Постанова № 2129430, 08.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          Справа  №22а-1003/08                                                                                                                                       головуючий суддя у 1-ій 

              категорія статобліку-36                                                                                                                                       інстанції – Бишевська Н.А. 

                                                                                                                                                                    (справа №А38/307-07(А17/42-07))                             

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

08 вересня 2008 року                                                                                           м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

представника позивача –

представників відповідача - Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Резніков Ю.М.

Хотинець Ю.М., довіреність №941 від 09.07.2008р.

Черноколенко О.В., довіреність №28449/10/08-10/1-09 від 22.01.2008р.

розглянула у відкритому судовому

засіданні  апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 17.07.2007 року у справі №А38/307-07(А17/42-07)

за позовом:Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», м. Дніпропетровськ

              до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про:визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р.

В С Т А Н О В И Л А :

20.12.2006р. Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» (далі ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р. / а.с. 2-10 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006р. відкрито провадження у  адміністративній справі №А17/42-07 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2007р. справі №А17/42-07 присвоєно номер А38/307-07(А17/42-07) / а.с. 132 том 1/.

                Посилаючись у позовній заяві на те, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення про  зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 156217 грн.  ґрунтується на висновках податкового органу, які суперечать фактичним обставинам та нормам чинного податкового законодавства, оскільки відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту підприємства витрат з передпродажної підготовки продукції позивача та дистриб’юторських послуг бо ці витрати належать до господарської діяльності позивача, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача  №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 156217 грн.

                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007р. у справі А38/307-07(А17/42-07) позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р../ а.с. 29-33 том 2/.

                Постанова суду першої інстанції мотивована  відсутністю законодавчих підстав для виключення з складу податкового кредиту  витрат з передпродажної підготовки продукції позивача та дистриб’юторських послуг, оскільки ці послуги відповідно до чинного законодавства належать до господарської діяльності  позивача  і відносяться до складу податкового кредиту позивача у даній адміністративній справі.

                Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, не погодившись з вищезазначеною постановою суду у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу.

                Посилаючись у апеляційній скарзі, з урахуванням заяви про доповнення до апеляційної скарги / а.с. 66-70 том 2/,  на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом першої інстанції у даній справі рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, просить постанову суду від 17.07.2007р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

                Позивач - ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод», у письмових заперечення на апеляційну скаргу, доповненнях до письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача у даній адміністративній справі, посилаючись на те, що судом першої інстанції   під час розгляду справи з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду даної адміністративної справи, та ухвалено обґрунтоване  рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального законодавства,  просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 17.07.2007р. у даній адміністративній справі залишити без змін / а.с. 82-88 том 2/.

                Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 17.07.2007р. у даній адміністративній справі скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

                Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи зазначені у письмових запереченнях ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» на апеляційну скаргу відповідача, просив суд апеляційну скаргу відповідача на постанову суду від 17.07.2007р. у даній адміністративній справі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 17.07.2007р.  залишити без змін.

                Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції у даній  з наступних підстав.

                Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період лютий, березень 2006р., перевірка проводилась з 25.05.2006р. по 07.06.2006р.

                За результатами перевірки відповідачем складено акт №214-08-03/2-00374385 від 15.06.2006р. / а.с. 15-37 том 1/.

                З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки податковим органом зроблено висновок стосовно  того, що  позивачем у порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у лютому 2006р. завищена сума податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 156217 грн., яка була сплачена позивачем у ціні послуги з дотримання та інтенсифікації продажу товару, передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі відповідно до дистриб’юторських угод, які були укладені позивачем з його контрагентами –дистриб’юторами. Сума підтвердженого бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2006р. зменшується на 156217 грн., та складає 6217157 грн.

                На підставі акту перевірки №315-08-03/2-00374385 від 06.09.2006р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» з податку на додану вартість на 156217 грн./ а.с. 14 том 1/.

                Під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що позивач не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, оскаржив рішення відповідача у порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без задоволення. прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення  №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р. залишено без змін.

                Крім цього, судом під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що позивач у даній адміністративній справі є виробником соняшникової рафінованої олії торгівельних марок «Олейна» та «Золота краплинка», «IDEAL» та супутньої продукції, на території  України позивач реалізує олію торгівельних марок «Олейна» та «Золота краплинка», весь обсяг готової продукції реалізується позивачем через мережу дистриб’юторів, зазначені обставини підтверджуються актом перевірки №214-08-03/2-00374385 від 15.06.2006р., та не заперечувались представниками сторін у даній справі під час розгляду судом даної адміністративної справи.

