Рішення № 21286748, 24.01.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2012 р.Справа № 20/6/1429-10 За позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкарєр” с. Рудня Новенька Шепетівського району

про стягнення 3759103,05 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення навколишнього природного середовища

Суддя С. В. Гладій

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю від 04.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 128а від 12.08.2010р.

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ТОВ „Шепетівський гранкарєр” с. Рудня Новенька Шепетівського району 3759 103,05 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог ст. 49, 70 Водного кодексу України, зокрема, що відповідачем здійснювався в період з 25.05.2007р. по 24.05.2010р. скид зворотних (карєрних) вод у р. Цвітоха за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до розрахунків, проведених на підставі акту перевірки та згідно „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 шкода, внаслідок самовільного водокористування з 25.05.2007р. по 24.08.2009р. становить 2334 569,97 грн. та відповідно до „Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затверджених Наказом Мінприроди № 389 від 20.07.2009 р., шкода внаслідок самовільного водокористування (без наявності відповідного на те дозволу) з 25.08.2009 р. по 24.05.2010 р. становить 1 424 533,08 грн.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 3759 103,05 грн.

В судовому засіданні, 24.01.2012 року, позивачем надано письмові пояснення, відповідно до яких, за період з 25.05.2007 року по 24.08.2009 року розмір збитків, завданих ТОВ „Шепетівський гранкарєр” та розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1998 року № 37 складає 11 363,06 грн. За період з 25.08.2009 року по 24.05.2010 року, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 складає 1 424533,08 грн. Загальна сума заподіяних збитків за період з 25.05.2007 року по 24.05.2010 року складає 1435896,14 грн.

При цьому, позивач в повному обємі підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3759 103,05 грн. шкоди, які просить стягнути на користь Інспекції для зарахування на наступні рахунки : одержувач коштів Судилківська сільська рада, р/р 33117331700587, код класифікації 24062100, ОКРО одержувача коштів 23565207, МФО 815013, банк одержувача ГУДКУ у Хмельницькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на те, що при відборі проб води не проводилась консервація після відбору, що призвело до викривлення результатів хімічних аналізів; нараховуючи збитки посилаючись на Методику, позивачем не надано суду жодного доказу того, що самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування призвело до забруднення водних обєктів, тоді як згідно п. 1.2 Методики цей наслідок є обовязковою умовою для застосування Методики при нарахуванні збитків; автомобіль у якому перевозились проби позивачем із с. Рудня-Новенька до лабораторії м. Хмельницького, не забезпечений холодильником для підтримання нормативної температури згідно ДСТУ ІSО 5667-3-2001; позивачем безпідставно нараховані збитки по таких речовинах як мідь, цинк, нікель, тому що відповідно до постанови КМУ № 1100 від 11.09.1996р., список А ці речовини не нормуються; для визначення середньої фактичної концентрації забруднюючої речовини потрібно декілька проб. Вимоги до їх відбору приведені у п. 2.4 - 2.5 Методики. Згідно п. 2.4 Методики - з моменту встановлення факту скиду зворотних вод із перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів. Якщо розрахунковий період не перевищує пять діб, проби води відбираються два рази: в момент виявлення порушення умов водокористування і в кінці розрахункового періоду (п.2.5.), тобто якщо позивач нарахував збитки за три роки, то проби мали б бути відібрані наступним чином перша проба у 2007 році, остання у 2010 році, і щонайменше ще одна проба у 2008-2009 роках.

Посилається також на ч. 2 п. 1.7 розяснень Вищого адміністративного суду України від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, де зазначено, що якщо в процесі вирішення спору буде виявлено факт порушення природоохоронного законодавства, зумовленого недоліками у роботі проектувальної чи будівельної організації, у господарського суду немає підстав для задоволення позовних вимог. Вказує, що підприємство функціонує із 1979 р. і можливості відкачувати води (з метою запобігання затопленню карєра) в інше місце не існує.

