Рішення № 21273944, 24.01.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 січня 2012 р.

Справа 5/125/2011/5003

за позовом:Приватного підприємства "Світлохім" (вул. Східна, 5, кв. 40, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500)

до:Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" (вул. Б.Хмельницького, 34, м. Бар, Вінницька область, 23000)

про стягнення 69 318,60 грн.

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники

позивача : ПП "Світлохім" - ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2012 р.;

відповідача : ДП "Барський спиртовий комбінат"- ОСОБА_2, довіреність № 06 від 06.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Світлохім" до Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 69 318,60 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/125/2011/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на такі обставини.

04 лютого 2009 року між ПП «Світлохім» та ДП «Барський спиртовий комбінат» шляхом прийняття до виконання замовлення, укладено договір купівлі-продажу товару (діамонійфосфат) у кількості чотирьох тон за ціною 53 760,00 грн. На виконання умов договору Позивач поставив на адресу Відповідача зазначений товар у кількості 4-х тон вартістю 53 760,00 грн. Факт передачі товару у власність відповідача підтверджується накладною №17 від 04.02.2009 року, яка підписана уповноваженими особами позивача та Відповідача, а також Довіреністю серії ЯПП №765912/92 від 04.02.2009 року що видана на ім'я ОСОБА_3 для діамонійфосфату у кількості 4 тон., податковою накладною № 14 від 04.02.2009 року рахунком №21 від того ж дня.

Даний товар Відповідачем був отриманий у повному обсязі, будь-яких зауважень щодо кількості та якості товару від Відповідача не надходило.

Відповідно до п.3 ч. 1. ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.І ст.181 ГК України: - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом це. ветанашіейа-соеціаяьні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У зв'язку з тим, що під час укладання договору, строки оплати сторонами чітко оговорені не були, 01.04.2009 року на адресу Відповідача за допомогою факсимільного зв'язку було направлено листа-пертензію (вих№4 від 17.03.2009 року) з вимогою про оплату вартості поставленого товару (діамаонійфосфат) на суму 53760,00 грн. протягом 10 днів з дня отримання вимоги. Того ж дня (вих.№173) відповідач направив адресу позивача відповідь - гарантійний лист, за яким зобов'язався розрахуватися за отриманий товар поступово, а саме 30000, 00 грн. до 10.04.2009 року і 24760,00 грн. після запуску заводу, але до теперішнього часу вищевказана заборгованість так і залишилася непогашеною.

Відповідно до поданої позивачем вимоги щодо розрахунку за отриманий товар. Відповідач повинен був провести оплату повної вартості товару у строк до 10.04.2009 року. На час подання позову заборгованість за товар поставлений за накладною №17 від 04.02.2009 року складає - 53760,00 грн. Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за період із 10.04.2009 року по 21.11.2011 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконанням грошового зобов'язання Відповідач завдав Позивачу матеріальну шкоду у вигляді інфляційного подорожчання суми невиконаного грошового зобов'язання, яка відповідно до розрахунку склала - 11 235,84 грн.

У відповідності вимог ст. 625 ЦК України відповідач повинен також сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, що згідно розрахунку складає - 4 322,76 грн.

Тому позивач просить стягнути з ДП "Барський спиртовий комбінат" 53 760,00 грн. основного боргу, 11 235,84 грн. інфляційних втрат (за період з квітня 2009 р. по жовтень 2011 р.) та 4 322,76 грн. 3% річних (за період з 10.04.2009 р. по 21.11.2011 р.).

Відповідач визнав суму основного боргу частково, в розмірі 23 760,00 грн., посилаючись на те, що згідно рахунку № 650 спиртовий комбінат 4 лютого 2009 р. платіжним дорученням № 84 сплатив «Світлохіму» 30 000,00 грн. за отриманий діамонійфосфат. Тому станом на день розгляду суду основний борг Відповідача перед Позивачем становить 23 760,00 грн., а не 53 760,00 грн, як вказано в позовній заяві.

Також відповідач не погоджується з розміром сплати 3% річних у сумі 4 322,76 грн. та інфляційних витрат в сумі 11 235,84 грн., так як вони мають нараховуватися по сумі основного боргу - 23 760,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що позовну заяву подано обґрунтовано частково.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про часткове задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

04.02.2009 р. позивач передав відповідачу чотири тони діамонійфосфату (податкова накладна № 14 від 04.02.2009 р. та довіреність серія ЯПП № 765912/92 від 04.02.2009 р. видана на ім'я ОСОБА_3).