З аналізу змісту дистриб’юторських угод, які укладені позивачем у даній справі з підприємствами –дистриб’юторами, копії яких  були надані позивачем суду під час розгляду даної адміністративної справи та долучені до матеріалів справи, можливо зробити висновок стосовно того, що дистриб’ютором є підприємство, яке зайняте розміщенням на ринку збуту товарів, які виробляються позивачем, і дистриб’ютор є фактично покупцем продукції, яка виробляється позивачем (пп.. 3.1, 3.4., 4.1., 5.1.-5.9. дистриб’юторської угоди), при цьому позивач продає та поставляє дистриб’ютору  товар (вироблену позивачем продукцію) на основі прийнятих замовлень дистриб’ютора на умовах СРТ склад дистриб’ютора.

Приймаючи до уваги, що у чинному законодавстві відсутнє визначення дистриб’юторської угоди, то правове становище сторін за дистриб’юторською угодою після отримання дистриб’ютором продукції  необхідно визначати згідно норм діючого законодавства, а саме норм, які регулюють правовідносини, що виникають з відносин купівлі-продажу, і враховуючи норми ст. 334 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що право власності на придбану у позивача продукцію виникає у дистриб’ютора за дистриб’юторською угодою   після отримання ним цієї продукції на склад і у подальшому реалізація цієї продукції в торгівельну мережу здійснюється на підставі угод, які укладаються саме дистриб’ютором.

Але при цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити,  що фактично дистриб’юторські угоди, які укладені позивачем з підприємствами дистриб’юторами, складаються з двох окремих угод - угоди купівлі-продажу та угоди з надання безповоротної фінансової допомоги, про що свідчить зміст додаткової угоди до дистриб’юторських угод, які були укладені позивачем з підприємствами дистриб’юторами..

Крім цього , з дистриб’юторських угод  які укладені позивачем у даній справі з підприємствами –дистриб’юторами, копії яких  були надані позивачем суду під час розгляду даної адміністративної справи та долучені до матеріалів справи, вбачається, що до послуг передпродажної підготовки та просування продукції на ринку віднесено ( п.6 дистриб’юторської угоди):

- просування товару на ринку шляхом продажу торговим агентом дистриб’ютора товару у роздрібні торгівельні точки;

- просування товару на ринку шляхом виконання обсягів продаж згідно замовлень роздрібних точок ( розвезення транспортом дистриб’ютора);

- забезпечення стандартів розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках;

- утримання позиції товару на ринку шляхом виконання місячного (квартального, річного, сезонного) плану продаж.

Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного законодавства, зміст укладених позивачем дистриб’юторських угод, та враховуючи, що згідно первинних документів (накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт)  послуги                 передпродажної підготовки здійснювались та оплачувались позивачем після отримання права власності на придбану у позивача продукцію дистриб’ютором, тому витрати, які пов’язані з реалізацією цього товару (придбаної дистриб’ютором у позивача продукції) дистриб’ютором іншим покупцям, у тому числі витрати з передпродажної підготовки, є витратами, які пов’язані з господарською діяльністю дистриб’ютора і у розмінні п. 5.1 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» є валовими витратами підприємства дистриб’ютора, оскільки п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» угода з надання безповоротної фінансової допомоги не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, тому позивачем у порушення вимог пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищена сума податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 156217 грн., яка була сплачена позивачем у ціні послуги з дотримання та інтенсифікації продажу товару, передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі відповідно до дистриб’юторських угод, які були укладені позивачем з його контрагентами –дистриб’юторами.

Таким чином висновок господарського суду про відсутність правових підстав для виключення зі складу податкового кредиту підприємства позивача податку на додану вартість, який було ним сплачено у вартості послуг дистриб’ютора з передпродажної підготовки продукції позивача та наданих дистриб’юторських послуг суперечить фактичним обставинам справи та нормам чинного податкового законодавства і тому, апеляційну скаргу відповідача у даній адміністративній справі необхідно задовольнити, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007р.  у даній адміністративній справі скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001548822/0/15981 від 26.06.2006р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування ЗАТ з ІІ «Дніпропетровський олійноекстракційний завод»  з податку на додану вартість на 156217 грн., враховуючи при цьому вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, норми чинного законодавства, яке регулює правовідносини що виникли між сторонами у справі стосовно правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, який було сплачено позивачем у вартості послуг дистриб’ютора з передпродажної підготовки продукції позивача та наданих дистриб’юторських послуг, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги не ґрунтуються на законі, а тому позивачу необхідно відмовити у задоволені заявлених ним позовних вимог у даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

                Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - задовольнити .

                 Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007р.  у справі №А38/307-07 (А17/42-07) – скасувати.

               У задоволені позовних вимог - відмовити.

 Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено – 09.09.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л.П. Туркіна

                                                                                                                             О.А. Проценко