Ухвала суду № 21267780, 20.07.2011, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2007/11

Головуючий по 1-й інстанції Городівський

Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Гальонкіна С.А., Абрамова П.С.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 квітня 2011 року

у справі за позовом Полтавського акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Харківськогї обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 квітня 2011 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк” ( р/р 37392805990001, МФО 351016, код ЄДРПОУ 09351014) до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована в АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк” суму заборгованості за кредитним договором № 727/216/40-ф від 08 вересня 2006 року 302416 грн. 15 коп., що складається: з строкової заборгованості за кредитом 21910 дол. США по курсу НБУ 174456,18 грн.; прострочена заборгованість по кредиту 6365,00 дол. США по курсу НБУ на 14 квітня 2011 року 50680,68 грн.; строкова заборгованість за відсотками 424,12 дол. США по курсу НБУ на 14 квітня 2011 року 53100 грн. 05 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків 14432 грн. 31 коп. та штраф за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків 6369 грн. 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк” понесені судові витрати по 910 ( девятсот десять ) гривень.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає рішення суду такими, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на відсутність у позивача індивідуальної банківської ліцензії на укладення договорів у іноземній валюті.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що між позивачем та ОСОБА_3 08 вересня 2006 року був укладений кредитний договір № 727/216/40-ф, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 40000 дол. США, з відсотковою ставкою 13% річних. Додатковою угодою від 08 жовтня 2008 року до договору кредиту сторони змінили розмір процентної ставки за користування кредитом, встановивши її на рівні 15 % річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 08 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2був укладений договір поруки № 727/216/40-2. За умовами вказаного договору відповідач зобовязувалася перед банком в повному обсязі відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_3 кредитних зобовязань по кредитному договору № 727/216/40-ф.

Встановивши, що позичальник не виконував належним чином умови кредитного договору, у звязку з чим станом на 05 квітня 2011 року утворилася заборгованість в сумі: строкової заборгованості за кредитом 21910 дол. США по курсу НБУ 174456,18 грн.; простроченої заборгованість по кредиту 6365,00 дол. США по курсу НБУ на 14 квітня 2011 року 50680,68 грн.; строкової заборгованість за відсотками 424,12 дол. США по курсу НБУ на 14 квітня 2011 року 53100 грн. 05 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків 14432 грн. 31 коп. та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків 6369 грн. 92 коп., керуючись нормами ст.ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог банку.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, на те підтверджують належними доказами їх неправомірність за наступних підстав.

Нормами статті 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19 лютого 1993 року (далі - Декрет КМУ).

Окрім того, нормами статті 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша, фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської Ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій .на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: - неторговельні операції з валютними цінностями;

- .операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Згідно вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Разом з тим, на законодавчому рівні межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті не визначені до цього часу.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування, індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою, підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач мав на час укладення спірного договору банківську ліцензію на право здійснення ним банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки ті банківську діяльність”, а також дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги той факт, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення.

.Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції зясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 квітня 2011 року судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ П.С. Абрамов

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області ___ В.І. Корнієнко

Головуючий: В. І. Корнієнко

Судді:

Копія