Рішення № 21286587, 02.02.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.12 Справа № 5021/3009/2011. за позовом Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «РАЙЗ», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спасское», м. Охтирка, Сумська область

про стягнення 193625 грн. 47 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.05.2011р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 193625 грн. 47 коп. заборгованості по договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №137/В-22/506 від 19.10.2010р., а саме: 172153 грн. 45 коп. простроченого боргу за отриманий товар, 2867 грн. 65 коп. 32% річних, 1389 грн. 02 коп. пені та 17215 грн. 35 коп. збитків.

Відповідач в дане судове засідання не зявився, письмовий відзив з обґрунтуванням своєї позиції по справі не подав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

При цьому, від відповідача в дане судове засідання надійшло клопотання, в якому зазначив, що у звязку з хворобою представника просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Позивач усно в судовому засіданні пояснив, що категорично заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що задоволення вказаного клопотання призведе до затягування розгляду справи.

На його думку, в матеріалах справи містяться всі необхідні докази для вирішення справи по суті.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на категоричне заперечення позивача, а також враховуючи наступне:

- відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами процесу;

- згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи;

- клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем заявляється вдруге, доказів хвороби представника відповідача суду не подав, при цьому у відповідача було достатньо часу для підготовки обґрунтованого відзиву на позовну заяву, але відзив на позовну заяву ним в дане судове засідання поданий не був.

Тобто, задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи та порушення вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином всім учасникам судового процесу було надана можливість в установлений законом термін обґрунтувати свою позицію, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 19.10.2010р. був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №137/В-22/506, за умовами п.1.1. якого постачальник (позивач) зобовязався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару, погоджені сторонами визначені в договорі та додатках до договору, які складають невідємну частину договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.3 договору відповідач проводить оплату вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору на банківський рахунок позивача. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.4 договору, термін оплати вартості товару, вказані в додатках до договору.

Так, в додатку №/ЗП-10022-00691 від 19.10.2010р. до договору №137/В-22/506 від 19.10.2010р. кінцевою датою оплати за товар є 30.11.2011р.

Пункт 2.5 договору передбачає, що товар отриманий відповідачем у власність на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь позивача відсотки.

Розмір відсотків за користування товарним кредитом встановлений в додатку №/ЗП-10022-00691 від 19.10.2010р. до договору №137/В-22/506 від 19.10.2010р. і становить 12% річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

Відсотки на розстрочені платежі нараховуються позивачем щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця. Сторони щомісячно підписують акт надання (прийому-передачі) послуг з розстрочення кінцевого розрахунку в термін до 5 числа кожного місяця. Акт про надання послуг з розстроченням кінцевого розрахунку надсилається позивачем на адресу відповідача, що вказані в тексті цього договору. Відповідач зобовязується підписати акт та повернути його протягом 1-ого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається до позивача в 10-ти денний термін, акт вважається схваленим та підписаним відповідачем. Оплата відповідачем нарахованих відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно, якщо інше не передбачено додатками до договору (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або ї частина) розстроченого платежу.

Відповідно до п. 2.11 договору, позивач (постачальник) в разі прострочення оплати чергового платежу в односторонньому порядку проводить зарахування коштів, що надійшли від відповідача наступним чином: в першу чергу в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу в рахунок оплати вартості товару.

Так, по видатковій накладній №ВН-10022-01014 від 28.12.2010р. позивач поставив відповідачу за договором товар на загальну суму 248 000 грн. 00 коп., також відповідачу були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в сумі 19163 грн. 45 коп. за період з 29.12.2010р. по 30.11.2011р., за що відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.

Згідно банківської виписками №99 від 13.12.2011р. відповідачем було здійснено передоплату в сумі 75000 грн. 00 коп., а також згідно банківських виписок №127 від 26.10.2011р., №129 від 08.11.2011р., та №137 від 21.11.2011р. відповідач здійснив часткове погашення процентів за користування товарним кредитом на загальну суму 20000 тис. 00 коп.

Таким чином, станом на 19.12.2011р. заборгованість відповідача за договором поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №137/В-22/506 від 19.10.2010р. становить 172153 грн. 45 коп., в тому числі 19163 грн. 45 коп. сума відсотків за користування товарним кредитом.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №ВН-10022-01014 від 28.12.2010р. на якій міститься підпис представника відповідача, довіреністю на отримання товару №00044 від 28.12.2010р. на імя Столбов Ю.А., актом приймання-передачі техніки від 15.12.2010р., який підписаний та скріплений печаткою сторін. а також банківськими виписками №99 від 13.12.2011р., №127 від 26.10.2011р., №129 від 08.11.2011р., та №137 від 21.11.2011р. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Протягом березня листопада 2011р. сторони підписували акти здачі прийняття робіт (надання послуг), в яких визначився розмір процентів за користування товарним кредитом на загальну суму 19163 грн. 45 коп.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар (з урахуванням суми товарного кредиту) становить 172153 грн. 45 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачений цим Кодексом

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 172153 грн. 45 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 1 389 грн. 02 коп. за період з 01.12.2011р. по 19.12.2011р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2 договору поставки, за яким за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 389 грн. 02 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 2 867 грн. 65 коп. 32% річних за період з 01.12.2011р. по 19.12.2011р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобовязання у вигляді стягнення 32% річних передбачено п. 7.4 договору, відповідно до якого, у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 2 867 грн. 65 коп. 32% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлена вимога по стягненню з відповідача 17 215 грн. 35 коп. збитків.

Пункт 7.3 договору визначив, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань по договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобовязання відповідачем в розмірі: 10%неоплаченої вартості товару за 1-ий місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Відповідно до ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник який порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки це покладання на правопорушника нового обовязку, який полягає у відшкодуванні втрат, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), і доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування збитків. Підставою для покладення обовязку відшкодувати збитки є порушення права (правопорушення), зокрема передбачене ст. 610 ЦК України не виконання чи неналежне виконання зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктом, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках , передбачених законом.

Також ч. 5 зазначеної правової норми передбачено, що сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами.

Таким чином, сторони заздалегідь визначили у договорі (п. 7.3) розмір збитків, що підлягає відшкодуванню у випадку прострочення строків оплати поставленого товару.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 17215 грн. 35 коп. суд вважає обґрунтованими та задовольняє.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спасское» (42700, Сумська область, Охтирський район, м. Охтирка, пров. Харківський, 12, код 31641247) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ» (03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152, код 13980201) 172153 грн. 45 коп. простроченого боргу за отриманий товар, 2867 грн. 65 коп. 32% річних, 1389 грн. 02 пені, 17215 грн. 35 коп. збитків та 3872 грн. 51 коп. судового збору.

3. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Спасское» про відкладення розгляду справи відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю.Резніченко

Повне рішення складено 06.02.2012р.