Ухвала суду № 21261028, 31.01.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№2-6982/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі - Жімбріу Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірми «Ассоль»про стягнення пені та зобовязання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2011 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства фірми «Асоль», на його користь, 4833067 гривень, як штрафні санкції ( пеню) , про зобовязання відповідача видати необхідні документи для оформлення право власності на квартиру, а також стягнення судових витрат у розмірі 1820 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, та обґрунтовував свою позицію тим, що між сторонами 11.01.2006 року, був укладений договір інвестування, згідно якого позивач зобовязується сплатити до 25.03.2006 року повну вартість обєкту інвестування квартири, розташованої у домі, за адресою АДРЕСА_1 який будує відповідач, а той, у свою чергу зобовязується забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву та повного комплексу по введенню дома в експлуатацію, не пізніше 2 кварталу 2008 року, та у місячний термін після завершення будівельно-монтажних робіт і введення дома в експлуатацію підготувати та передати інвестору документи, необхідні для оформлення права власності на квартиру. Позивач свої вимоги виконав та 04.04.2006 року сплатив 100% вартість обєкту інвестування, а відповідач досі будівництво не закінчив та документі на обєкт інвестування не передав. Вважаючи, що правовідносини які виникли між сторонами, регулюються зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», згідно до ч.5 ст. 15 якого передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі 3% загальної вартості замовлення за кожен день прострочення виконання зобовязання, позивач та його представник просять суд стягнути штрафні санкції у вищенаведеному розмірі та зобовязати виконати зобовязання в частині надання необхідних документів.

Представник відповідача позов не визнав, вказавши на сплив позовної давності виконання зобовязань по договору та стягнення пені, а самі вимоги є необґрунтованими.

Суд, проаналізував пояснення учасників процесу та докази які знаходяться у матеріалах справи, вважає позов таким, що може бути задоволеним частково, з наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні між сторонами 11 січня 2006 року був укладений договір №111 про інвестування будівництва житлового дому по АДРЕСА_1 Згідно умов договору обєктом інвестування є окрема квартира, яка знаходиться у житловому домі, який будується відповідачем. Пункт 2.3 договору встановлює вартість інвестування. яку, згідно наданої квитанції , позивач вніс у повному обсязі виконавши свої зобовязання, передбачені договором. Відповідно до листа №14 від 31.01.2012 року, наданого до суду представником відповідача, будівництво житлового дому по вул. м. АДРЕСА_1 триває у звязку з перешкодами виробничого характеру, та невиконанням своїх обовязків іншими інвесторами. Таким чином строк виконання обовязків, передбачених п.п. 3.1.1., 3.1.9 договору щодо виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву дома та повного комплексу заходів по введенню в експлуатацію не пізніше 2 кварталу 2008 року, а також у місячний термін після цього передати всі необхідні документи інвестору порушено з вини відповідача.

Аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами вищенаведеного договору регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «При інвестиційну діяльність» та Законом України « Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, про що говорить ст. 610 ЦК України. Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, а пенею, відповідно до ч.3 вказаної статті є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, про що наведено у ч.1 ст. 550 ЦК України. Сплата ( передання) неустойки, відповідно до вимог ч.1 ст. 552 ЦК України, не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі.

Закон України «Про інвестиційну діяльність»регулює відносини між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Згідно ст. 9 вказаного Закону вбачається, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між субєктами інвестиційної діяльності є договір ( угода). Відповідальність за такою угодою регулюється ст.. 20 вищенаведеного Закону, де вказано, що при недодержанні договірних зобовязань субєкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Пунктом 7.1 Інвестиційного договору укладеному між сторонами вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобовязань, вони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачем робіт і виконавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Виходячи, по аналогії, с захистом прав споживачів по кредитним правовідносинам, суд приймає до уваги, Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року за № 15-рп/2011, відповідно до якого :

Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

У пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248 ( 995_903 ) зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.

Відповідно до п. 5 Договору про інвестування будівництва житлового дому від 11.01.2006 року строк дії договору встановлено з дня його укладення і діє до завершення будівництва і надання інвестору ( позивачу) документів, необхідних для оформлення право власності на обєкт інвестування. Зважаючи на вказані умови договору, суд вважає необґрунтованими, посилання представника відповідача на сплив терміну позовної давності виконання зобовязань по вищенаведеному договору.

Ст. 258 ЦК України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна скорочена позовна давність, та згідно п.1 ч.2 вищевказаної статті позовна давність і один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). У даному випадку, приймаючи до уваги продовження дії договору, та тривалість правовідносин, суд вважає, що період за який може стягуватися із відповідача пеня обмежений однім роком.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати ( прострочує виконання) роботу ( надання послуг) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку у розмірі 3 % загальної вартості замовлення.

Згідно п.2.2 Договору від 11.01.2006 року, загальна вартість інвестування визначена ( та сплачена) у розмірі 441376 гривень.

Суд, враховуючи, що при будівництві обєкту у Забудовника ( відповідача) виникли перешкоди виробничого характеру, що підтверджено документами, а розмір неустойки значно перевищує вартість обєкта інвестування, виходячи з вимог ч.3 ст. 551 ЦК України та принципів обєктивності, реальності та справедливості, приходить до висновку про зменшення розміру неустойки та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 13241, 28 гривень що дорівнює 3% від загальної вартості інвестування.

В частині вимог щодо зобовязання виконати умови договору та передати позивачу документи, які необхідні для оформлення право власності на обєкт інвестування, суд виходить з того, що на цей час надати відповідні документи технічно неможливо, у звязку з продовженням будівництва дома, та не введенням його в експлуатацію.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294, ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 258,526,530,549,550,551, 552,610,612, 623, 625 ЦК України, закону України «Про інвестиційну діяльність», закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства фірми «Ассоль»про стягнення пені та зобовязання виконати умови договору задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства фірми «Ассоль»ЄДРПОУ 20937967 на користь ОСОБА_1 суму пені у розмірі 13241,28 гривень (тринадцять тисяч двісті сорок одна) гривень 28 копійок.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Луняченко В. О.