Постанова № 21287625, 25.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року Справа № 17/5007/98/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін: прокурор: Криворучко А.О.

позивача: представник Кириченко О.В.

відповідача-1: представник не з'явився

відповідача-2: представник не з'явився

відповідача-3: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-3 Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 17/5007/98/11 від 10.11.11р. (суддя Шніт А.В.)

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідача 1- Виконавчого комітету Житомирської міської ради до відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до відповідача 3 - Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 17/5007/98/11 від 10.11.11р. позовні вимоги Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Житомирської міської ради; приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності задоволені частково.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що виконком Житомирської міської ради безпідставно видав свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач-3 обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.11.11р. у справі 17/5007/98/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що позивач не довів, яким чином визнання недійсним спірного рішення в частині оформлення права власності на нерухоме майно призведе до захисту прав держави в особі позивача. Також апелянт зазначає, що судом не було в повному обсязі з'ясовано питання, пов'язаного зі створенням юридичної особи відповідача-3.

У судове засідання представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися, відзиву та письмових пояснень не надали.

До початку судового засідання від представника відповідача-3 надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи.

Колегією суддів така заява поставлена на обговорення.

Представник органу прокуратури, ознайомившись із змістом заяви, звернув увагу суду апеляційної інстанції, що неможливість керівника підприємства та його представника взяти участь у цей день у судовому засіданні не підтверджена жодними доказами. А бажання апелянта подати нові докази, що вплинуть на рішення суду має бути оцінено колегією суддів критично, оскільки ніхто відповідача у першій інстанції не позбавляв права надати такі докази.

Не був позбавлений апелянт надати такі докази як додатки до апеляційної скарги при її поданні до суду апеляційної інстанції. Якщо ж це нові докази у розумінні процесуального інституту перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - то таким правом відповідач-3 може скористатися після перегляду судового рішення апеляційною інстанцією.

Представник позивача підтримала позицію представника прокуратури. Представники висловились за продовження розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів, зважаючи ще й на ту обставину, що усі вони були належним чином повідомлені про день та час судового розгляду.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами, відтак клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги відхиляє.

Заступником прокурора Житомирської області, Фондом державного майна України, відповідачами: виконавчим комітетом Житомирської міської ради; приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" відзивів у письмовій формі не подано.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.11р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-3 - обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №371 від 14.05.1968р. виділено Житомирській обласній раді по туризму земельну ділянку площею 1,5 га для будівництва туристичної бази на 265 місць (а.с. 29 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, побудована туристична база “Лісовий берег” у 1972 році та 1973 році була передана Житомирській обласній раді по туризму та екскурсіях, що підтверджується актами приймання будинків (споруд) (а.с. 17-22 том 1, а.с. 94-99 том 2).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради депутатів трудящих №9 від 03.01.1974р. затверджено акт державної прийомки комплексу туристської бази - готелю на 275 місць у лісопарковій зоні Корбутівки корисною площею 5775кв.м. (а.с. 126 том 1).

Постановою Президії Центральної Ради по туризму та екскурсіях від 27.07.1982р. №8-3 (а.с. 81 том 2) затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях (а.с. 82-93 том 2). Відповідно до цього Положення Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом Центральної ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетами профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.

Президія Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України 04.10.1991р. уклали установчий договір і затвердили його Статут. Установчі документи АТ "Укрпрофтур" були предметом спору у справі Вищого арбітражного суду України № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту АТ "Укрпрофтур" (а.с. 41-44 том 2).

Постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №138/7 в позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що АТ "Укрпрофтур" створено законно, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту АТ недійсним немає (а.с. 41-44 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Укрпрофтур" (ПрАТ "Укрпрофтур") зареєстровано як юридична особа, його засновниками є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розмір внеску до статутного фонду 8 460 100,00 грн.; Федерація професійних спілок України, розмір внеску до статутного фонду 203 042 900,00 грн.

Загальними зборами акціонерів Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол №6/6 від 14.04.1998р. затверджений Статут Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укпрофтур" у новій редакції, зареєстрований Виконкомом Житомирської обласної ради 20.11.2000р. Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" (підприємство) створене Українським ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" для забезпечення ефективного використання матеріальної бази, організації і надання громадянам та юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристсько-екскурсійних та інших послуг з метою одержання відповідного прибутку. Підприємство є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Підприємство засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Майно підприємства становлять основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передає йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 01 січня 2000 року становить 2925000,00грн. (а.с.100-110 том 2).

Рішенням Житомирської районної ради народних депутатів підтверджено право на постійне користування земельними ділянками загальною площею 3,8га та рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.03.1994р. №164 туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” для розміщення бази та організації відпочинку оздоровлення громадян.

Державні акти на право постійного користування землею, на якій розташований оздоровчий комплекс видано Житомирською районною радою народних депутатів та виконавчим комітетом Житомирської міської ради народних депутатів 11.04.1994р. та 10.05.1994р. туристичній базі “Лісовий берег” обласного підприємства “Житомиртурист” українського АТ “Укрпрофтур” (а.с. 35-41 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.1997р. туристична база "Лісовий берег" була зареєстрована Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації на праві власності за Житомирським обласним дочірнім підприємством "Житомиртурист", що підтверджується реєстраційним написом на документі про право власності (а.с. 143 том 2).

10.01.2001р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради, на підставі рішення виконкому Житомисрької міської ради від 21.12.1972р. №1045, видано Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег” (а.с. 15 том 1).

