Рішення № 21284453, 26.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2012 р.Справа № 30-22/17-4133-2011 Позивач: Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт”

Відповідач: Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД”

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності № 03\04-42 від 29.12.2011р.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі - ДП „ІМТП”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями (далі -СП) „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” про стягнення заборгованості у сумі 66 530 грн. 12 коп., пені у сумі 3556 грн. 67 коп., штрафу у сумі 1367 грн. 95 коп. та 3% річних з урахуванням індексу інфляції у сумі 2 236 грн. 71 коп.

В ході розгляду справи позивач надав до суду уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 66530 грн. 12 коп., пеню у сумі 3556 грн. 67 коп., штраф у сумі 1367 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 2066 грн. 97 коп., інфляційні у сумі 5389 грн. 42 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але, згідно повідомлення пошти за зазначеною адресою відповідач не знаходиться. До повноважень суду не відноситься встановлення місцезнаходження сторін у справі.

За таких обставин. справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , суд встановив:

02 лютого 2010р. між СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” (Покупець) та ДП „ІМТП” (Продавець) був укладений Договір № 6, згідно якого Продавець зобовязався поставити і передати у власність Покупця лом і відходи чорних металів (металобрухт), у міру накопичення його Продавцем, а Покупець оплачує металобрухт за фактом його постачання протягом 5-ти банківських днів, у безготівковій формі по рахунку, виставленому Продавцем згідно приймально-здавального акту. Ціни на металобрухт по марках вказані в специфікації , яка є невідємною частиною Договору. Строк дії Договору до 31.12.2010р.

Додатковою угодою № 1 від 25.05.2010р. сторони виклали специфікацію № 1 до Договору № 6 від 02.02.2010р. у новій редакції.

Позивач зазначає, що у період з липня по листопад 2010р. на виконання умов Договору він передав відповідачу металобрухт на загальну суму 119141 грн. 90 коп. (з ПДВ), що підтверджується приймально-здавальними актами, а також актами звірок взаєморозрахунків від 19.10.2010р. та від 14.01.2011р. На підставі п. 3.1 Договору ДП „ІМТП” виставляло СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” відповідні рахунки для оплати. Але, зазначені рахунки оплачені не були.

У лютому 2011р. Покупець частково повернув Продавцю отриманий металобрухт на суму 43611 грн. 78 коп., що підтверджується видатковими накладними № 202001 від 03.02.2011р. на суму 22456 грн., № 202003 від 03.02.2011р. на суму 765 грн., № 202004 від 03.02.2011р. на суму 2673 грн., № 202002 від 03.02.2011р. на суму 17717 грн. 70 коп.

За таких обставин, заборгованість СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” по оплаті ДП „ІМТП” вартості отриманого металобрухту, за розрахунком позивача складає 66530 грн. 12 коп.

Позивач по справі зазначає, що зобовязання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 66530 грн. 12 коп.

Відповідно до п. 4.2 Договору за прострочення оплати поставленої партії лому чорного металу Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, а в разі такої прострочки більш ніж на 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. На підставі зазначеного пункту Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3556 грн. 67 коп., розраховану у межах шестимісячного строку, та штраф у сумі 1367 грн. 95 коп.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 5 389 грн. 42 коп. та 3% річних у сумі 2 066 грн. 97 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2010р. між СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” (Покупець) та ДП „ІМТП” (Продавець) був укладений Договір № 6, згідно якого Продавець зобовязався поставити і передати у власність Покупця лом і відходи чорних металів (металобрухт), у міру накопичення його Продавцем, а Покупець оплачує металобрухт за фактом його постачання протягом 5-ти банківських днів, у безготівковій формі по рахунку, виставленому Продавцем згідно приймально-здавального акту. Ціни на металобрухт по марках вказані в специфікації, яка є невідємною частиною Договору.

У період з липня по листопад 2010р. на виконання умов Договору позивач передав відповідачу металобрухт на загальну суму 119141 грн. 90 коп. (з ПДВ), що підтверджується приймально-здавальними актами, а також актами звірок взаєморозрахунків від 19.10.2010р. та від 14.01.2011р. На підставі п. 3.1 Договору ДП „ІМТП” виставляло СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” відповідні рахунки для оплати. Але, зазначені рахунки оплачені не були.

У лютому 2011р. Покупець частково повернув Продавцю отриманий металобрухт на суму 43611 грн. 78 коп., що підтверджується видатковими накладними № 202001 від 03.02.2011р. на суму 22456 грн., № 202003 від 03.02.2011р. на суму 765 грн., № 202004 від 03.02.2011р. на суму 2673 грн., № 202002 від 03.02.2011р. на суму 17717 грн. 70 коп.

За таких обставин, заборгованість СП „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” по оплаті ДП „ІМТП” вартості отриманого металобрухту складає 66530 грн. 12 коп.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, правомірним є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий металобрухт у сумі 66530 грн. 12 коп.

Відповідно до п. 4.2 Договору за прострочення оплати поставленої партії лому чорного металу Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, а в разі такої прострочки більш ніж на 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. На підставі зазначеного пункту Договору позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3556 грн. 67 коп., розраховану у межах шестимісячного строку, та штраф у сумі 1367 грн. 95 коп.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 5389 грн. 42 коп. та 3% річних у сумі 2 066 грн. 97 коп.

За таких обставин, позовна заява ДП „ІМТП” є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у звязку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” задовольнити повністю.

2.Стягнути з Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями „А.Т.А. плюс Ко, ЛТД” (м. Ізмаїл, вул. А. Холостякова, 29-А, код ЄДРПОУ 21008508, р\р26000015321 в Укрексімбанк м. Ізмаїл, МФО 328629) на користь Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815, р\р 260020153192 в Ізмаїльській філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 328629) заборгованість у сумі 66 530 грн. 12 коп., пеню у сумі 3556 грн. 67 коп., штраф у сумі 1367 грн. 95 коп., інфляційні у сумі 5 389 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 2 066 грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 789 грн. 11 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 31 січня 2012р.

Суддя Рога Н. В.