Рішення № 21284565, 25.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2012 р.Справа № 58/360-16/17-4843-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гунченка О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” до приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 6447,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа Страхування” (далі по тексту ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 7047,30 грн. збитків по виплаті страхового відшкодування за регресною вимогою. В обґрунтування заявлених позовних вимог ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” посилається на необхідність відшкодування збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою Костику Івану Вікторовичу (далі по тексту Костик І.В.) страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 206. 0022808 від 05.10.2009р., укладеного між позивачем (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2011р. справу № 58/360 за позовом ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” до закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 7047,30 грн. збитків за регресною вимогою було направлено за підсудністю до господарського суду Одеської області в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України. В свою чергу, згідно з ухвалою від 28.11.2011р. дану справу було прийнято до провадження суддею Желєзною С.П. та присвоєно справі номер № 58 / 360 16 / 17 4843 2011.

На підставі ухвали суду від 25.01.2012р. найменування відповідача було змінено на приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.

В процесі розгляду даної справи позивачем було подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника. Крім того, ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 6447,30 грн., з посиланням на визнання відповідачем зазначеної суми заборгованості, зменшеної на суму франшиз обох страховиків. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на вимогу суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Альфа Страхування” (Страховиком), найменування якого було змінено на ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, що підтверджується новою редакцією статуту ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування”, зареєстрованою 17.12.2009р. за № 10741050020027401, та ОСОБА_1 (Страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 206.0022808 від 05.10.2009р., у відповідності до умов якого Страховик здійснює страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, та зобовязується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами цієї угоди, а Страхувальник зобовязується сплатити платіж та виконувати свої обовязки на умовах, визначених цим Договором. Строк дії договору визначений сторонами з 08.10.2009р. до 07.10.2010р.

Згідно ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (надалі за текстом Закон України „Про страхування”) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди № 8605029, виданої органами Міністерства внутрішніх справ України /т. 1, а.с 15/, 18.04.2010р. о 18 год. 00 хв. у місті Києві на Великій Кільцевій Дорозі, 1 Б, сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення наступних транспортних засобів: автомобіля марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки „ГАЗ 3302”, реєстраційний номер НОМЕР_2”, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_2 (далі по тексту ОСОБА_2.). Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2. п. 10.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол. Зібрані матеріали направлені для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.04.2010р. по справі № 3-4638/10 за наслідком розгляду матеріалів, що надійшли від Відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, щодо вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, Середу С.В. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпроАП. Вказана постанова набрала законної сили 19.05.2010р., що підтверджується відповідним штампом суду на примірнику цього судового акту.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 /т. 1, а.с 36/, були нанесені механічні пошкодження згідно довідкою з Відділу ДАІ з обслуговування АТ Голосіївського району та АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 18.04.2010р. № 1326 /т. 1, а.с. 14/.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі заяви від 20.04.2010р. ОСОБА_1 було повідомлено ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” про настання вищезазначеного страхового випадку з вимогою про виплату відповідного страхового відшкодування шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування, якою буде проведено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобілю.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, страховиком було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вказаного автомобілю. Відповідно до висновку експертного дослідження № 5169, складеного 26.04.2010р. закритим акціонерним товариством Український центр після аварійного захисту „Експерт Сервіс” в особі фізичної особи підприємця ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування втрати товарної вартості, складає 7557,30 грн.

В подальшому, ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” на підставі зібраних документів по настанню страхового випадку було складено страховий акт № 1326.206.10.01.01 від 08.06.2011р., яким встановлено розмір страхового відшкодування в сумі 7891,91 грн., яке підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у звязку із вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою.

За наслідком проведення рихтувально-малярних робіт, направлених на відновлювальний ремонт пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, ЗАТ „Автоцентр на кільцевій” було виставлено ОСОБА_1 рахунок-фактуру № СЧ-0002175 від 12.05.2010р. на суму 8491,91 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 206.0022808 від 05.10.2009р. позивачем 17.06.2010р. було виплачено страхове відшкодування з метою здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням виставленого ЗАТ „Автоцентр на кільцевій” рахунку-фактури № СЧ-0002175 від 12.05.2010р. в сумі 7891,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8888 від 17.06.2010р. Таким чином, позивачем було виплачено Страхувальнику страхове відшкодування, сума якого була визначена страховим актом № 1326.206.10.01.01 від 08.06.2011р. та розпорядженням на виплату страхового відшкодування від 11.06.2010р. до зазначеного страхового акту, тобто частково відшкодовано шкоду, завдану внаслідок винних дій ОСОБА_2

В свою чергу, згідно з листом від 02.11.2011р. за № 23735/7-3-11, отриманим від Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке, відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”), є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та участь страховиків у якому є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вбачається наступне.

Так, винуватець вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2. застрахував свою обовязкову цивільно-правову відповідальність як користувач транспортного засобу марки Газ В, реєстраційний номер НОМЕР_2, у страховика ПрАТ „Міська страхова компанія”, шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу, про що йому було видано страховий поліс № ВС/9402094, строк дії якого встановлений з 24.01.2010р. по 23.01.2011р., з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в сумі 25500 гривень на одного потерпілого.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (надалі за текстом - Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”) страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Статтею 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах зокрема страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 названого Закону України).

