Постанова № 21287379, 01.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12 Справа № 5015/5901/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів", без номера від 22.12.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 р.

у справі № 5015/5901/11, суддя Березяк Н.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів", м. Львів

до Комунального підприємства "Комфорт-Янів", смт. Івано-Франкове

про стягнення 62554,37 грн.

за участю представників

від позивача: Мартинович С.В.;

від відповідача: не з’явились.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 року у справі № 5015/5901/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів" (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено частково. З Комунального підприємства “Комфорт-Янів” (81070, Львівська область, Яворівський район, с.м.т.Івано-Франкове, вул.Яворівська,46 код ЄДРПОУ 36170603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Санком-Львів” (79010, м. Львів, вул.Чернігівська,14 код ЄДРПОУ 34711924) стягнуто 42 767,18 грн. основного боргу, 196,85 грн. три відсотки річних, 429,64 грн. –державного мита та 162,09 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 16 255,16 грн. боргу позов залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 42 767,18 грн. основного боргу мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача. В частині залишення позову без розгляду щодо стягнення 16 255,16 грн. боргу судове рішення мотивоване тим, що позивачем не подано належних доказів в обґрунтування заявленої вимоги. Позовні вимоги про стягнення 3% річних судом задоволено частково, оскільки здійснено перерахунок виходячи з суми боргу в розмірі 42 767,18 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Львів" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам, а тому висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, є безпідставними.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між КП “Комфорт-Янів” (Замовник) та ТОВ “Санком-Львів” (Виконавець) було укладено договір №463 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець надає йому послуги по вивезенню та захороненню накопичених твердих побутових відходів з території Замовника, а Замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п.3.6 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі підписаного Виконавцем та Замовником Акта виконаних робіт.

Згідно з п.3.7 Договору Замовник перераховує Виконавцю 100 % вартості послуг, що надаються, протягом п’яти банківських днів після їх фактичного надання на підставі рахунку-фактури та Акта виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач в період з січня по липень 2011 року надав відповідачу послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів на загальну суму 103 126,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0000245 від 31.01.2011 р., №ОУ-0000677 від 28.02.2011 р., №ОУ-0001091 від 31.03.2011 р., № ОУ-0001560 від 30 квітня 2011 року , № ОУ-0002062 від 31 травня 2011 року, № ОУ-0002489 від 30 червня 2011 року, №ОУ-0002920 від 31 липня 2011 року (а.с.9-12), які підписані та скріплені печатками обох сторін.

На виконання вимог п. 3.7 Договору позивачем виписано та передано відповідачу для оплати відповідні рахунки фактури ( а.с. 81-87), оплату яких відповідач провів частково (а.с. 59-69), заборгувавши позивачу 42 767,18 грн.

Відтак, як правомірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, заборгованість останнього згідно актів приймання-передачі виконаних робіт за період з січня по липень 2011 року складає 42 767,18 грн.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що ним відповідачу було надано послуги по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів й у серпні 2011р., що, на переконання скаржника, підтверджується наявними в матеріалах справи «маршрутними картами»(а.с. 94-98), а тому висновки місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду в частині стягнення 16 255,16 грн. боргу за фактично надані позивачем послуги, є неправомірними.

Однак, дані твердження скаржника є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Таким чином, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Як було зазначено вище, в силу п.3.6 укладеного між сторонами Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі підписаного Виконавцем та Замовником Акта виконаних робіт.

В матеріалах справи Акт виконаних робіт за серпень 2011р. –відсутній. Доказів в підтвердження немотивованої відмови відповідача від підпису Акта виконаних робіт за серпень 2011р. позивачем не подано.

Докази, на які скаржник покликається як на правомірність своїх позовних вимог в цій частині, зокрема, «маршрутні карти»не свідчать про фактичне надання Виконавцем та прийняття Замовником обумовлених Договором послуг, оскільки такі складені позивачем в односторонньому порядку, а наявні в матеріалах справи податкова накладна за серпень та рахунок-фактура від 31.08.2011р. (а.с. 17, 88) також не фіксують факт прийняття відповідачем послуг від позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність судового рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2011 року у справі № 5015/5901/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.