Рішення № 21286310, 01.02.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р.Справа № 24-19/17-4096-2011 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 11825,80грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №321 від 25.07.11р.; ОСОБА_2 на підставі довіреності №3 від 01.01.2012р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА", звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11825,80грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2011 року (суддя Петренко Н.Д.) було порушено провадження у справі №19/17-4096-2011 за вказаним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2011 року строк розгляду справи продовжено до 27.12.2011р.

Приймаючи до уваги, що суддя Петренко Н.Д. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), справу №19/17-4096-2011 на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В від 26.12.2011р. №19/17-4096-2011 було передано судді Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2011р. прийнято справу № 19/17-4096-2011 до свого провадження та присвоєно справі № 24-19/17-4096-2011.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.02.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

18.08.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №205.0054517, відповідно до якого позивачем було застраховано транспортний засіб „Renault Koleos”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

29.09.2010р. в н/п Петропавлівська Бощагівка на вул. Леніна, 70 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля „Renault Koleos” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням власника та автомобіля „Volkswagen Transporter” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області по справі №3-4863/2010р. від 04.10.2010р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення в порядку ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В результаті цієї пригоди автомобіль страхувальника отримав механічні пошкодження.

30.09.2010р. Страхувальник звернувся до Позивача із заявою про настання страхового випадку, який мав місце 29.09.2010р. Оскільки даний випадок є страховим, Позивачем були здійсненні дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.

04.10.2010р. спеціалістом ТОВ “Еспертно асистуючої компанії ”ЛЕГІОН” проведено огляд транспортного засобу та складено відповідний Протокол.

Позивач, для підтвердження об'єктивності рахунку, замовив у незалежній установі ТОВ “Еспертно асистуючи компанія ”ЛЕГІОН” проведення автотоварозначого дослідження з метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, керуючись при цьому ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України (Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна с обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування).

Відповідно до звіту №1375 про оцінку автомобіля сума відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 14404,70грн.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, аналогічні положення закріплені також у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

29.09.2010р. Позивач отримав рахунок № С3а-003412 від ПАТ “Інститут транспорту нафти”, згідно з яким вартість відновлювального ремонту склала 14372,80грн.

19.10.2010р. Страховою компанією "НАСТА" складено Страховий акт №2010-09-29/006, на підставі якого та Заяви Страхувальника, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 11825,80грн., що підтверджується платіжним дорученням №7598 від 22.10.2010р.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “ВАЗ”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Міська страхова компанія" за договором №ВС/9403420.

Отже, Позивачем прийнято Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія" як особу, яка зобов'язана у відповідності до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодувати завдані ОСОБА_5 матеріальні збитки.

22.11.2010р. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" Претензію вих.№5265 від 22.11.2010р. про відшкодування боргу в порядку регресу в розмірі 11825,80грн.

Дана Претензія відповідно до Повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана 29.11.2010р. уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія".

14.12.2010р. Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія" надіслав на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" відповідь на Претензію №5265 від 22.11.2010р. в якій зазначив, що для врегулювання страхової справи Позивачеві необхідно надати документи, що підтверджують виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 11825,80грн.

14.12.2010р. з метою швидкого та ефективного врегулювання страхової справи Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" надіслано на адресу Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" оригінал платіжного доручення №7598 від 22.10.2010р. Даний Лист відповідно до Повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано 22.12.2010р. уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія".

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" до суду з даним позовом та уточненням до нього, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11825,80

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Закону України “Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - не вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо у страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Відповідно до пункту 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами, організаціями, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих, та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - 9.1. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, із врахуванням вимог вищевикладеного законодавства, а також вищевстановлених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позивачем позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11825,80грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, уточнені позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11825,80грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 118,26грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 11825,80грн. задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (01001, м. Київ, вул. Володимирська,5Б, код ЄДРПОУ 35893575, п/р 26501000000346 у ПАТ„Укрсоцбанк”, МФО 300023) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11825,80грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 118,26грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.,

Суддя Оборотова О.Ю.

Повний текст рішення складено 03.02.2012 року.