Рішення № 21275029, 26.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2012 р. Справа № 26/213-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дабл-Ю Нет Україна”, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., с. Зазимя

про стягнення 10643,15 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_2, довіреність № 44-02/2011 від 07.02.2011 року,

відповідача:не зявилися, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 10000,00 грн. основного боргу, 90,00 грн. інфляційної складової боргу, 179,96 грн. 3% річних, 382,19 грн. пені, а загалом 10643,15 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати наданих послуг за договором № ВК-2159-08/10 від 01.09.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2012 року розгляд справи було відкладено на 26.01.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2012 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?

ВСТАНОВИВ:

Позивачем (провайдер) було надіслано для підписання відповідачу (абонент) договір № ВК-1259-08/10 від 01.09.2010 року, за умовами якого провайдер надає, а абонент приймає та сплачує надані йому послуги доступу до мережі Інтернет (послуги), згідно з умовами цього договору. Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний зі своєї сторони договір.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Враховуючи, що позивач надав відповідачу послуги за вказаним договором, а відповідач частково оплачував надані позивачем послуги, суд приходить до висновку, що відповідачем було прийнято пропозицію позивача про укладення договору від 01.09.2010 року, а тому договір від 01.09.2010 року вважається укладеним у надісланій позивачем редакції.

Відповідно до п.п. 2.3.1 договору абонент зобовязаний своєчасно здійснювати оплату за послуги, згідно порядку наведеному в розділі 3 цього договору.

Згідно п.п. 3.8 договору абонент в повному розмірі сплачує рахунок, виставлений провайдером, до 20 числа розрахункового місяця. Оплата послуги проводиться в національній валюті України, прямим банківським перерахуванням за реквізитами, що наведено в рахунку. Оплата вважається здійсненою з моменту її зарахування на банківський рахунок провайдера.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що сторони зберігають за собою право в односторонньому порядку розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону письмово, не менш ніж за 30 днів до дати розірвання договору.

Листом за вих. № 3 від 28.12.2010 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору № ВК-2159-08/10 від 01.09.2010 року з 01.01.2011 року, проти якого позивач не заперечував.

Таким чином, договір № ВК-2159-08/10 від 01.09.2010 року є розірваним з ініціативи відповідача з 01.01.2011 року у відповідності з п.7.2 договору.

На виконання умов договору (за час його дії) позивач в період з вересня 2010 року по грудень 2010 року надав відповідачу послуги доступу до мережі Інтернет на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується статистичними показниками білінгової системи.

Проте, відповідач за отримані в період з вересня 2010 року по грудень 2010 року послуги на суму 40 000,00 грн. розрахувався частково на суму 30000,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ „ВТБ Банк” за вих. № 1004/123-08-2 від 27.10.2011 року, і має заборгованість перед позивачем у сумі 10 000,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з надання послуг за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 10 000,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати наданих послуг за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 90,00 грн. інфляційної складової боргу, 179,96 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.п. 5.13 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг згідно з умовами цього договору, провайдер має право заявити вимогу про сплату абонентом провайдеру пені, яка розраховується від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати наданих послуг нараховано 382,19 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 382,19 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати наданих послуг за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 411,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07415, АДРЕСА_1, код ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дабл-Ю Нет Україна” (04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49, оф. 30, код 37002401) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 19 коп. пені, 90 (девяносто) 00 коп. інфляційної складової боргу, 179 (сто сімдесят девять) грн. 96 коп. 3% річних, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 31.01.2012 р.