Рішення № 21282812, 02.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2012 Справа № 5008/1749/2011

Розглянувши матеріали справи

За позовом Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м. Київ

До відповідача Приватного підприємства „Нива”, с. Теково Виноградівського району

Про стягнення 51610,00 грн.

Cуддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., представник по дов. від 04.01.2012;

від відповідача Добоні М.М., директор.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м. Київ, звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства „Нива”, с. Теково Виноградівського району про стягнення 39700,00 грн. заборгованості за отримане насіння сільськогосподарських рослин та 11910 грн. штрафу

Заявою від 02.02.2012 №138-3/2-13/165 позивач уточнив позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача 38700 грн. боргу за поставлене насіння, 11910 грн. штрафу.

Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 02.02.2012.

Зазначає, що позовні вимоги підтверджені поданими суду доказами, зокрема, договором поставки насіння від 14.03.2011 №5-08, накладною №5-08 від 14.03.2011, Довіреністю серії ЯПР №671763 на отримання товару, листом-вимогою від 17.10.2011 №138-3/2-14/63, розрахунком позовних вимог.

Представник відповідача не заперечив проти наявності заборгованості за поставлене насіння у розмірі 38700 грн., однак, враховуючи перевиробництво ярих зернових культур, що призвело до обвалу ринку сільськогосподарських культур, падіння цін на 50% і неможливості їх реалізації на даний час, просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки. Зазначає, що у випадку застосування подвійної облікової ставки НБУ до сплати би підлягало 2465 грн. пені. Заявлений позивачем розмір штрафу (11910 грн.) значно перевищує вказану суму.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі укладено Договір поставки насіння від 14.03.2011 №5-08, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідачу насіння сільськогосподарських рослин, а відповідач зобовязується прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Пунктом 2.1. договору передбачено обовязки позивача, одним з яких є передання у власність відповідача насіння належної якості.

На виконання своїх обовязків за договором позивачем поставлено відповідачу насіння на загальну суму 47000 грн., що підтверджено накладною №5-08 від 14.03.2011, довіреністю серії ЯПР №671763 на отримання насіння.

Пунктом 2.2. договору передбачено обовязки відповідача, одним з яких є оплата вартості насіння відповідно до розділу 3 договору.

Розділом 3 визначено загальну вартість договору 47000 грн. (пункт 3.1), з яких 4500 грн. передоплата (пункт 3.2.1), а решту заборгованості у розмірі 42500,02 грн., покупець (відповідач) сплачує наступним чином:

-200 грн. до 25.03.2011;

-200 грн. до 25.04.2011;

-200 грн. до 25.05.2011;

-200 грн. до 25.06.2011;

-200 грн. до 25.07.2011;

-41500,02 грн. до 01.09.2011 (пункт 3.2.2 договору).

Однак, відповідач, порушивши вказані пункти договору, розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 7300 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнано представником відповідача, у звязку з чим у останнього на момент порушення провадження у справі утворилася заборгованість перед позивачем на суму 39700 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не виконане зобовязання у частині оплати отриманого товару, чим порушено пункти 1.1 та 2.2 Договору.

На підставі зазначених норм права з відповідача належить стягнути на користь позивача 38700 грн. основного боргу, наявність якого повністю підтверджена матеріалами справи.

На підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував відповідачу штраф (30%) за несвоєчасне проведення розрахунків у розмірі 11910 грн., однак враховуючи перевиробництво ярих зернових культур, що призвело до обвалу ринку сільськогосподарських культур, падіння цін на 50% і неможливості їх реалізації, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, щодо справедливості та розумності та враховуючи, що належні штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити належну до сплати неустойку і стягнути її в розмірі 5000,00 грн. відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

У частині стягнення 1000 грн. боргу за поставлене насіння провадження у справі належить припинити на підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору, враховуючи оплату відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі (платіжне доручення №151567 від 16.01.2012 міститься у матеріалах справи), з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі на один місяць належить відхилити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказане слугує підставою для відхилення клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Суд відхиляє також клопотання відповідача про оголошення перерви до березня 2012 року з метою самостійного погашення заборгованості, оскільки у суду відсутня процесуальна можливість подальшого відкладення розгляду спору чи оголошення перерви, керуючись положеннями ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (ухвалою суду від 17.01.2012 продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням відповідача), крім того, вказане клопотання за своєю процесуальною природою є відстрочкою виконання рішення, оскільки відповідач просить оголосити перерву для проведення оплати заборгованості у березні 2012.

Враховуючи наведене, керуючись п. 11 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Нива” (ід.код: 01212945, п/і 90343, Виноградівський район, с. Теково, вул. Дружби, 216) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (ід. код: 30518866, п/і 03038, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) суму 43700,00 грн. (сорок три тисячі сімсот грн. 00 коп.), з яких 38700,00 грн. борг, 5000,00 грн. штраф, а також 1411,50 грн. (одну тисячу чотириста пятдесят грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. У частині стягнення 1000,00 грн. боргу за поставлений товар провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. М. Якимчук

Повний текст рішення виготовлено і підписано 03.02.2012.