Рішення № 21275020, 31.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 21/171-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», Київська обл., с. Проліски

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава», Київська обл., м. Кагарлик

про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 260757,64 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №12 від 14.03.2010р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(далі-ТОВ «АМАКО Україна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(далі-ПСП «Росава»/відповідач) про спонукання відповідача до виконання мирової угоди від 18.06.2009р., затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2009р. у справі №20/082-09 шляхом стягнення 348996,35 грн. заборгованості, 139871,04 грн. пені, 34899,64 грн. штрафу, нарахованих внаслідок неналежного виконання мирової угоди, а також 23865,61 грн. 3% річних та 62121,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату товару, заборгованість по оплаті якого є предметом зазначеної мирової угоди.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2011р. порушено провадження у справі 21/171-11 та призначено її до розгляду на 26.12.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 26.12.2011р. та 16.01.2012р. розгляд даної справи відкладався на 16.01.2012р. та 30.01.2012р. відповідно.

В судові засідання 26.12.2011р., 16.01.2012р. та 30.01.2012р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2009р. у справі №20/082-09 за позовом ТОВ «АМАКО Україна»до ПСП «Росава»про стягнення 420743,60 грн., затверджено мирову угоду від 18.06.2009р., укладену між сторонами, а провадження у справі припинено (далі-Мирова угода).

Відповідно до умов Мирової угоди ПСП «Росава» сплачує в строк до 20.07.2009р. для ТОВ “АМАКО Україна” грошові кошти в розмірі 348 996,35 грн., що включають суму основного боргу в розмірі 344670,91 грн. та суму понесених ТОВ “АМАКО Україна” судових витрат у справі №20/082-09: державне мито в розмірі 4 207,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Натомість, відповідач свої обовязки за Мировою угодою в частині своєчасної сплати 348996,35 грн. заборгованості не виконав.

Факт несплати відповідачем грошових коштів за Мирової угоди підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Сітібанк»№120089/04011 від 12.01.2012р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 10.11.2011р. позивачем направлено відповідачу претензію №2383, відповідно до якої позивач вимагав сплати 348996,35 грн. заборгованості за Мировою угодою, 139871,04 грн. пені та 34899,64 грн. штрафу, нарахованих в порядку п. 2 Мирової угоди, а також 23865,61 грн. 3% річних та 62121,35 грн. інфляційних втрат.

На зазначену претензію відповідач не відповів, будь-яких грошових розрахунків за Мировою угодою з позивачем не провів.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про спонукання відповідача до виконання умов Мирової угоди шляхом стягнення з останнього 348996,35 грн. заборгованості за Мировою угодою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 78, 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Таким чином, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі (п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, ухвала господарського суду про припинення провадження у справі, яка винесена з підстав п. 7 ст. 80 ГПК України у зв'язку з затвердженням мирової угоди, є виконавчим документом у розумінні Закону України “Про виконавче провадження” (Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші відомості, передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження”).

Недодержання відповідних вимог ухвала суду про затвердження мирової угоди не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2010р. у справі №22/48.

Так, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Водночас, як слідує зі змісту ухвали господарського суду Київської області від 23.06.2009р. у справі №20/082-09 про затвердження Мирової угоди, вона не містить ані дати набрання ухвалою законної сили, ані строку пред'явлення її до виконання, що свідчить про обґрунтованість посилань позивача на невідповідність зазначеної ухвали вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Виходячи з наведених законодавчих положень, характеру правовідносин, враховуючи факт ухилення відповідачем від виконання своїх грошових зобовязань за Мировою угодою, а також невідповідність ухвали господарського суду Київської області від 23.06.2009р. у справі №20/082-09 про затвердження Мирової угоди, вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що вимога позивача про спонукання відповідача до виконання умов Мирової угоди шляхом стягнення з останнього 348996,35 грн. заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Мировою угодою в частині своєчасної сплати 348996,35 грн. (до 20.07.2009р.) позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 34899,64 грн. штрафу та 139871,04 грн. пені, нарахованих в порядку п. 2 Мирової угоди, з підстав ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2 Мирової угоди передбачено, що у випадку порушення строків сплати коштів згідно з п. 1 цієї мирової угоди на термін понад 10 календарних днів ПСП “Росава” сплатить додатково для ТОВ “АМАКО Україна” штраф в розмірі 34 899,64 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплачених коштів за кожний день прострочення оплати по день остаточного розрахунку включно.

Відповідно до підпункту 3.7 п. 3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як на юридичний факт, який покладений в основу обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Мирової угоди.

Водночас, з огляду на те, що затвердження господарським судом мирової угоди сторін не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі, мирова угода за своєю юридичною природою не є договором у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2009 у справі № 24/489 та постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №13/210/10.

За таких обставин, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 34899,64 грн. штрафу та 139871,04 грн. пені, нарахованих в порядку п. 2 Мирової угоди, з підстав ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає, оскільки зазначені норми матеріального права застосовуються до зобовязань, що виникають з підстав договору або закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. у справі №21/020-11.

Крім того, посилаючись на те, що відповідач вартість поставленого товару за контрактом №1331/226112 від 13.08.2008р., заборгованість по сплаті якої є предметом Мирової угоди, у строки передбачені контрактом не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 23865,61 грн. 3% річних та 62121,35 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 31.07.2009р. по 09.11.2011р. на 348996,35 грн. заборгованості за контрактом №1331/226112 від 13.08.2008р.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснював на 348 996,35 грн. сукупної суми за Мировою угодою, з яких: 344670,91 грн. заборгованості відповідача за контрактом №1331/226112 від 13.08.2008р., 4207,44 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесених позивачем при розгляді справи №20/082-09.

Враховуючи, що сплата судових витрат не є грошовим зобовязанням у розумінні цивільного законодавства України, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 31.07.2009р. по 09.11.2011р. на 344670,91 грн. заборгованості відповідача за контрактом №1331/226112 від 13.08.2008р.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень контракту №1331/226112 від 13.08.2008р., становить 23569,82 грн. та 61351,42 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 23865,61 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 23569,82 грн., а вимога про стягнення 62121,35 грн. інфляційних втрат у розмірі 61 351,42 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 54, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Росава»(09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 50, ідентифікаційний код 33201738) виконати умови мирової угоди від 18.06.2009р., затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2009р. у справі №20/082-09 шляхом стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 50, ідентифікаційний код 33201738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) 348996 (триста сорок вісім тисяч девятсот девяносто шість) грн. 35 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Росава»(09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Жовтнева, 50, ідентифікаційний код 33201738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) 23569 (двадцять три тисячі пятсот шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. 3% річних, 61351 (шістдесят одну тисячу триста пятдесят одну) грн. 42 коп. інфляційних втрат та 8678 (вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 35 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 31.01.2012р.