Постанова № 21287185, 26.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа № 5015/4739/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддівЖеліка М.Б.

Юркевича М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 16.11.11

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.11

у справі № 5015/4739/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ

до відповідача Субєкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальність «Білдінг», м. Львів

третя особа - 1 Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

третя особа - 2 ОСОБА_3, м. Львів-Винники

про оскарження експертної оцінки

за участю представників сторін:

від відповідача ОСОБА_4 представник (довіреність від 05.01.12);

представники позивача та третьої особи не зявилися (належним чином повідомлені про час та місце судового засідання).

Представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.11 у справі № 5015/4739/11 (суддя Синчук М.М.) задоволено позовні вимоги повністю, визнано недійсним та скасовано висновок про вартість описаного та арештованого майна, а саме квартири за номером 2, загальною площею 46,7 кв.м, що знаходиться у будинку № 52, розташованому по вул. Личаківській у м. Львові, та використовується як нежитлове приміщення (магазин), станом на 16.05.11, проведений ТОВ «Білдінг», стягнуто судові витрати та стягнуто з ТОВ «Білдінг» 120 грн. за надання рецензії на звіт.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в позові.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі (ухвала від 04.10.11) до надання ПП «ЛьвівЮрАудит-Консалтинг»експертизи-рецензії на звіт про оцінку майна - приміщення квартири № 2 загальною площею 46,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 52 та використовується як нежитлове приміщення (магазин), вийшов за межі наданих йому ГПК України повноважень, адже ст. 79 цього кодексу передбачає зупинення провадження у справі, зокрема, у звязку із призначенням судом судової експертизи.

Крім того, скаржник вказує на те, що процедура рецензування звіту субєкта оціночної діяльності передбачена Законом України «Про виконавче провадження»(ст. 58), відповідно до цієї процедури 31.05.11 представник позивача (стягувача) подав заяву до органу ДВС про заперечення результатів оцінки, проте за станом на 14.07.11 оплату вартості рецензування не провів, а відтак скаржником було вчинено подальші дії з реалізації арештованого майна.

Також, скаржник зазначає, що висновок рецензента про те, що на обєкт нерухомості був помилково оцінений як квартира, а не нежитлове приміщення (магазин) є невірним, так як на прилюдні торги була виставлена квартира, а не нежитлове приміщення (магазин).

Позивач та треті особи участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 12.01.12 участь представників сторін та третьої особи обовязковою не визнавалась, розгляд справи відкладався за клопотанням позивача, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.11 у справі № 5015/4739/11 підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції, субєктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдінг» на підставі постанови Підрозділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області №№ ВП 20824268, 20826206, листа від 28.04.11 №09-01-45/В-8 5917 проведено експертну оцінку приміщення квартири, розташованої за адресою: м. Львів, вул.Личаківська, 52, за результатами якої 16.05.11 складено звіт про оцінку майна.

Згідно з висновком про вартість майна, проведеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдінг», вартість описаного та арештованого майна, а саме квартири за № 2, загальною площею 46,7 кв.м, що знаходиться у будинку № 52 розташованому по вул.Личаківська, 52, та використовується як нежитлове приміщення (магазин), станом на 16.05.11 становила 384 170 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобовязання третьої особи-1 винести постанову про зупинення виконавчого провадження № 25879082 від 14.04.11, скасування експертної оцінки спірного майна, проведеної відповідачем, витребування у третьої особи висновку субєкта оціночної діяльності від 16.05.11 та матеріалів виконавчого провадження № 25879082 від 14.04.11, оскільки вважає, зокрема, що звіт про оцінку майна від 16.05.11 виконано з порушенням норм чинного законодавства про оціночну діяльність.

З огляду на вказані приписи та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини2 статті20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно зі статтею15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту, передбачені статтею16 ЦК України та ст. 20 ГК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З урахування цього в пункті 10 частини2 статті16 ЦК України формулюється загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. А також у вказаній статті зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Отже, виходячи із зазначених норм, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження»оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Цією статтею передбачено право сторін у виконавчому провадженні подати державному виконавцю заперечення в 10-денний строк з дня надходження повідомлення державного виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про вартість майна, який не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обовязки позивача та йому не адресований.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Оспорюваний звіт про вартість майна був виготовлений в процесі виконавчого провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Виходячи з цієї норми, в судовому порядку може бути оскаржено результат рецензування, а не сам звіт.

З урахуванням наведеного, положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України щодо справ, які підвідомчі господарським судам, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України у позовному провадженні.

Щодо вимоги позивача в частині зобовязання третьої особи-1 винести постанову про зупинення виконавчого провадження № 25879082 від 14.04.11, яка не була розглянута судом, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що така вимога не підлягає розгляду ні в порядку позовного провадження, ні згідно з ст. 121-2 ГПК України, оскільки виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого листа № 2-9412/09, виданого 19.11.10 Шевченківським районним судом м. Києва, а тому провадження в цій частині повинно бути припинено.

Таким чином, місцевим господарським судом при вирішенні даного спору по суті не було правильно застосовано вищенаведені норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.11 у справі № 5015/4739/11 скасувати. Прийняти нове рішення припинити провадження у справі.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Юркевич М.В.