Також, просить суд врахувати, що позивачем не вірно здійснено розрахунок розміру збитків, оскільки він повністю ґрунтується на Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка, відповідно до Наказу № 389 від 20.07.2009р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України , вступила в силу лише 25.08.2009р., а розрахунковий період із 25.05.2007р. по 24.05.2010р.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області м. Хмельницький, як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької ради 01.03.2007р., включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки головного управління статистики у Хмельницькій області № 170608 від 05.02.2008р.

Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкарєр” с. Рудня-Новенька Шепетівського району.

Перевіркою встановлено, що господарське водозабезпечення (господарсько-питні потреби) підприємства здійснюється з однієї свердловини, яка знаходиться на території підприємства, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 109/06 від 25.05.2010р.

В даному акті зазначено, що господарсько-побутові стоки повинні скидатись на очисні споруди розташовані на території підприємства, звідки по напірному колектору скид зворотних вод повинен здійснюватись в р. Цвітоха. На час проведення перевірки зворотні води витікають з КНС, яка розташована на території щебеневого заводу та по канаві самовільно скидаються у р. Цвітоху, в порушення ст.ст. 44, 70 Водного кодексу України (25.05.2010 року відібрано проби скинутих вод).

Зворотні (карєрні) води шляхом примусового відкачування з допомогою технічного пристрою (насосу) скидаються в р. Цвітоха. (25.05.2010р. відібрано проби води зворотних вод). Скид зворотних вод здійснюється у відсутності дозволу на спеціальне водокористування та затверджених нормативів гранично допустимих скидів, в порушення ст. ст. 44, 70 Водного кодексу України. Зона суворої санітарної охорони свердловини радіусом 30м не огороджена, облік водовідводу із свердловини та скиду зворотних вод не здійснюється, що є порушення ст. 44 Водного кодексу України.

25.05.2010р. представником відділу інструментально-лабораторного контролю, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області начальником відділу ОСОБА_4 в присутності уповноваженого представника підприємства інженера з ТБ та ОП ОСОБА_3., виконано відбір проб зворотних вод ТзОВ „Шепетівський гранкарєр” та поверхневих вод р. Цвітоха про що складено акт відбору проб води № 49.

Відповідно до акту перевірки № 49, при відборі проб застосовувались пробовідбірник ручний, термометр ТЛ-2, повірочне тавро.

Як слідує із акту відбору проб № 49 від 25.05.2010р. з 9 год. 40 хв. по 10 год. 40 хв. було відібрано проби води в частині скиду карєрних вод у р. Цвітоха та у р. Цвітоха 500 м нижче скиду карєрних та госппобутових вод в р. Цвітоху.

Вимірювання показників складу та проб води зафіксовані протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 31.05.2010р. № 49, в якому проведено відповідність вимірювань показникам затверджених величин гранично-допустимого скиду (ГДС).

Відповідно до довідки виданої відповідачем Державній екологічній інспекції за № 79 від 25.05.2010р. ТОВ „Шепетівський гранкарєр” за період з 25.05.2007р. по 31.12.2008р. скинуто зворотних (карєрних) вод у річку Цвітоху 31500 м. куб., з 01.01.2009р. по 24.08.2009р. 35400 м. куб., з 25.08.2009р. по 31.12.2009р. 19500 м. куб. та з 01.01.2010р. по 24.05.2010р. 21750 м. куб.

Розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів зроблено на підставі „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389, відповідно до якого, шкода, внаслідок самовільного водокористування з 25.05.2007р. до 24.08.2009р. становить 2334 569,97 грн. та відповідно до „Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р., шкода, внаслідок самовільного водокористування (без наявності відповідного на те дозволу) з 25.08.2009 р. по 24.05.2010 р. становить 1424 533,08 грн.

25.05.2010р. державним інспектором складено протокол № 007584 про адміністративне правопорушення.

