Постанова № 21279737, 01.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2012 р. Справа № 41/184 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Новікової Р.Г.

Попікової О.В.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 дов. від 20.12.2011 року №6;

Відповідача1: ОСОБА_2 дов. від 21.10.2010 року №06-34/30435;

Відповідача 2: не з'явився;

Третьої особи: ОСОБА_3 дов. від 25.11.2011 року №225-КР-1966.

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДНІПРЯНКА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року

у справі № 41/184 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "ДНІПРЯНКА"

до відповідача-1 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київської міської ради

про стягнення 403 946,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року публічне акціонерне товариство "ДНІПРЯНКА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київської міської ради, просило стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві грошові кошти у розмір 403 946,50 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що розмежування земель державної та комунальної власності не проведено, земля в межах м. Києва є державною власністю, тому у відповідача - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на дату укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2007 року були відсутні повноваження щодо отримання коштів авансу в розмірі 15% грошової оцінки землі. Крім того, рішення Київської міської ради від 08.10.2009 року №367/2436 "Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Дніпрянка" було скасовано рішенням Київської міської ради №457/1867, що свідчить про неможливість продажу земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволений, стягнуто з бюджету через Головне управління державного казначейства України у місті Києві на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрянка" грошові кошти у розмірі 403946 (чотириста три тисячі девятсот сорок шість) грн. 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є неможливим, тобто, є неможливою і передача земельної ділянки у власність з огляду на те, що рішення Київської міської ради 08.10.2009 року № 367/2436 втратило чинність 05.02.2011 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року (головуючий Скрипка І.М., судді Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.) рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2011 року у справі № 41/184 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскаржена постанова суду мотивована тим, що єдиною підставою для повернення позивачу авансу є відмова Київської міської ради від продажу земельної ділянки, що не було доведено позивачем.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "ДНІПРЯНКА" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати оскаржену постанову суду, залишити без змін рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статей 127, 128 Земельного кодексу України.

Заявником касаційної скарги зазначено, що, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладений з 2007 року, у відповідача не було правових підстав отримані від позивача кошти (аванс) зараховувати до бюджету.

У судове засідання 01.02.2012 року представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в м. Києві не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є повернення авансового платежу за невиконання стороною взятого на себе зобов'язання в межах строку, а, отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на час виникнення цих спірних правовідносин, з урахуванням діючих правових норм.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.1973 року рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 1461 (а.с. 80, том 1) “Про відведення земельної ділянки Дніпровському райгастрономторгу під влаштування тимчасової будівельної дільниці по вул. М.Черемшини, 17 в Дніпровському районі” відведено Дніпровському райгастрономторгу (правонаступник - публічне акціонерне товариство “Дніпрянка”) земельну ділянку площею приблизно 0,5 га під влаштування тимчасової будівельної дільниці в Дніпровському районі. Земельна ділянка відведена за рахунок земель міськземфонду.

13.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством “Дніпрянка” та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (Управлінням) на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2000 року № 14/991 “Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві” було укладено угоду № 21 (а.с. 17, том 1).

Пунктом 1 угоди передбачено, що товариство, відповідно до рішення Київської міської ради від 26.09.2000 року № 14/991 “Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві”, сплачує аванс в сумі 403 946,50 грн. за земельну ділянку площею 0,5379 га, розташовану за адресою: м. Київ, вул. М.Черемшини, 17 у Дніпровському районі.

Згідно з п. 2 угоди перерахування коштів, зазначених в п. 1 цієї угоди, здійснюється на рахунок Управління протягом 10 (десяти) банківських днів з дня реєстрації угоди Управлінням.

Відповідно до п. 4 угоди Управління зобов'язалося в межах своєї компетенції організувати в установленому порядку проведення експертної грошової оцінки та складання технічної документації з продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 цієї угоди в максимально короткі терміни.

Згідно з п. 5 угоди кошти, сплачені авансом, зараховуються до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і не повертаються товариству, крім випадків відмови Київської міської ради у продажу земельної ділянки, зазначеної у п. 1 цієї угоди.

22.03.2007 року платіжним дорученням № 1746 (а.с. 18) позивач перерахував на користь Управління аванс в сумі 403 946,50 грн.

