Рішення № 21274647, 18.01.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2012 р. Справа № 7/015-11/23

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до Фермерського господарства «Агродар БФ», Київська область, Баришівський район, с. Леляки

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агротехнічна компанія сільськогосподарського машинобудування», м. Київ

про стягнення 105939,45 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №14/20-9-12 від 12 січня 2011 року);

від відповідача: ОСОБА_2. (доручення №1 від 16 січня 2012 року);

Божко Ф.Ф. (директор);

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства «Агродар БФ»(далі - відповідач) про стягнення 105939,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу за №10-09-74 бфл/91 від 20 березня 2009 року, а саме, відповідач не повністю сплатив лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 7 квітня 2011 року) в розмірі 94041,14 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 7 квітня 2011 року) 3% річних в розмірі 1553,32 грн., інфляційні втрати розмірі 4610,18 грн. та пеню в розмірі 6358,58 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 15 травня 2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача 4610,18 грн. втрат від інфляції, 1553,32 грн. 3 % річних, 6358,58 грн. пені та судові витрати 125,21 грн. державного мита та 27,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 листопада 2011 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 липня 2011 року та рішення господарського суду Київської області від 15 травня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 2 листопада 2011 року вказав на те, що при новому розгляді справи суду необхідно встановити всі обставини справи та правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 листопада 2011 року справу №7/015-11 прийнято до свого провадження суддею Зайцем Д.Г. та присвоєно їй №7/015-11/23, справу призначено до розгляду на 23 листопада 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечували.

18 січня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(за договором лізингодавець) та Фермерським господарством «Агродар БФ»(за договором лізингоодержувач) 20 березня 2009 року укладено договір фінансового лізингу за №10-09-74 бфл/91.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно пункту 2.1 договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003року №1904 із змінами та доповненнями «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу».

Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Згідно пункту 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу». Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що лізингодавець звільняється від обовязків та відповідальності щодо гарантійних зобовязань постачальника та якості предмета лізингу.

Згідно пункту 3.1.2 договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Відповідно до пункту 3.1.6 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в разі невиконання лізингоодержувачем зобовязань по цьому договору у передбачені ним строки.

Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний прийняти предмет лізингу, при цьому при прибутті до постачальника провести огляд предмету лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмету лізингу протягом двох робочих днів з дня огляду письмо повідомити лізингодавця про відмову у прийняті предмету лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні тристороннього акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом двох робочих днів не заявить про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмету лізингу відбулось без зауважень.

Відповідно до пункту 3.4.3 договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

У відповідності до пункту 3.4.3 договору лізингодержувач зобовязаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця повернути йому предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту приймання-передачі в технічно справному та комплексному стані.

Згідно пункту 4.1 договору з моменту підписання тристороннього акта одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі семи % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 4.3. договору встановлено, що лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до пункту 5.6 договору в разі неналежного виконання протягом усього строку дії договору зобовязання щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобовязань, визначених цим договором лізингоодержувач має право одержати у власність предмету лізингу, який переходить до нього на підставі двостороннього акту приймання-передачі із зазначенням остаточних розрахунків виконання умов договору.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно пункту 8.1 договору договір набуває чинності в день, наступний за днем укладання і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Відповідно до пункту 8.3 договору лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 днів лізингового платежу або за не укладання лізингоодержувачем правочинів або невиконання інших зобовязань, передбачених цим договором.

22 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрокомсільмаш» (постачальник), Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та Фермерським господарством «Агродар БФ»(лізингоодержувач) укладено акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки за №3, згідно з яким постачальник на умовах договору поставки (купівлі-продажу) за №08-63Б/444 від 31 жовтня 2008 року, укладеного з лізингодавцем, передав, а лізингоодержувач на умовах договору №10-09-74 бфл/91 від 20 березня 2009 року, укладеного з лізингодавцем, прийняв трактор ТЯ-200-02 «Ярило», зав.№ 000018, вартістю 587635,00 грн.

Додатком № 4 «Графік сплати лізингових платежів»(том 1, а.с. 95) до договору №10-09-74 бфл/91 від 20 березня 2009 року встановлено невідшкодовану вартість предмета лізингу, суму відшкодування частини вартості техніки, суми щорічної винагороди лізингодавцю, розміри лізингових платежів.

Судом встановлено, що 22 грудня 2010 року відповідачем на підставі акту приймання-передачі та згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брагіної Н.В. від 26 листопада 2010 року було повернуто позивачу обєкт фінансового лізингу трактор ТЯ-200-02 «Ярило».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечували.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що в процесі експлуатації предмета лізингу були виявлені дефекти, що спричинили, на думку фермерського господарства, вихід з ладу трактора, оскільки, відповідно до п. 2.6 договору лізингодавець звільняється від обовязків та відповідальності щодо гарантійних зобовязань постачальника та якості предмету лізингу. Розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, повязаних із гарантіями та якістю предмета лізингу, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником (пункт 2.7 договору).

В матеріалах справи наявна заява Фермерського господарства «Агродар БФ»про припинення зобовязання по сплаті заборгованості по лізинговим платежам шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (том 2, а.с. 30): грошових зобовязань ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»у сумі 143850,60грн., сплачені лізингові платежі по викупу предмета лізингу, у звязку з поверненням предмету лізингу ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(загальну сума сплачених платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 100145,25грн.) та грошових зобовязань Фермерського господарства «Агродар БФ»перед ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»по сплаті 98946,25грн. коштів, стягнутих за рішенням господарського суду Київської області від 2 липня 2010року у справі №20/071-10, та 43711,35грн. щорічної винагороди лізингодавцю за передачу в лізинг техніки за договором фінансового лізингу №10-09-74бфл/91 від 20 березня 2009року.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Підставою для припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, на думку відповідача є сплачені ним за період дії договору лізингові платежі за користування предметом лізингу та грошові кошти, стягнуті з відповідача позивачем на підставі рішення господарського суду Київської області від 2 липня 2010 року за №20/071-10.

Проте, зазначена заява не підлягає задоволенню з огляду на те, що умовами договору фінансового лізингу №10-09-74 бфл/91 від 20 березня 2009 року та Законом України «Про фінансовий лізинг»не передбачено зобовязання позивача повернути відповідачу сплачені під час дії договору та час користування предметом лізингу, лізингові платежі.

Крім того, відповідачем на надано доказів та не підтверджено того, що Фермерське господарство «Агродар БФ»є кредитором у зобовязанні, в якому боржником є Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»та в цих зобовязаннях настав строк їх виконання.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив лізингові платежі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 94041,14 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 6358,58 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних у сумі 1553,32 грн. та інфляційних втрат 4610,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Агродар БФ»(07552, Київська обл., Баришівський р-н, с. Леляки, код 34436524) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 94041 (девяносто чотири тисячі сорок одна) грн. 14 коп. заборгованості, 6358 (шість тисяч триста пятдесят вісім) грн. 58 коп. пені, 4610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1553 (одна тисяча пятсот пятдесят три) грн. 32 коп. 3% річних та судові витрати: 1065 (одна тисяча шістдесят пять) грн. 63 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяД.Г. Заєць Дата підписання рішення 23 січня 2012 року