При відсутності договору ПП «Світлохім» 01.04.2009 р. направило відповідачу претензію № 4 від 17.03.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 53 760,00 грн. ДП "Барський спиртовий комбінат" надіслало позивачу гарантійного листа № 173 від 01.04.2009 р., в якому зобов"язалося розрахуватися по заборгованості за діамонійфосфат, відповідно, 30 000,00 грн. до 10.04.2009 р. і 24 760,00 грн. після запуску заводу.

Позивачем направлено ДП "Барський спиртовий комбінат" рахунок № 21 від 04.02.2009 р., який не оплачено до цього часу.

Відповідач надав до суду відзив від 20.12.2011 р., в якому пояснив, що ним було проплачено 30 000,00 грн. і подав платіжне доручення № 84 від 04.02.2009 р. Однак в зазначеному платіжному дорученні є посилання на рахунок № 650 від 17.12.2008 р., який направлявся позивачем ще до поставки 04.02.2009 р. своєї продукції і був вимогою по сплаті за попередні відвантаження.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами купівлі-продажу товару заснованими на усних домовленостях.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч .2 ст.692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків по основній заборгованості в сумі 53 760,00 грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 760,00 грн. основного боргу на підставі ст.ст. 11, 530 ЦК України слід задоволити.

Судом встановлено, що позивачем, крім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача також суму інфляційних втрат, яка складає 11 235,84 грн. (за період з квітня 2009 р. по жовтень 2011 р.) та три відсотки річних в сумі 4 322,76 грн. (за період з 10.04.2009 р. по 21.11.2011 р.).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суши, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною та обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.

Здійснивши перерахунок заявлених 3% річних, використовуючи Базу даних "Законодавство", судом визначено загальну кількість днів прострочення виконання грошового зобов"язання за період з 10.04.2009 р. по 21.11.2011 р., що становить 955 днів та встановлено, що розмір трьох відсотків річних складає 4 219,80 грн. згідно наведеного розрахунку: (53 760 грн. *3% / 365* 955 днів).

Позивачем заявлена в позові вимога на стягнення 4 322,76 грн. 3% річних, а тому, позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 4 219,80 грн., а в решті суми - 102,96 грн. слід відмовити.

Здійснивши перерахунок заявленого розміру інфляційних втрат, використовуючи Базу даних "Законодавство", судом визначено, що розмір інфляційних втрат за період з квітня 2009 р. по жовтень 2011 р. становить 11 078,12 грн. (при сумі з врахуванням індексу інфляції за вказаний період - 64 838,12 грн. та індексу інфляції 120,6).

Позивачем заявлена в позові вимога на стягнення 11 235,84 грн. інфляційних втрат, а тому, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 11 078,12 грн., а в решті суми - 157,72 грн. слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Господарським судом Вінницької області 12.11.2008 р. порушено провадження у справі № 10/174-08 про банкрутство Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат". Господарські відносини між сторонами виникли після порушення справи про банкрутсво, а тому дані вимоги є поточними і судом мають вирішуватися по суті незалежно від розміщення оголошення в друкованому органі Верховної Ради України (“Голос України”) чи Кабінету Міністрів України (“Урядовий курєр”).

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов щодо суми основного боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" (код ЄДРПОУ 00376372, вул. Б.Хмельницького, 34, м. Бар, Вінницька область, 23000, р/р 2600615418 в ПАТ "Райффайзен банк Авадь", МФО 302246) на користь Приватного підприємства "Світлохім" (код ЄДРПОУ 33860841, вул. Східна, 5, кв. 40, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, р/р 2600475214 в ОД "Райффайзен банк Авадь", МФО 380805) 53 760,00 грн. основного боргу, 11 078,12 грн. інфляційних втрат, 4 219,80 грн. - 3% річних, 1 406,19 грн. судового збору.

В стягненні 157,72 грн. інфляційних втрат та 102,96 грн. 3% річних - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Бенівський В.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 січня 2012 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Східна, 5, кв. 40, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500)

3 - відповідачу (вул. Б.Хмельницького, 34, м. Бар, Вінницька область, 23000)