Позивачем 22.06.2010р. на адресу відповідача було надіслано лист за № 3660/03 з вимогою в місячний термін відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу. У звязку з несплатою відповідачем зазначених коштів, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до письмового пояснення від 16.08.2010р., даного інженером з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_3, слідує що 25.05.2010р. за вказівкою директора підприємства ОСОБА_5, він супроводжував двох інспекторів з охорони навколишнього природного середовища під час відбору ними проб води. Зокрема зазначив, що першу пробу державним інспектором було взято із труби, по якій вода відкачується із карєру до відливної канави, другу пробу було взято із водойми, яка взагалі не має ніякого відношення до відкачування води із карєру, а третю - із річки Цвітоха на відстані близько двох кілометрів від місця, звідки витікає вода із карєра. Однак, під час відбору проб, жодних засобів вимірювальної техніки (термометр і т.ін.), не використовувалось.

Відповідачем для перевірки здійснених позивачем дослідження води в р. Цвітоха укладено 16.08.2010р. з Шепетівською районною санітарно-епідеміологічною станцією договір № 16-08. Шепетівською районною санітарно-епідеміологічною станцією відібрані проби води та доставлено до Шепетівською районної санітарно-епідеміологічної станції для лабораторно-інструментального дослідження про що складено акт відбору проб води від 19.08.2010р., а саме : вода водойми р. Цвітоха 50 м вверх по течії річки від точки скиду та вода водойми 50 м вниз по течії річки від точки скиду.

Відповідно до протоколів № 876 та № 877 від 31.08.2010р. дослідження води поверхневих водоймищ, прибережних зон морів і стічних вод Санітарно-епідеміологічної станції, відібрані проби води відповідають нормам Держсанінспекції. Результат санітарно-епідеміологічного дослідження води від 25.08.2010р. (реєстраційний № 6975) відповідає санітарним нормам Держсанінспекції 463088.

Згідно довідки № 613 від 18.08.2010р., виданої Цвітоською сільською радою Славутського району, скарг щодо забруднення навколишнього середовища (річки Цвітоха) ТОВ „Шепетівським гранкарєром” с. Рудня-Новенька протягом 2007- 2010 роках до сільської ради не надходили.

Відповідно до довідки, виданої Судилківською сільською радою Шепетівського району № 02.08/913 від 18.08.2010р. слідує, що ТОВ „Шепетівський гранкарєр” надавалось рішення сільської ради про надання дозволу на експлуатацію обєкта поводження з небезпечними відходами. Скарг щодо забруднення даним підприємством навколишнього середовища до сільської ради не надходило.

Згідно довідки ДП „Шепетівський лісгосп” на ділянці річки Цвітоха від с. Рудня-Новенька вниз по течії до с. Климентовичі у 2011р., порівняно із 2007р. значно збільшилась популяція бобра (який занесений до червоної книги) та ондатри. Флора даної річки за даний період часу не погіршилась.

Відповідачем надано довідку № 88а від 04.05.2011р., про те, що облік відкачуваної води на підприємстві не ведеться і тому надати відомості про кількість відкачуваної води не має можливості. Також в ній зазначено, що довідка № 79 від 25.05.2010р., видана екологічній інспекції у Хмельницькій області підприємством, за підписом директора ОСОБА_5 про кількість відкачаної води не відповідає дійсності, оскільки цифра нічим не підтверджена.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно п. б ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території згідно Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. за № 548 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за № 119/13386, покладено на Державну екологічну інспекцію.

Згідно п. 9 ч. 5 Положення, Інспекція вправі обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виконувати в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин на обєктах, що обстежуються; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 46 Водного Кодексу України, водокористування вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування. Спеціальне водокористування (ст. 48 Водного Кодексу України) - це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Спеціальне водокористування здійснюються на підставі дозволу юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміти забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 70 Водного кодексу, скидання стічних вод у водні обєкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично - допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991р. (з наступними змінами і доповненнями), п. 1 ст. 111 Водного Кодексу України - порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 69 Закону, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Як вбачається з положень ст. 1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкоду; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного з вказаних складових правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до позиції викладеної в розясненнях Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обовязково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний звязок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів зроблено відповідно до „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783.

