Рішення № 21275330, 17.01.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року справа № 5020-1703/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Міністерства оборони Російської Федерації

(вул. Знаменка, 19, м. Москва, Російська Федерація, 1191600

вул. Радянська, 4, м. Севастополь, 99050)

до Приватного підприємства “ПРОДУКТ М”

(вул. Пролетарська, 21, кв. 18, м. Севастополь, 99058)

про стягнення неустойки у розмірі 9133200, 00 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1., довіреність №212/324 від 28.01.2011, довіреність 212/5294 від 05.07.2011;

відповідача не зявився.

Міністерство оборони Російської Федерації (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “ПРОДУКТ М” (далі Відповідач) про стягнення неустойки за невиконання умов державного контракту в розмірі 9133200, 00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 610, 611 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобовязання за державним контрактом №ГСМ-11/102к/150 від 03.06.2011 щодо обовязку поставити нафтопродукти в строк, встановлений контрактом.

Представник Позивача у судовому засіданні 17.01.2012 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 між Міністерством оборони Російської Федерації (далі Замовник) та Приватним підприємством “ПРОДУКТ М” (далі Постачальник) укладено державний контракт №ГСМ-11/102к/150 (далі Контракт) /а.с.24-30 т.2/, відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник зобовязується у визначений Контрактом строк поставити вантажоотримувачам (військовим частинам, установам і організаціям, підвідомчим Міністерству оборони Російської Федерації, що визначені Замовником в якості місця поставки нафтопродуктів) нафтопродукти, набуті виключно з метою забезпечення потреб Чорноморського флоту, а саме: паливо для реактивних двигунів ТС-1, що відповідає вимогам стандартів та іншої нормативної документації, вказаної в Специфікації, і вимогам Замовника, з гарантійним терміном придатності (зберігання), за описом, ціні, в кількості та на умовах, визначених сторонами в Контракті, Специфікації (додаток №1 до Контракту) і Разнарядці (додаток №2 до Контракту), що є невідємною частиною Контракту.

Згідно зі Специфікацією до Контракту /а.с.31 т.2/ постачається паливо для реактивних двигунів ТС-1 в кількості 3600 тон, ціною за одиницю 12685,00 грн, загальною вартістю 45666000,00 грн, терміном придатності (зберігання) не менш 3 років.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Контракту його ціна на момент укладення складає 45666000,00 грн, є твердою і не може змінюватися в ході виконання Контракту, за виключенням випадків, встановлених Контрактом.

Порядок поставки визначений розділом 4 Контракту, яким передбачено, що місця поставки нафтопродуктів та строки поставки встановлюються в Разнарядці, датою поставки нафтопродуктів вважається дата оформлення акта приймання №М-7 (форма по ОКУД 0315004) вантажоотримувачем, датою прийняття нафтопродуктів є дата підписання акту приймання за формою №М-7.

Рознарядкою до Контракту /а.с.32 т.2/ визначені місця поставки: військова частина 62709 (Україна, м. Севастополь, з/ст. Мекензієві Гори) 500 тон, військова частина 76410 (Україна, Крим, Сімферопольський район, з/ст. Остряково) 3100 тон, та строк поставки до 20.08.2011.

Оплата за фактично поставлені нафтопродукти здійснюється Платником (начальником служби горючих і мастильних матеріалів заступником начальника управління тилового забезпечення Чорноморського флоту (військова частина 62764), визначеним Замовником для здійснення функцій з контролю за виконанням Постачальником умов Контракту та координації взаємодії між вантажоотримувачем та Постачальником, здійсненню розрахунків між сторонами) протягом 30 банківських днів після надання Платнику: Постачальником рахунку на поставлену партію нафтопродуктів, вантажоотримувачем актів приймання ф.№М-7.

Строк дії Контракту встановлений з моменту його укладення до 20 вересня 2011 року.

Листом від 19.07.2011 за вих.№69/Г-853 Позивач просив Відповідача пришвидшити відвантаження палива у передбачені Контрактом строки та місця, оскільки у першій місяць дії Контракту поставка палива не проводилась /а.с.34 т.2/.

Листом від 10.08.2011 за вих.№69/Г-971 Позивач нагадав Відповідачеві, що 20.08.2011 спливає строк поставки палива за Контрактом, а до цього часу відвантаження палива не проводилась /а.с.35, 60-61 т.2/.

23.08.2011 Позивачем надіслана Відповідачу претензія №1 на суму 9133 200,00 грн (№69/Г-1030) щодо сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.1 Контракту /а.с.36-37, 66-68 т.2/.

Листом б/н від 03.09.2011 Відповідач просив Позивача вважати Контракт розірваним у звязку з форс-мажорними обставинами /а.с.39 т.2/.

13.09.2011 Позивач надіслав Відповідачеві листа щодо підтвердження обставин непереборної сили документом, посвідченим уповноваженим органом державної або муніципальної влади, відповідно до вимог пункту 8.4 Контракту /а.с.40, 71-72 т.2/.

Листом від 21.10.2011 за вих. №69/Г-1322 Позивач надіслав Відповідачеві повідомлення про припинення виконання невиконаних зобовязань /а.с.64-65 т.2/.

Невиконання Відповідачем зобовязання за Контрактом щодо обовязку поставити нафтопродукти в строк, встановлений Контрактом, та непідтвердження ним обставин непереборної сили зявилось підставою для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в параграфі 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів виконання обовязку поставити нафтопродукти в строк, встановлений Контрактом до 20.08.2011 (строк дії Контракту сплинув 20.09.2011), тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У звязку з невиконанням Відповідачем зобовязань за Контрактом Позивач просить стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 9133200,00 грн.

В силу частині другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1 Контракту встановлено, що у випадку невиконання Постачальником у встановлений строк умов цього Контракту Постачальник оплачує Платнику неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості непоставлених нафтопродуктів.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У листі б/н від 03.09.2011 Відповідач зазначив про форс-мажорні обставини /а.с.39 т.2/, проте, ані Позивачеві, ані суду, у порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, він не надав документів, передбачених пунктом 8.4 Контракту. Останнім встановлено, що факт виникнення обставин непереборної сили повинен бути документально підтвердженим уповноваженим органом державної або муніципальної влади.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 9133200,00 грн (45666000,00 грн Х 20 % = 9133200,00 грн) за пунктом 7.1 Контракту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ПРОДУКТ М” (вул. Пролетарська, 21, кв. 18, м. Севастополь, 99058, ідентифікаційний номер 36315001, р/р 260050133641 в ВАТ «Сбербанк России», м. Київ, МФО 320627 або з іншого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, м. Москва, Російська Федерація, 1191600, р/р 2600002302043 у ПАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767, отримувач Фінансово-економічне управління Чорноморського флоту Російської Федерації, ОКПО 07928610) 9133 200,00 грн (девять мільйонів сто тридцять три тисячі двісті грн. 00 коп.), а також державне мито у розмірі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 23.01.2012.