Рішення № 21274004, 25.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2012 р. Справа № 2/156/2011/5003

за позовом: Прокурора міста Вінниці (21021, м.Вінниця, вул.Ватутіна, 10) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м.Київ, вул.О.Теліги, 8), яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 15 а, к.501

до: Фермерського господарства "Агро- Д" 23500, Вінницька область, Шаргородський район, с.Пасинки, вул.Б.Хмельницького, 6-А

про стягнення 29435 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Секретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача : Деркач О.В. - керівник Фермерського господарства "Агро -Д";

прокуратури : Муранова Л.А. - за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Прокурора Ленінського району м.Вінниці в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Агро- Д" про стягнення 29 435,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.11 р. порушено провадження у справі №2/156/2011/5003 та призначено засідання на 11.01.12 р.

Ухвалою суду від 11.01.12 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 25.01.12 р.

25.01.12 р. через канцелярію суду від представника прокуратури надійшов лист (вх.№ 08-46/971/12 від 25.01.12 р.), яким останній просить суд здійснити заміну позивача - прокуратури Ленінського району м.Вінниці на її правонаступника - прокуратуру міста Вінниці. Поряд з цим, помічником прокурора було додано довідку, з якої вбачається, що наказом Генерального прокурора України від 27.12.2011 р. №202 шл ліквідовано з 01 січня 2012 в штатному розписі прокуратури Вінницької області, прокуратури Ленінського, Замостянського та Староміського районів м.Вінниці. У структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області на даний час діє прокуратура м.Вінниці, до якої додатково введені прокурорсько - слідчі посади ліквідованих прокуратур.

Відповідно до ст. 25 ГПК України - в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

З наданої представником прокуратури довідки вбачається, що прокуратура міста Вінниці є правонаступником прокуратури Ленінського району м.Вінниці.

За таких обставин позивача у справі - прокуратуру Ленінського району м.Вінниці слід замінити його правонаступником прокуратурою міста Вінниці на підставі ст. 25 ГПК України.

В судовому засіданні представники позивача та прокуратури просили суд позовні вимоги задовільнити, крім того, здійснити процесуальне правонаступництво сторони позивача по справі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, просив суд розстрочити борг по кредиту терміном на два роки, згідно графіку, який був наданий останнім у письмовому вигляді через канцелярію суду (вх.№ 08-49/8/12 від 25.01.12 р.).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19 листопада 2007 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Вінницьким відділенням) та Фермерським господарством "Агро-Д" укладено договір №44 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір).

Згідно п. 1 договору Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов"язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству "Агро-Д" в сумі 25 000,00 грн., а Фермерське господарство зобов"язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний був повернути кошти наданої йому фінансової допомоги, за наступним графіком:

до 01.10.2008 року - 5 000,00 грн.;

до 01.03.2009 року - 5 000,00 грн.;

до 01.11.2009 року - 10 000,00 грн.;

до 01.04.2010 року - 5 000,00 грн.;

Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №590 від 19.11.2007 року.

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) не виконано, в зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 25 000,00 грн.

15.04.11р. з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію №17 про погашення виниклої заборгованості, однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді становить 25 000,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 4 435,00 грн. за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що фермерське господарство зобов'язано провести розрахунок до 01.04.2010 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 25 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 435,00 грн. інфляційних втрат за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.5.1. Договору, сторонами погоджено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Враховуючи вказане, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 435,00 грн. - інфляційних за період з 01.10.2008 року по 30.09.11 року заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про розстрочення заборгованості по наданій фінансовій допомозі, суд прийшов до висновку, що вимоги відповідача (боржника) заявлені в клопотанні задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається із поданого клопотання, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду наступним чином:

- з вересня 2012 року - 2 000,00 грн. ;

- жовтень 2012 року- 2 000,00 грн.;

- листопад 2012 року- 2 000,00 грн.;

- грудень 2012 року- 2 000,00 грн. ;

- травень 2013 року- 5 000,00 грн.;

- липень 2013 року- 5 000,00 грн.;

- жовтень 2013 року- 10 000,00 грн.

Представники позивача та прокуратури на розстрочку виконання рішення суду згоди не надали.

Як наголошено в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів, що шляхом здійснення розстрочки виконання рішення суду, ним в повному обсязі можливе погашення заборгованості перед позивачем, суду не надано. Окрім того, варто зазначити, що відповідачу згідно графіку повернення фінансової допомоги від 19.11.07 р. вже була надана можливість співрозмірними платежами здійснювати погашення наданої фінансової підтримки (допомоги), однак цього зроблено не було, що і спонукало прокурора звернутись з даним позовом до суду.

Дослідивши всі докази в сукупності, враховуючи позицію позивача та прокурора суд приходить до висновку, що подана заява про розстрочку підлягає відхиленню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VI не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті судового збору (державного мита).

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 1046, ч.ч.1,3 ст.1049, ст.1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 25, 32, 33, 34, 43, 44, ст. 49, ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Замінити прокуратуру Ленінського району м.Вінниці у справі на її правонаступника - прокуратуру міста Вінниці.

2. Позов задовільнити.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Д" (23500, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Пасинки, вул. Б.Хмельницького, 6-А, код ЄДРПОУ 33211290) на користь Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Соборна, 15а, к.501, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ - 13320947) - 25 000,00 грн. боргу та 4 435,00 грн. інфляційних втрат

4. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Д" (23500, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Пасинки, вул. Б.Хмельницького, 6-А, код ЄДРПОУ 33211290) в дохід Державного бюджету України - 1 411,50 грн. судового збору.

5. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

6. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам по справі та прокурору міста Вінниці рекомендованим листом.

Суддя П.А.Мельник

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 січня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору 21021, м. Вінниця, вул.Ватутіна, 10

3,4 - позивачу 04112, м. Київ, вул.О.Теліги, 8; 21050, м. Вінниця, вул.Соборна, 15 а, к.501

5 - відповідачу 23500, Вінницька область, Шаргородський район, с.Пасинки, вул.Б.Хмельницького, 6-А