Рішення № 21274685, 19.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р. Справа № 7/142-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомВишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська область, м. Вишгород,

доМалого приватного підприємства «Еліна», Київська область, м. Вишгород,

простягнення 4652,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №1369/06 від 25.10.2011року;

ОСОБА_2. представник за довіреністю №1215/06 від 19.09.2011року;

від відповідача: ОСОБА_3 керівник, довідка з ЄДРПОУ №61 від 24.10.2011року

секретар судового засідання: Мельничук Л.М.

Обставини справи:

31.10.2011року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 28.10.2011року (вх. №4606 від 31.10.2011року) до Малого приватного підприємства «Еліна»(далі відповідач) про стягнення 4652,47грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №22649 від 01.01.2003року, а саме щодо своєчасної оплати вартості спожитої за період з листопада 2009року по жовтень 2011року теплової енергії, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 4017,61грн. основного боргу, 193,26грн. пені, 291,53грн. інфляційних втрат та 150,07грн. 3% річних, а всього 4652,47грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011року було порушено провадження у справі № 7/142-11 та призначено її розгляд на 24.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 24.11.2011року представників відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 13.12.2011року.

У судове засідання 13.12.2011року представники сторін зявились. Відповідач вимог ухвал суду від 31.10.2011року та 24.11.2011року не виконав, витребуваних документів та відзиву на позовну заяву не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2011року виклав усні заперечення на позовні вимоги і зазначив, що господарським судом Київської області 25.12.2008року було прийнято рішення у справі №7/568-08 про припинення державної реєстрації юридичної особи Малого приватного підприємства «Еліна», а тому вимога про стягнення з відповідача заявлених 4652,47грн. у звязку з неоплатою вартості спожитої за період з листопада 2009року по жовтень 2011року теплової енергії є безпідставним та неправомірним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2011року на підставі клопотання позивача б/н від 13.12.2011року та згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі №7/142-11 на пятнадцять днів та відкладено розгляд спору на 19.01.2012року. Повторно зобовязано відповідача виконати вимоги ухвал суду від 31.10.2011року та 24.11.2011року.

13.12.2011року господарським судом до Головного управління статистики в Київській області був надісланий Судовий запит про надання відомостей про включення (виключення) Малого приватного підприємства «Еліна»до (з) Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

03.01.2012року через канцелярію господарського суду Київської області з Головного управління статистики в Київській області надійшов лист вих. № 02/2-08/0591 від 26.12.2011року (вх. №7 від 03.01.2012року, відповідь на Судовий запит від 13.12.2011року), з якого вбачається, що станом на 26.12.2011року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться юридична особа: Мале приватне підприємство «Еліна»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Дніпровська, буд. 9, кв. 1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

У судовому засіданні 19.01.2012року представники позивача у справі позовні вимоги підтримали, вважають їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2012року заперечував проти позовних вимог, але письмового відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 19.01.2012року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

01.01.2003року між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»(теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Малим приватним підприємством «Еліна»(споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №22649 (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.) теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією»(ПКТЕ) та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України»(ПТЕСТКЕУ).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатку 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби/ максимальне годинне навантаження/:

-опалення та вентиляцію в період опалювального сезону 0,907 Гкал/год;

-гаряче водопостачання протягом року або по графіку 0,861 Гкал/год. Всього 1,768 Гкал/год.

Споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором (пункт 4.2.2 договору).

Згідно п. 4.2.5. договору споживач теплової енергії зобовязується письмово сповіщати теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій. За несвоєчасне повідомлення споживач сплачує теплопостачальній організації штраф в розмірі 2% вартості теплової енергії місяця в якому допущені порушення.

Також, споживач, відповідно п. 4.2.20 договору, зобовязується у разі передачі обєктів теплопостачання в користування (на баланс) інших споживачів офіційно сповіщати теплопостачальну організацію з наданням копій документів, що підтверджують право нового споживача на обєкт теплопостачання. Плата попередньому споживачу нараховується до моменту укладення договору з новим споживачем.

Як визначено п. 6.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»КТМ 204, 244-94 України.

Сторонами (п. п. 7.1, 7.3., 7.4. договору) погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.5. договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця, а у випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2004 року (пункт 11.1 договору). У випадку ліквідації сторін, договір, згідно п. 11.2., припиняє свою дію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (пункт 11.5 договору).

Господарським судом досліджено, що договір №22649 від 01.01.2003року між сторонами є чинним на момент розгляду справи у суді і посилання відповідача на його припинення (згідно п. 11.2. договору) відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Прийняття рішення про ліквідацію субєкта господарювання, визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності не означає втрати підприємством статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу (в тому числі відповідачем) в загальному порядку. Зазначені висновки містяться в п. 22 Розясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996року №02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств», в п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що згідно витягу з ЄДРПОУ №02/2-08/0591 від 26.12.2011року, наданому Головним управлінням статистики у Київській області на судовий запит, станом на 26.12.2011року у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій значиться юридична особа Мале приватне підприємство «Еліна», і відомості про припинення її діяльності відсутні, то господарський суд зазначає, що Мале приватне підприємство «Еліна», відповідач у справі, не є ліквідованим у встановленому законом порядку. Відтак відсутні підстави стверджувати, що договір №22649 від 01.01.2003року згідно п. 11.2. є припиненим.