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”обовязків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Посилаючись на виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобілю, завдані ОСОБА_2. в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні, позивач звернувся до ПрАТ „Міська страхова компанія”, як до страховика обовязкової цивільно-правової відповідальності користувача транспортного засобу згідно з полісом № ВС/9402097, із вимогою від 07.10.2010р. за вих. № 1560 про відшкодування в порядку регресу витрат по сплаті страхового відшкодування в розмірі 7891,91 грн.

Згідно з листом від 26.10.2010р. за вих. № 1010.10 відповідачем було повідомлено ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” про необхідність зменшення заявлених до відшкодування в порядку регресу збитків, як з урахуванням вартості оціненої шкоди, так і враховуючи встановлені франшизи обох страховиків. Таким чином, ПрАТ „Міська страхова компанія” було визнано, що розмір страхового відшкодування в порядку регресу, який підлягає сплаті на користь позивача, складає 6447,30 грн. Однак дій, направлених на сплату вказаної суми заборгованості, відповідачем вчинено не було.

З урахуванням нездійснення страхового відшкодування відповідачем, незважаючи на визнання його розміру та підстав нарахування, скориставшись наданим відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” правом на предявлення вимог в порядку регресу, ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” звернулося до суду з позовними вимогами до ПрАТ „Міська страхова компанія” про стягнення в порядку регресу збитків у сумі 6447,30 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 28 названого Закону передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріалами справи повністю підтверджено здійснення позивачем відшкодування шкоди у розмірі 7891,91 грн., завданої майну власника транспортного засобу марки „ЗАЗ Lanos”, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом пошкодження названого транспортного засобу внаслідок винних дій ОСОБА_2, обовязкова цивільно-правова відповідальність якого відповідно до умов Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована страховиком ПрАТ „Міська страхова компанія”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 ЦК України виникло право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 ПрАТ „Міська страхова компанія” у межах фактичних витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування. При цьому, досліджуючи питання про суму зазначеної вимоги, господарський суд виходить з наступного.

Так, згідно зі ст. 22 Закону України „Про страхування” позивач зобовязаний був відшкодувати виключно оцінену в установленому законом порядку шкоду, розмір якої відповідно до висновку експертного дослідження № 5169, складеного 26.04.2010р. закритим акціонерним товариством Український центр після аварійного захисту „Експерт Сервіс” в особі фізичної особи підприємця ОСОБА_4, складає 7557,30 грн. Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічні за своїм юридичним змістом посилання містяться у приписах ст. 9 Закону України „Про страхування”, у відповідності до яких франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Таким чином, до ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування”, незважаючи на здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 у більшому розмірі ніж той, що був оцінений у встановленому порядку, перейшло право вимоги до відповідача в межах оцінених фактичних витрат, зменшених на суму франшиз страховиків сторін по справі (франшиза згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 206.0022808 від 05.10.2009р. складає 600 грн., а франшиза за полісом № ВС/9402094 складає 510 грн.), в розмірі 6447,30 грн.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, позивачем, в порядку ст.ст. 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, було надіслано відповідачу регресну вимогу за вих.№ 1560 від 07.10.2010р., яка за своїм змістом є заявою про здійснення страхового відшкодування, до якої було додано перелік документів, що підтверджують виникнення страхового випадку, а також докази здійснення страхового відшкодування на суму 7891,91 грн.

Статтею 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Так, за наслідком розгляду вищезазначеної заяви про здійснення страхового відшкодування відповідачем було надіслано на адресу ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” лист від 26.10.2010р. за вих. № 1010.10 з повідомленням про визнання ним свого обовязку про відшкодування збитків в сумі 6447,30 грн., з дорученням до цього листа розрахунку суми страхового відшкодування Вказаний документ оцінюється судом як прийняте ПрАТ „Міська страхова компанія” рішення про виплату страхового відшкодування на користь управненої сторони. Однак, в порушення ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та прийнятих на себе обовязків як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, відповідачем в місячний строк з моменту отримання заяви позивача про виплату страхового відшкодування не було здійснено виплату останнього у вищезазначеній сумі, вимогу на яке, як встановлено судом, виникло у ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування”.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтями ст.ст. 32, 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, розмір заборгованості ПрАТ „Міська страхова компанія” перед ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” в сумі 6447,30 грн. по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_1 страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 206.0022808 від 05.10.2009р., витікає з вимог діючого законодавства України та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих наведене, в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України відповідачем надано не було.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 985, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., ст.ст. 1, 6, 9, 12, 15, 22, 29, 35-37, 39 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, у звязку з чим, з відповідача слід стягнути на користь ПрАТ „Страхова компанія „Альфа Страхування” 6 447,30 грн. збитків.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 985, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., ст.ст. 1, 6, 9, 15, 22, 29, 35-37, 39 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” /65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124/ на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування” /юридична адреса: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, поштова адреса: 04073, м. Київ, пр-т. Московський, 9, БЦ „Форум Парк Плаза”, оф. № 2-204, а/с 32, код ЄДРПОУ 30968986, п/р 26507010601602 в ПАТ „Альфа Банк” м. Київ, МФО 300346 / збитки по виплаті страхового відшкодування в сумі 6447 грн. 30 коп. /шість тисяч чотириста сорок сім грн. 30 коп./, витрати на оплату держмита в сумі 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 30.01.2012р.

Суддя Желєзна С.П.