Даною Методикою встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних обєктів, у тому числі повязаного із самовільними та аварійними скидами у водний обєкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені:

самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Позивач здійснив розрахунок розміру відшкодування збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р., відповідно до якого шкода, внаслідок самовільного водокористування з 25.05.2007 р. до 24.08.2009 р. становить 2334569,97 грн. та з 25.08.2009 р. по 24.05.2010 р. становить 1424533,08 грн.

Відповідно до позиції викладеної в розясненнях Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” де зокрема зазначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Однак, як слідує із матеріалів справи, розрахунки розміру збитків були проведені позивачем на підставі „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. № 389 та вступили в силу з 25.08.2009р., проте розрахунковий період зазначено позивачем з 25.05.2007р. по 24.05.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкарєр” с. Рудня-Нова Шепетівського району, встановлено, що господарське водозабезпечення (господарсько-питні потреби) підприємства здійснюються з однієї свердловини яка знаходиться на території підприємства за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 109/06 від 25.05.2010р.

Стаття 95 Водного кодексу України визначає, що усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Як слідує із змісту даної статті, завданням шкоди водним обєктам є забруднення, засмічення, вичерпання чи інші дії, що можуть погіршити якість вод. При цьому, актом перевірки не було встановлено ні факту забруднення чи засмічення підземних вод, ні факту осушення чи вичерпання джерела підземних вод, ні жодних інших фактів, які б доводили, що саме водному обєкту було завдано збитків діяльністю ТОВ „Шепетівський гранкарєр”, лише звертається увага на те, що підприємство здійснює свою господарську діяльність без дозволу на спеціальне водокористування.

З матеріалів справи слідує, що перевірка проводилась представником відділу інструментально-лабораторного контролю, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області начальником відділу ОСОБА_4 в присутності уповноваженого представника підприємства інженера з техніки безпеки та охорони праці ОСОБА_3, виконано відбір проб зворотних вод ТОВ „Шепетівський гранкарєр” та поверхневих вод р. Цвітоха про що складено акт відбору проб води № 49.

Пунктом 2.4 „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 зазначено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів, а відповідно до п. п. 2.5 Методики, якщо розрахунковий період не перевищує 5 діб, проби відбираються два рази: в момент виявлення порушення умов водокористування і в кінці розрахункового періоду.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 109/06 від 25.05.2010 року та акту відбору проб № 49 від 25.05.2010 року, в порушення п. 2.4, п. 2.5 Методики, проби води держекоінспекцією відбирались всього 1 раз - 25.05.2010р. в трьох різних місцях, а не як зазначено в Методиці (на момент встановлення факту порушення та на момент повного припинення порушення, або на момент встановлення порушення і в кінці розрахункового періоду).

Судом враховується також, що вимірювання показників складу та проб води зафіксовані протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 31.05.2010р. № 49, в якому проведено відповідність вимірювань показникам затверджених величин гранично-допустимого скиду (ГДС).

Однак, як слідує із поданих Шепетівською Рай СЕС показників, вода, яка була відібрана нижче по течії річки на 50 м від точки скиду є чистішою ніж та, що відібрана 50 м вище по течії р. Цвітоха.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині того, що при відборі проб води не проводилась консервація після відбору, що призвело до викривлення результатів хімічних аналізів; автомобіль у якому перевозились проби позивачем із с. Рудня-Новенька до лабораторії м. Хмельницького, не забезпечений холодильником для підтримання нормативної температури згідно ДСТУ ІSО 5667-3-2001 та письмові пояснення інженера з охорони праці та техніки безпеки ОСОБА_3, що датовані 16.08.2010 року, оскільки, як вбачається з акту відбору проб води (п. 2 Акту), відбір проб було здійснено за допомогою пробовідбірника ручного, термометру ТЛ-2 та повірочного тавра, а відповідно до п. 1.2 Акту перевірки, зберігання проб здійснювалось у відповідності до ДСТУ ISO 5667-3-2001 Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами.

