Рішення № 21274110, 26.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 січня 2012 р. Справа 7/187/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр", м.Ямпіль

до: Комунального підприємства "Ямпіль-комунтепло", м.Ямпіль

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ямпільська міська рада та Головне управління державного казначейської служби у Вінницькій області

позов на суму 185673,78 грн

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 09.12.2011 року, паспорт НОМЕР_1 виданий Літинським РВ УМВС України в Вінницькій області 28.01.1997 року.

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 09.12.2011 року, паспорт НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.06.2006 року.

відповідача: не з'явився.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ямпільська міська рада: не з'явилася.

Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області: ОСОБА_3 - довіреність № 15-40/3 від 04.01.2012 року, паспорт НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.06.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр" заявлено позов до Комунального підприємства "Ямпіль-комунтепло" про стягнення 185 673,78 грн. заборгованості.

Ухвалою від 19.12.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/187/2011/5003 та призначено до розгляду на 18.01.2012 року.

18.01.2012 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зміну підстав позову в якій останнім зазначено, що підставою позовних вимог являються договори № 3 від 03.01.2011 року та № 25 від 01.11.2010 року, а також видаткові накладні на підставі вказаних договорів. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 18.01.2012 року в зв'язку з заміною третьої особи на ГУ ДКСУ у Вінницькій області та неявкою в судове засідання представника відповідача та третьої особи (Ямпільської міської ради), ненаданням сторонами витребуваних судом доказів розгляд справи відкладено до 26.01.2012 року.

26.01.2012 року до господарського суд Вінницької області від відповідача надійшло супровідний лист з документами які витребовувались ухвалою суду від 18.01.2012 року. В листі останній зазначає, що проти позовних вимог не заперечує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання 26.01.2012 року відповідач та третя особа (Ямпільська міська рада) не з'явилися при тому, що повідомлялись про час та місце судового засідання належним чином - ухвалою суду від 18.01.2012 року, яка надсилалась рекомендованим листом.

При цьому суд констатує, що останні були належним чином повідомлені про час та місце останнього, що підтверджується наданою позивачем копією ухвали від 18.01.2012 року з відмітками (підписи відповідальних працівників з відтисками печаток).

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач та третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, третьої особи або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.11.2010 року та 03.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр" (Продавець) та Комунальним підприємством "Ямпіль-комунтепло" (Покупець) укладено договір № 25 та № 3.

Відповідно до п.1.1 Договорів Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар на загальну суму 312 000,00 грн. та 200 000,00 грн. відповідно, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 2.1 Договору номенклатура та кількість товару визначається за згодою сторін на основі заявки Покупця, кількість може збільшуватися за згодою сторін шляхом додаткових замовлень-листів, які являються невід'ємною частиною договору.

Товар повинен бути поставлений в повному обсязі Покупцю протягом поточного року (п. 3.1 Договору).

Відповідно п.4.1 Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 15 банківських днів після отримання товару.

При несвоєчасному виконанні Покупцем грошових зобов'язань за договором Покупець має сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,2 % та 0,02 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.6.2 Договору).

Як вказує позивач у позовній заяві відповідно до умов договорів № 25 від 01.11.2010 року та № 3 від 03.01.2011 року в період з 01.01.2011 року по 09.12.2011 року ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 341077,72 грн., в підтвердження чого суду надано видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивач відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором щодо оплати коштів за поставлений товар в зв'язку з чим на момент подання позовної заяви останнім було сплачено 174 731,62 грн..

Водночас судом встановлено, що на момент подання позовної заяви станом на 19.12.2011 року відповідачем фактично сплачено 184631,62 грн..

Також судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем було проведено розрахунок шляхом повернення товару та сплати грошових коштів в сумі 37700,00 грн..

Суд зазначає, що хронологія здійснення господарських операцій між сторонами, дати та суми проведених розрахунків, розмір заборгованості відповідача підтверджується наявними у справі видатковими накладними, виписками банківських установ, платіжними дорученнями, обопільнопідписаними актами звірки взаємних розрахунків.

14.08.2011 року, 06.09.2011 року позивачем заявлено відповідачу вимогу про повернення заборгованості за отриманий товар.

За твердженням позивача відповіді на претензії відповідачем надано не було, погашення боргу здійснено не було.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий товар спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 01.11.2010 року № 25 та від 03.01.2011 року № 3 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом і про що вказувалось раніше, відповідачем перераховано позивачу на момент подання позовної заяви 184631,62 грн..

Співставлення дати подачі позовної заяви до канцелярії суду із сумою заборгованості на вказану дату відповідача приводить суд до переконливого висновку про те, що позов в частині стягнення 8 118,36 грн. заявлено позивачем безпідставно, оскільки вказана сума заборгованості вже була погашена відповідачем на момент звернення з даною позовною заявою до суду, що останнім не було враховано при зверненні з позовом до суду (платежі 15.12.2011 року та 19.12.2011 року).

Разом з тим, суд зазначає, що частину боргу в сумі 37700,00 грн. відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 37700,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням наведеного вище вимоги про стягнення з відповідача 118 746 грн. 10 коп. - заборгованості задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10559 грн. 28 коп. пені, 5069 грн. 25 коп. 3 % річних, 6210 грн. 61 коп. інфляційних втрат в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2 Договорів при несвоєчасному виконанні Покупцем грошових зобов'язань за договором Покупець має сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,02 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені, 3 % річних, а також інфляційних втрат є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних витрат судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявлених розмірах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні боргу та припинення провадження у справі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

При розподілі судових витрат суд вирішив достягнути з позивача в доход Державного бюджету України 14 грн. 59 коп. недоплаченого судового збору, з огляду на помилковість визначення останнім ціни позову - вказано позивачем 185673,78 грн. в той час як фактично ціна позову становить 186403,60 грн..

26.01.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ямпіль-комунтепло", вул.Чорноморця, буд. 17, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ -31915254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр", вул.Будьонного, 10, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30067771) - 118746 грн. 10 коп. - заборгованості, 10559 грн. 28 коп. пені, 5069 грн. 25 коп. 3 % річних, 6210 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 2 811 грн. 71 коп. - відшкодування витрати на судовий збір.

3. В стягненні з Комунального підприємства "Ямпіль-комунтепло", вул.Чорноморця, буд. 17, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ -31915254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр", вул. Будьонного, 10, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30067771) - 8 118 грн. 36 коп. заборгованості - відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 37700 грн. 00 коп. заборгованості припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр", вул.Будьонного, 10, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30067771) - 14 грн. 59 коп. - судового збору в доход Державного бюджету України.

6. Видати накази після набрання рішення законної сили.

7. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 січня 2012 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Чорноморця, буд.17, м.Ямпіль, Ямпільський район, Вінницька область, 24500.

3 - Ямпільська міська рада - вул.Жовтнева, 94/2, м.Ямпіль Вінницька область, 24500.

4 - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Вінниця - вул. Пирогова, 29, м.Вінниця, 21000.