Рішення № 21280637, 30.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2012 р.

Справа № 5004/2573/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ»

до відповідачів:

1) Фірми «Волвест»у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

2) Підприємця ОСОБА_1

про стягнення 59 656, 49 грн. заборгованості

Суддя: Пахолюк В. А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник, дов. від 06.06.2011 р.

від відповідача - 1: ОСОБА_3 представник, дов. від 11.01.2012 р.

від відповідача - 2: не прибув.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути солідарно з Фірми "Волвест" у формі ТзОВ та Підприємця ОСОБА_1 800 грн. суми боргу; з Підприємця ОСОБА_1 58856,49 грн. боргу згідно з договором комерційної концесії від 10.01.2007р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладений між ТзОВ «Наш Край - ЛЦ»та ФОП ОСОБА_1 договір комерційної концесії від 10.01.2007 р., договір поруки, укладений 12.05.2011 р. між Фірмою «Волвест»у формі ТзОВ та ТзОВ «Наш Край - ЛЦ», звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за серпень 2010 р., листопад 2010 р., липень 2010 р., вересень 2010 р., жовтень 2010 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000000000011957 від 31.07.2010 р., № ОУ-00000000000012005 від 31.08.2010 р., вимога № 48/11 від 09.08.2011 р., адресована ФОП ОСОБА_1, вимога від 20.10.2011 р., адресована Фірмі «Волвест»у формі ТзОВ.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив про погашення відповідачем 2 боргу в сумі 4000, грн. У звязку з цим, провадження у справі на зазначену суму просить припинити. На задоволенні решти позовних вимог наполягає.

Відповідач-1 в письмовій заяві № 01-29/1128/12д від 30.01.2012 р. та представник в судовому засіданні предявлені до нього позовні вимоги визнає в повному обсязі, зауважень та заперечень немає.

Відповідач-2 в судове засідання не прибув. У направленій на адресу суду заяві № 01-29/836/12д від 23.01.2012 р. позов визнає в частині стягнення 55656, 49 грн. В частині стягнення 4000, 00 грн. не визнає у звязку з проплатою, що підтверджує платіжним дорученням № 14152 від 04.01.2012 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача - 1, господарський суд встановив:

10.01.2007 року між ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" як правоволодільцем та підприємцем ОСОБА_1 як користувачем було укладено договір комерційної концесії (надалі договір), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу-2 за плату право користування комплексом належних позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки „НАШ КРАЙ".

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов”язки на підставі договору комерційної концесії від 10.01.2007 р.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобовязується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару (або) надання послуг.

Згідно із ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Позивачу належить право інтелектуальної власності на торговельну марку “Наш Край”. Набуття права інтелектуальної власності засвідчене свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 44417 від 14.10.2003 року за заявкою № 20031010840 та доповненням до свідоцтва на знак для товарів та послуг від 14.04.2006 року, з зазначеними у цьому свідоцтві класами МКТП на товари та послуги.

Згідно з п.1.2 договору під комплексом прав сторони договору комерційної концесії передбачили: право на використання знака для товарів і послуг (торгової марки “Наш Край” та документацію з веденню бізнесу, а саме: регламент директора; регламент категорійного менеджера; регламент працівника бухгалтерії; регламент адміністратора, регламент касира; регламент менеджера торгового залу; регламент працівника охорони, регламент технолога; регламент кухаря; регламент технічного працівника; регламент вантажника; регламент завідувача складом; положення про безпеку; положення про бюджетування).

На виконання умов договору комерційної концесії від 10.01.2007р. позивачем було надано відповідачу-2 копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торговок підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальники та асортименту товарів.

Позивач забезпечив: організування ввідного навчання персоналу відповідача-2 на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача-2 згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації.

Позивачем була надана допомога відповідачу-2 на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання, виділено, який консультував з питань організації виробничих процесів та контролював їх дотримання.

Зауважень з боку відповідача не поступало.

Згідно з п. 2.3.17 договору відповідач протягом 3-ох днів, наступних за звітним періодом (звітний період дорівнює місяцю, починаючи з моменту вступу договору в силу), надає позивачеві зведені бухгалтерські дані у вигляді звіту за користування франшизою за цей звітний період. Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Звіт направляється позивачу разом з документом, що підтверджує сплату винагороди за звітний період.

Згідно з п.п. 4.1., 4.3. договору комерційної концесії користувач сплачує плату за користування франшизою правоволодільцю, яка складається з періодичних внесків.

Періодичні внески сплачуються щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця у розмірі 1,5 відсотків від суми реалізованих товарів з ПДВ.

На підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, наданих відповідачем-2, за період з січня 2007 року по листопад 2010 року позивачем було нараховані періодичні внески за користування франшизою у розмірі 395 725, 00 грн., зобовязання по оплаті яких відповідач-2 виконав частково - на суму 336 068, 51 грн.

11.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача-2 була направлена вимога про сплату заборгованості, яка залишена останнім без реагування.

Станом на 28.12.2011 р. (звернення з позовом до суду) заборгованість відповідача-2 перед позивачем становила 59656, 49 грн.

Водночас, у звязку з тим, що на час розгляду справи зазначена заборгованість частково погашена, що підтверджується платіжним дорученням № 14152 від 04.01.2012 р., суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та припинення провадження у справі на суму 4 000, 00 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12.05.2011р. між фірмою “Волвест” у формі товариства з обмеженою відповідальністю як поручителем і товариством з обмеженою відповідальністю “Наш Край - ЛЦ” як кредитором було укладено договір поруки.

Частиною 1 ст.553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно з п.п.1,2 договору поруки від 12.05.2011 р. відповідач-1 зобовязався перед позивачем відповідати за виконання підприємцем ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором комерційної концесії від 10.01.2007 року в розмірі 800 грн.

Листом від 20.10.2011р., адресованим відповідачу-1, позивач вимагав погасити 800 грн. заборгованості протягом 7-ми днів, проте добровільно відповідачем-1 вимога виконана не була.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення солідарно з Фірми "Волвест" у формі ТзОВ та Підприємця ОСОБА_1 800 грн. боргу, з Підприємця ОСОБА_1 54856,49 грн. боргу згідно з договором комерційної концесії від 10.01.2007р.

У звязку з тим, що спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача-2 ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на нього покладаються судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 527, 530, 553, 554, 599, 1115, 1116 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково в сумі 55656, 49 грн.

2. Стягнути солідарно з Фірми "Волвест" у формі ТзОВ (м. Луцьк, вул. Ковельська, 40, код ЄДРПОУ 30089575, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 303473) та Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, реквізити банківських рахунків не відомі) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 800, 00 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, реквізити банківських рахунків не відомі) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 54856,49 грн. заборгованості та 1411, 50 грн. судового збору.

4. Провадження у справі на суму 4000 грн. припинити.

Суддя В.А. Пахолюк

Повний текст рішення складено та підписано - 01.02.2012 р.