироблені за договорами. Строк, протягом якого AT «Укртатнафта» зобов'язано відвантажити виготовлені нафтопродукти договорами про надання послуг з переробки нафтової сировини не визначений.

Розділом 6 «Додаткові угоди» та розділом 4 «Умови поставки нафтопродуктів» передбачається зобов’язання замовника вибрати свої нафтопродукти протягом 45 днів з дня підтвердження поставки нафти, виходячи з фактично поставленої нафти. Зберігання нафтопродуктів протягом 45 днів є безоплатним.

Зазначений строк визначає термін безоплатного зберігання нафтопродуктів, по закінчення якого AT «Укртатнафта» має право нараховувати пеню та стягувати її в судовому порядку.

У тому разі, якщо замовник не вибрав свої нафтопродукти протягом 45 днів, не може вважатись порушенням його права на отримання нафтопродуктів.

Оскільки строк виконання зобов’язання Договорами не встановлений, відповідно до вимог частини 1 статті 165 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), кредитор має право вимагати виконання зобов’язання у будь-який час, а боржник зобов’язаний виконати зобов’язання протягом семи днів.

Таким чином порушеним право замовника на отримання нафтопродуктів може вважатись в разі, якщо доведено, що його вимога про відвантаження нафтопродуктів не була виконана протягом семи днів з дня її пред’явлення.

Пред’явлення вимоги полягає у наданні відповідних заявок на відвантаження нафтопродуктів встановленої форми із зазначенням всіх необхідних реквізитів, як це передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України та Правилами перевезення вантажів.

При цьому судами було встановлено, що відповідні заявки по відвантаженню залишків нафтопродуктів замовниками не надавались, тому їх право на отримання нафтопродуктів не порушувалось.

Оскільки, за вказаними Договорами переробки Замовники не надавали AT «Укртатнафта» нафтову сировину або нафтопродукти у власність, останні не можуть вважатись безоплатно наданими товарами, зазначене виключає можливість застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, до валового доходу належать доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду тощо.

Щодо збільшення Кременчуцькою ОДПІ валового доходу AT «Укртатнафта» на суму вартості нафтопродуктів, які передавалися підприємствами-контрагентами за актами приймання-передачі, апеляційний суд правильно прийшов до висновку, що зазначені акти прийому-передачі не можуть бути підставою для збільшення валового доходу підприємства, оскільки AT «Укртатнафта» не є стороною за цими актами, а тому у позивача не виникає зобов’язань по відвантаженню нафтопродуктів іншим підприємствам.

Щодо нарахування Кременчуцькою ОДПІ пені за порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту № 13-220 від 21.05.1998р., №13-385 від 28.06.1999 р. з ВАТ «Татнефть» (Татарстан) на купівлю сирої нафти в розмірі 73775,16 грн., суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність такого нарахування виходячи з наступного.

Податковим органом під час перевірки встановлено, що AT «Укртатнафта» списано на природні втрати дебіторську заборгованість перед підприємством ВАТ «Татнефть» в сумі 10948,54 доларів США – 58348,05 грн. по зовнішньоекономічному контракту № 13-220 від 21.05.1998р., № 13-385 від 28.06.1999р. Вважаючи суми списання природного убутку в межах норм недоотриманим товаром податкова інспекція нараховує пеню на суму списаної в бухгалтерському обліку підприємства заборгованості перед вказаним підприємством.

Умовами пункту 2.3 контрактів купівлі-продажу №13-220 від 21.05.1998р. та №13-385 від 28.06.1999р., укладених між AT «Укртатнафта» та ВАТ «Татнефть» на постачання нафти передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової втрати переходить від ВАТ «Татнефть» до AT «Укртатнафта» в момент оформлення акту прийому-передачі нафти на станції Нікольська.

Згідно з умовами пункту 2.3 контрактів купівлі-продажу №13-220 від 21.05.1998р. та №13-385 від 28.06.1999р., укладених між AT «Укртатнафта» та ВАТ «Татнефть» на постачання нафти, право власності на товар, а також ризик випадкової втрати переходить від ВАТ «Татнефть» до AT «Укртатнафта» в момент оформлення акту прийому-передачі нафти на станції Нікольська.

Відповідно до пункту 2.4 контрактів №13-220 від 21.05.1998р. та № 13-385 від 28.06.1999р., чиста вага нафти, вказана в акті, вважається остаточною і обов’язковою для обох сторін. Передача нафти підтверджується актами прийому-передачі нафти на вузлі станції Нікольська у повному обсязі (без урахування норм природного убутку).

Акти прийому-передачі затверджені печатками AT «Укртатнафта» та ВАТ «Татнефть» та підтверджені відмітками Полтавської регіональної митниці. При підписанні цього документу зобов’язання ВАТ «Татнефть» перед AT «Укртатнафта» вважаються виконаними в повному обсязі. Відповідно кількості тон, вказаної в цих актах сирої нафти прибуткується в бухгалтерському обліку AT «Укртатнафта».