Жодних доказів дострокового розірвання договору чи визнання його недійсним, сторонами суду не надано, а відтак договір продовжувався сторонами відповідно до п. 11.5. договору і є чинним станом на 19.01.2012року.

Як вбачається з Додатку №3 до договору, теплопостачальна організація повинна була забезпечувати тепловою енергією житловий будинок на 239 квартир, що знаходився за адресою м. Вишгород, вул. Шевченка, 9а.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач своєчасно та в повному обсязі здійснював теплопостачання обєкту Малого приватного підприємства «Еліна». Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило.

В період з листопада 2009року по жовтень 2011року позивач надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 5224,68грн., та виставив на оплату відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0001168 від 26.04.2011року за квітень 2011року на суму 120,13грн., №СФ-0000746 від 28.03.2011року за березень 2011року на суму 448,41грн., №СФ-0000594 від 28.02.2011року за лютий 2008року на суму 452,43грн., №СФ-0000279 від 07.02.2011року за січень 2011року на суму 414,58грн., №СФ-0002477 від 28.12.2010року за грудень 2010року на суму 596,64грн., №СФ-0001972 від 26.11.2010року за листопад 2010року на суму 334,30грн., №СФ-0001745 від 29.10.2010року за жовтень 2010року на суму 234,24грн., №СФ-0001085 від 20.04.2010року за квітень 2010року на суму 178,33грн., №СФ-0000845 від 26.03.2010року за березень 2010року на 444,40грн., №СФ-0000555 від 26.02.2010року за лютий 2010року на суму 554,50грн., №СФ-0000226 від 26.01.2010року за січень 2010року на суму 558,80грн., №СФ-0002292 від 28.12.2009року за грудень 2009року на суму 542,46грн., №СФ-0001956 від 27.11.2009року за листопад 2009року на суму 345,46грн. Копії рахунків наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Господарським судом досліджено, що у всіх виставлених рахунках на оплату спожитої теплової енергії було зазначено дату, до якої вказаний рахунок дійсний до сплати.

При цьому, суми, визначені до оплати та які вказані у виставлених на адресу відповідача рахунках, обчислені позивачем з розрахунку показника опалення - кількість Гкал помножений на тариф (згідно рішення районної ради), де показник опалення - кількість Гкал був вказаний позивачем на підставі відомостей, зазначених у звітах про споживання теплової енергії житлового будинку у відповідний місяць (копії звітів наявні в матеріалах справи).

Одночасно, господарський суд дійшов висновку про правомірність виставлення відповідачу рахунків-фактур на оплату спожитих послуг теплопостачання згідно договору №22649 від 01.01.2003року, оскільки Малим приватним підприємством «Еліна»жодних доказів передачі обєкту теплопостачання житлового будинку на 239 квартир, за адресою м. Вишгород, вул. Шевченка, 9а, в користування (на баланс) інших споживачів, суду надано не було. Не надано також доказів надання таких відомостей і теплопостачальній організації згідно договірних зобовязань (п. 4.2.20 договору).

Беручи до уваги наведене та положення чинного договору, у відповідача як споживача послуг виник обовязок оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

З наявних в матеріалах справи розрахунку основного боргу та копій квитанцій №1208 від 13.04.2011року та №1866 від 04.02.2011року, наданих позивачем у судовому засіданні 24.11.2011року вбачається, що відповідач лише частково оплатив послуги з теплопостачання, а саме у сумі 1 207,07грн., що відповідачем не заперечується.

Жодних документів (ні копій платіжних доручень, ні банківських виписок), які б свідчили про оплату в повному обсязі отриманих у заявлений період послуг з постачання теплової енергії відповідачем не надано.

Відтак, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем за надані у період з листопада 2009року по жовтень 2011року послуги теплопостачання становить 4017,61грн. (5224,68грн., загальна вартість наданих послуг, - 1207,07грн., сплачені кошти).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обовязком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, станом на момент розгляду справи у суді, позивачем доведено існування у відповідача суми боргу у розмірі 4017,61грн. за отриману теплову енергію, і зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4017,61грн. підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості спожитої теплової енергії доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2.3 договору визначено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,5% належної до сплати, суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

На цій підставі позивачем нараховано з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ пеню в розмірі 193,26грн.

Перевіривши наданий позивач розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 193,26грн.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 150,07грн. та інфляційних втрат у сумі 291,53грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, з врахуванням сплачених відповідачем грошових коштів та за період, який визначений позивачем, господарський суд дійшов висновку, що здійснені позивачем розрахунки цих сум є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 291,53грн. інфляційних втрат та 150,07грн. 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю, у сумі 4652,47грн., з яких 4017,61грн. основний борг, 193,26грн. пеня, 291,53грн. інфляційні втрати та 150,07грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Мале приватне підприємство «Еліна».

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Еліна»(07300, Київська область, Вишородський район, м. Вишгород, вул. Дніпровська, буд.9, кв.1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3В, код ЄДРПОУ 13713569) 4 017 (чотири тисячі сімнадцять)грн. 61 коп. основного боргу, 193 (сто девяносто три)грн. 26 коп. пені, 291 (двісті девяносто одну) грн. 53коп. інфляційних втрат, 150 (сто пятдесят) грн. 07коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 24.01.2012року