Рішення № 21274662, 19.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2012 р. Справа № 26/206-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімформація”, м. Київ

до Приватного підприємства Науково-виробнича фірма „Валексе”, м. Ірпінь

про стягнення 26161,39 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1., довіреність № 231 від 07.12.2011 року,

відповідача:не зявилися, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 17996,76 грн. основного боргу, 2690,14 грн. пені, 520,67 грн. 3% річних, 953,82 грн. інфляційної складової боргу, 4000,00 грн. витрат на юридичні послуги, а загалом 26161,39 грн., у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати з оплати товару за договором купівлі-продажу товарів № б/н від 11.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.01.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 19.01.2012 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?

ВСТАНОВИВ:

11.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрхімформація” (продавець) та Приватним підприємством НВФ „Валексе” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № б/н, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31.12.2010 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 11.1, 11.2, 11.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупцем здійснюється оплата товару за визначеною ціною згідно рахунку-фактури шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця за реквізитами, вказаними в п. 13 не пізніше чим через 14 (календарних) днів з моменту отримання товару.

12.11.2010 року позивач виставив відповідачу для сплати рахунок-фактуру № СФ-0000337 від 12.11.2010 року на суму 23514,96 грн.

На виконання умов договору позивач 15.11.2010 року передав відповідачу товар на суму 23 514,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000324 від 15.11.2010 року та довіреністю ЯХТ № 451939 від 15.11.2010 року.

Проте, відповідач отриманий товар вартістю 23514,96 грн. оплатив частково в розмірі 5518,20 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, і має заборгованість перед останнім у сумі 17 996,76 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з надання послуг за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 17 996,76 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 17 996,76 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати переданого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 953,82 грн. інфляційної складової боргу, 520,67 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Предметом розгляду даної справи є також вимоги позивача про стягнення з відповідача 2690,14 грн. пені.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем зобовязання з оплати товару в розмірі 2 690,14 грн. є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, у звязку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України за період з 30.11.2010 року по 31.05.2011 року в сумі 1398,57 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення витрат на юридичні послуги, які позивач заявляє як збитки, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для всіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як обєктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є субєктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобовязання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, але й сам факт порушення боржником його обовязку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобовязань за вказаним догвором та збитками позивача обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрхімформація” було змушено найняти юрисконсульта для отримання юридичних послуг.

Проте, віднесення до збитків витрат позивача, які понесені на правове обслуговування юрисконсультом суперечить закону, зокрема, ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з порушеним цивільним правом.

Крім того, ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

До того ж, витрати на юридичні послуги представника позивача (юрисконсульта) ОСОБА_1., який не є адвокатом, не відносяться і до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 4000,00 грн. у вигляді витрат на юридичні послуги відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 126,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 941,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2011 році в господарському суді майнового характеру становив не менше 1 411,50 грн. та не більше 56 460,00 грн.

Оскільки позивачем предявлено позовні вимоги в загальному розмірі 26161,39 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1 411,50 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 2473 від 15.11.2011 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1 477,50 грн., тобто більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 66,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича фірма „Валексе” (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд.34, кв. 197, код 36382413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрхімформація” (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, оф. 550, код 34413617) 17996 (сімнадцять тисяч девятсот девяносто шість) грн. 76 коп. основного боргу, 1398 (одну тисячу триста девяносто вісім) грн. 57 коп. пені, 953 (девятсот пятдесят три) грн. 82 коп. інфляційної складової боргу, 520 (пятсот двадцять) грн. 67 коп. 3% річних, 1126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Укрхімформація” (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 21, оф. 550, код 34413617) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2473 від 15.11.2011 року. Оригінал платіжного доручення № 2473 від 15.11.2011 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 26/206-11.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяТ.Д. Лилак

Повне рішення складено 24.01.2012 р.