Відповідно до даних інвентаризаційної справи, зокрема зведеного оціночного акту (а.с. 1-32 том 2) в комплекс турбази "Лісовий берег" по Чуднівському шосе, 1 в м.Житомирі входять: холодильник (літ. Г), літні будинки з 1 по 15 (літ. Д), теплиця (літ. Е), столярний цех (літ. Ж), гаражі на 4 бокси (літ. К), будівля ТП (літ. Л), котельня (літ. М), пункт прокату (літ. И), літні будинки (літ. Х-Х4), овочесховище (літ. Ч), прохідна (літ. Щ), склади (літ. Н,О), склади (літ. П,Т), водонапірна вежа (літ. С), Сарай (літ. Ц), вбиральні (літ. У-У1).

Постановою Верховної Ради УРСР від 24.08.1991р. №1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України" Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У зв’язку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452–ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991р. №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та об’єктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Отже, спірний об’єкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України.

Другий відповідач заснований Федерацією незалежних профспілок України, правомірність його створення згідно зі статтею 35 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки цей факт встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7.

До статутного капіталу другого відповідача, за його доводами, профспілка передала майно, у тому числі й спірний об'єкт. Докази щодо реальної передачі до статутного фонду спірного об'єкту другий відповідач не надав.

04.02.1994р. Верховна Рада України постановою №3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).

Вищезазначені Постанови Верховної Ради України є загальнообов’язковими та законними, про що свідчить розпорядження Президента України від 24.05.1996р. №123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

16.06.1992р. прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" №2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992р.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону "Про об'єднання громадян" об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнятий дещо пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відтак, до набуття чинності Законом України "Про профспілки", професійні спілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян".

За змістом статті 21 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 20.06.2007р. зокрема, статтею 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об’єднання є суб’єктами права колективної власності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Таким чином, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись ФДМУ, тобто позивачем, є обґрунтованими.

Статтею 34 Закону України "Про профспілки" встановлено, що профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: - придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; - передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Спірний об'єкт не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно Закону України "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР.

З наведених нормативних актів, встановлених обставин утримання спірного майна, його обліку, численних перетворень другого відповідача, його відносин з Федерацією профспілок України вбачається, що право власності на спірний об'єкт трансформувалось із колективної власності у приватну. Другим відповідачем неналежним чином ведеться облік майна, замовчується його фактичний стан, дійсний склад, шляхи розподілу прибутків від його використання.

Другий та третій відповідачі не надали перелік майна та його ринкову оцінку, факт реальної передачі до статутного фонду.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України - позивача.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності держави Україна на спірний об'єкт не визнається відповідачем-2 -приватним акціонерним товариством "Укрпрофтур" та відповідачем-3 - обласним дочірнім підприємством по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур". Їх доводи про правомірність набуття права власності на спірний об'єкт Федерацією незалежних профспілок України та законне розпорядження ним шляхом вкладення до статутного капіталу створеного ЗАТ, суд першої інстанції вважає недоведеними та такими, що не відповідають вищенаведеним нормам чинного законодавства України і наявним у справі доказам. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції.

У сукупності усіх вищезазначених обставин місцевий господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги щодо визнання за державою в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 20055032 право власності на майновий комплекс туристичної бази “Лісовий берег”, що розташований за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалось, 10.01.2001р. виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях “Житомиртурист” Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег” (а.с. 15 том 1).

З вказаного свідоцтва вбачається, що свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит прокуратури Житомирської області 22.09.2011р. Державний архів Житомирської області Житомирської обласної державної адміністрації надав копію рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045 (а.с. 71,72 том 1).

Рівненський апеляційний господарський суд дослідив рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045.

Зазначеним рішенням було вирішено представити до урядових нагород багатодітних матерів, які проживали на території м.Житомира.

Жодних рішень суб’єкта владних повноважень щодо видачі свідоцтва про право колективної власності на туристичну базу «Лісовий берег»у зазначеному вище документі не міститься.

Правомірний та підставний є висновок місцевого господарського суду Житомирської щодо того, що виконком Житомирської міської ради безпідставно видав свідоцтво про право колективної власності на туристичну базу “Лісовий берег”.

Поряд з тим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов прокурора щодо скасування Свідоцтва від 10.01.2001р. про право власності щодо спірного об'єкта нерухомості задоволенню не підлягає.

Свідоцтво про право власності є похідним документом, виданим на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому не породжує факту виникнення права власності. Визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності, на підставі якого видано це свідоцтво, є підставою для визнання його нечинним і не потребує визнання його недійсним у судовому порядку. Свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 свідоцтво про право власності являється правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Після здійснення реєстрації саме витяг з реєстру є належним доказом факту реєстрації права власності за тим чи іншим суб'єктом.

Відтак, виходячи зі змісту приписів ГПК України, спори про визнання незаконним свідоцтва про право власності непідвідомчі господарським судам України.

Суд першої інстанції, з покликанням на норми п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, підставно припинив провадження у справи.

З огляду на вищевикладене місцевим судом у повному обсязі, всебічно досліджено усі письмові докази, з’ясовані фактичні обставини справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, спростовані вищевикладеним, а відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.11.11р. у справі № 17/5007/98/11 залишити без змін, апеляційну скаргу обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур"- без задоволення.

Справу №17/5007/98/11 повернути господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

1268/12