08.10.2009 року Київською міською радою було прийнято рішення № 367/2436 (а.с. 24-25) “Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки відкритому акціонерному товариству “Дніпрянка” для експлуатації та обслуговування будівельної дільниці на вул. М.Черемшини, 17 у Дніпровському районі м. Києва”.

Згідно з п. 1 рішення № 367/2436 передано відкритому акціонерному товариству “Дніпрянка”, за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельну ділянку площею 0,5012 га в оренду на 1 рік для експлуатації та обслуговування будівельної дільниці на вул. М.Черемшини, 17 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.09.1973 року рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 1461 “Про відведення земельної ділянки Дніпровському райгастрономторгу під влаштування тимчасової будівельної дільниці по вул. М.Черемшини, 17 в Дніпровському районі”.

Пунктом 4 рішення № 367/2436 було передбачено продати відкритому акціонерному товариству “Дніпрянка” земельну ділянку площею 0,5012 га за 10433 049,00 грн. для експлуатації та обслуговування будівельної дільниці на вул. М.Черемшини, 17 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель, переданих в оренду згідно з п. 1 цього рішення.

Відповідно до п. 7.1 рішення № 367/2436 Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) було доручено забезпечити оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5012 га на вул. М.Черемшини, 17 у Дніпровському районі м. Києва за ціною та на умовах, визначених цим рішенням, в двотижневий термін від дня реєстрації договору оренди у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно з пунктом 8 рішення № 367/2436 відкритому акціонерному товариству "Дніпрянка" доручено виконувати обов'язки землекористувача та власника земельної ділянки відповідно до вимог статей 91, 96 Земельного кодексу України; у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному Правилами забудови м. Києва.

Судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до рішення № 367/2436, оренда земельної ділянки є передумовою її продажу.

Відповідно до статті 127 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення угоди №21) органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизаціївідповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

Пункт 3 статті 128 Земельного кодексу України передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Пунктом 5 статті 128 Земельного кодексу України передбачені підстави для відмови в продажу земельної ділянки, а саме: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували наявність підстав для відмови в продажу земельної ділянки (листування з позивачем щодо неподання необхідних документів) , а, так само, і рішення про відмову у продажу земельної ділянки.

Таким чином, у порушення статті 128 Земельного кодексу України відповідачем було порушено строки розгляду заяви і прийняття рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови, що зумовлює відсутність можливості позивача на оскарження такої відмови у суді.

Крім того, судом першої інстанції було правомірно застосовано пункт 5 перехідних положень рішення Київської міської ради (а.с. 116, том 1) від 24.12.2009 року № 930/2999 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 N 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві", відповідно до якого рішення Київської міської ради, прийняті до набуття чинності цим Порядком, відповідно до яких зацікавлені особи мають право укласти договори оренди землі, вважаються такими, що втратили чинність через дванадцять місяців після офіційного оприлюднення цього Порядку, якщо відповідні договори оренди землі на підставі таких рішень не будуть укладені протягом цього терміну та правомірно зазначено, що рішення Київської міської ради № 367/2436 втратило чинність з 05.02.2011 року.

Судова колегія зазначає, що на час звернення позивача з позовом вищенаведене рішення Київської міської ради не було скасоване, а рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №302/5686, на яке посилався відповідач, набрало чинності лише 24.06.2011 року, тобто, після звернення з позовом.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При зверненні з касаційною скаргою публічне акціонерне товариство "ДНІПРЯНКА" здійснило сплату судового збору у сумі 4 039,47 грн. за платіжним дорученням № 1000005627 від 24.11.2011 року.

За таких обставин витрати заявника касаційної скарги зі сплати судового збору відносяться на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДНІПРЯНКА" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року у справі № 41/184 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року у справі №41/184 залишити в силі.

Стягнути з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 26199097) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрянка" (місцезнаходження: 02125, м. Київ, просп. Алішера Навої, 76, код ЄДРПОУ 01565276) 4 039 (чотири тисячі тридцять девять) грн. 47 коп. державного мита.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Р.Г.Новікова

О.В. Попікова