Послуги по транспортуванню нафти по нафтопроводах ДАТ «ПДМН» на AT «Укртатнафта» позивачу надає Державне акціонерне товариство «Придніпровські магістральні нафтопроводи» на підставі договору №38/з від 19.01.1999р. Під час проходження нафти від ВАТ «Татнефть» по маршруту зафіксовано убуток нафти при її транспортуванні в межах природних норм, що підтверджується довідкою щодо природного убутку нафти при її транспортуванні маршрутом Нікольське -Кременчук ДАТ «ПДМН».

Враховуючи вимоги Постанови Держпостач СРСР № 40 від 26.03.1986 року та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року №81/38/101/235/122, якими передбачаються норми природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску та транспортуванні, можна зробити висновок, що нестача нафти і нафтопродуктів у межах природних втрат, яка виникла в процесі їх транспортування, покладається на вантажоодержувача, тобто на AT «Укртатнафта». При цьому під нормою природного убутку розуміється допустима величина безповоротних втрат нафтопродуктів, що виникають безпосередньо при товарно-транспортних операціях внаслідок фізичних процесів, що їх супроводжують, а також втрат, неминучих на даному рівні стану технологічного обладнання, що застосовується.

Апеляційним судом встановлено, що підприємство ДАТ «ПДМН» на виконання умов договору № 38-з від 19.01.1999 року надало AT «Укртатнафта» акти прийому-передачі нафти, по яких проведено розрахунок норм природного убутку нафти в межах норм за договорами поставки від ВАТ «Татнефть». Розрахунок норм природного убутку відповідає вимогам Постанови Держпостачу СРСР від 26.03.1986 року № 40. Кількість тон нафти, відносно якої розраховано розмір природного убутку відповідає кількості тон нафти, зафіксованих в актах прийому-передачі нафти на станції Нікольське між ВАТ «Татнефть» та AT «Укртатнафта».

Відповідно до довідки ДАТ «ПДМН» підтвердило норму природного убутку у кількості 76 тон при транспортуванні 99843 тон нафти, що становить 1963,54 доларів США в цінах контракту.

Норми природного убутку при транспортуванні нафти сирої по маршруту «Нікольське – Кременчук» за контрактом №13-385 від 28.06.1999 року вираховуються виходячи з актів приймання-передачі нафти на вузлі обліку станції Нікольське (фактично передана кількість нафти) та на підставі митних декларацій (фактично отримана кількість нафти).

Актами приймання-передачі нафти від 30 червня, 13 липня та 30 серпня 1999 року підтверджується, що ВАТ «Татнефть» передало AT «Укртатнафта» на вузлі обліку станції Нікольське нафту у кількості 13284, 72036 та 55564 тон відповідно.

Фактично AT «Укртатнафта» отримало 13274, 71981 та 55522 тон, що підтверджується митними деклараціями №№133047, 133128 та 127064 відповідно.

Таким чином, природні втрати при транспортуванні нафти сирої згідно контракту №13-385 від 28.06.1999 року по маршруту «Нікольське – Кременчук» складають 107 тон., що становить 8985 доларів США в цінах контракту.

Пункт 4.1 вказаних контрактів передбачає, що ціна на нафту за домовленістю рахується виходячи із обсягів, переданих на вузлі обліку станції Нікольське, а не за фактично отриманими AT «Укртатнафта».

Зобов’язання постачальника виконані в повному обсязі, що підтверджується актами між ВАТ «Татнефть» та AT «Укртатнафта».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на встановлені по справі обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що зазначена відповідачем дебіторська заборгованість не може  обліковуватися AT «Укртатнафта», оскільки зобов’язання ВАТ «Татнефть» виконані в повному обсязі, а зменшення кількості отриманої нафти в межах природного убутку на території України відноситься до ризиків AT «Укртатнафта», а тому відсутні підстави і для нарахування пені за порушення термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем пеня за порушення вимог ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.091994 року визначена за період з 01.07.2002 року по 30.09.2002 року.

Акти перевірки, якими встановлені зазначені порушення були складені 21.05.2004 року.

Пеня за зазначені порушення нарахована повідомленнями рішеннями № 0000192201/1/2163 від 27.07.2004 року та №0000192201/2/2794 від 14.10.2004 року в сумі 75607 грн.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, слід зазначити про неправомірність визначення позивачеві пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Штрафні санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валютіне є податковим зобов’язанням.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями).

В цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення не може визначатись податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Вище наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу саме «податкове повідомлення-рішення» про сплату пені за порушення законодавства порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, тому на увагу не заслуговують.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не було допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Брайко А.І.

______ Костенко М.І. ______ Маринчак Н.Є.З оригіналом згідно.

                       К-17021/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

/ вступна та резолютивна частини /

13 березня 2008 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Дмитренко А.М.,

від відповідача – Даниленко Я.П., Дерюгіної Л.І., Реути Н.В, Циганкової Н.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької ОДПІ на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року по справі № 17/23 за  позовом ЗАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Брайко А.І.

______ Костенко М.І. ______ Маринчак Н.Є.З оригіналом згідно.