На час проведення перевірки, ОСОБА_3 як уповноважена особа відповідача, був присутнім під час відбору проб води, акт відбору проб води за № 49 від 25.05.2010 року ним підписано без зауважень та заперечень щодо неправомірності дій позивача здійснених під час відбору проб води, хоча останній, як уповноважений представник відповідача не був позбавлений можливості надати такі заперечення.

Судом враховується, що в обґрунтування стягнення з відповідача 3759 103,05 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення навколишнього природного середовища позивачем надано суду розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів зроблено на підставі „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, відповідно до якого, шкода, внаслідок самовільного водокористування з 25.05.2007р. до 24.08.2009р. становить 2334 569,97 грн. та розрахунок відповідно до „Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, відповідно до якого, шкода, внаслідок самовільного водокористування (без наявності відповідного на те дозволу) з 25.08.2009р. по 24.05.2010р. становить 1424 533,08 грн.

Зазначені розрахунки, як належні та допустимі докази судом не приймаються, оскільки зроблені позивачем з порушенням вимог, що встановлені Методикою розрахунку розміру шкоди.

Так, відповідно до наданого в матеріали справи розрахунку за період з 25.05.2007р. по 24.08.2009р., розмір завданої шкоди становить 2334 569,97 грн. Розрахунок розміру відшкодування збитків здійснено за формулою 17 Методики, відповідно до даної формули, при здійсненні розрахунку необхідно враховувати „проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у поточному році. Як вбачається з наданого розрахунку, за період з 2007 року по 2009 рік позивачем застосовано проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у розмірі 702,99 грн., що діяв у 2010 році, а не відповідні проіндексовані питомі економічні збитки за 2007, 2008, 2009 роки.

Аналогічно, позивачем і розраховано розмір шкоди за період з 2009 по 2010 роки на суму 1424533 грн., застосувавши проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у розмірі 702,99 грн., що діяв у 2010 році, а не відповідні проіндексовані питомі економічні збитки за 2009 та 2010 роки.

Судом враховується також, що відповідно до п. 5.2. зазначеної вище Методики, у разі відсутності у субєкта господарювання первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11, ПОД-13) та протоколів виконання вимірювань складу та властивостей стічних вод розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин виконується на підставі даних державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30.09.97 N 230 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.97р. за № 480/2284 та лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. Проте вказані дані у позивача відсутні.

Відповідно, судом не приймається в якості допустимого доказу і довідка № 79 від 25.05.2010р. видана директором ТОВ „Шепетівський гранкарєр”, згідно якої, за період з 25.05.2007р. по 31.12.2008р. скинуто зворотних (карєрних) вод у річку Цвітоху 31500 м. куб., з 01.01.2009р. по 24.08.2009р. 35400 м. куб., з 25.08.2009р. по 31.12.2009р. 19500 м. куб. та з 01.01.2010р. по 24.05.2010р. 21750 м. куб., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу № 25-к від 22.03.2010 року ОСОБА_5. був призначений на посаду директора підприємства, а відповідно до наказу № 78-к від 10.08.2010 року ОСОБА_5. звільнений з займаної посади.

Таким чином, довідка, видана директором підприємства, що обіймав займану посаду протягом пяти місяців 2010 року про обєми скинутих вод підприємством за період з 2007 по 2010 роки, за відсутності на підприємстві засобів виміру обєму скинутих вод, без будь-якого підтвердження, що протягом 2007-2010 років підприємством скинуто зворотних вод в розмірі 108150 м. куб. не приймається судом, як належний та допустимий доказ у справі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, не можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору та обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані позивачем докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались Відповідачем протягом судового розгляду справи.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

В И Р І Ш И В :

В позові Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкарєр” с. Рудня-Новенька Шепетівського району про стягнення 3 759 103,05 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення навколишнього природного середовища відмовити.

СуддяС.В. Гладій