Ухвала суду № 21260301, 30.01.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1781

2012 року

У Х В А Л А

/залишення позову без руху/

30 січня 2012 року суддя Соломянського районного суду м. Києва Лазаренко В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання неповнолітньої дитини та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб між сторонами, стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі, визначити місце проживання неповнолітньої дитини з позивачкою та позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов до висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Відповідно до ст.119 ЦПК України в позовній заяві повинні бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначені докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Позивач звертається до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу, проте жодним чином не обґрунтовує дану вимогу.

Так, позивач не зазначила з яких підстав вона просить розірвати шлюб між сторонами, проживають сторона разом чи окремо, чи ведуть вони спільне господарство, чи підтримують шлюбні стосунки, чи не втрачена можливість збереження їх сім`ї, не навела доказів на підтвердження викладених нею в позовній заяві обставин.

Позивач звертається до суду з позовними вимогами про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з позивачем, проте жодним чином не обґрунтовує дану вимогу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою сторін.

Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст.161 СК України зазначене питання вирішується судом або органом опіки та піклування в разі якщо між сторонами існує спір.

З позовної заяви вбачається, що дитина проживає з позивачкою і відповідач це не оспорює.

За таких обставин, не зрозуміло які права позивача порушено щодо визначення місця проживання дитини, в чому спірність правовідносин, що виникли між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, що саме оспорюють сторони, чим це підтверджується і чому не може бути вирішено сторонами у безспірному порядку.

Позивачем не обґрунтовані підстави об`єднання в одному провадженні позовних вимог про розірвання шлюбу і про визначення місця проживання дитини, оскільки розгляд цих вимог в одному провадженні може безпідставно затягнути розгляд справи, т.я. для вирішення питання про місце проживання дитини, зокрема, необхідне висновок органу опіки та піклування щодо вирішення питання про те з ким саме доцільно залишити проживати дитину після розірвання шлюбу, якому передує збір ряду документів, обстеження житлових умов обох батьків, спілкування дитини з психологом, засідання опікунської ради тощо.

Позивач також звертається до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі 2000 гривень, між тим, жодним чином не обґрунтовує дану вимогу та не зазначає доказів на підтвердження кожної обставини.

Так, в супереч вимогам, передбаченим ст. 119 ЦПК України, позивач не вказала обставини якими вона обґрунтовує позовні вимоги в цій частині та не зазначили докази якими вони підтверджуються, а саме: не вказано чим підтверджується те, що платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, або якісь інші обставини, що мають істотне значення, не зазначено з яких розрахунків виходила позивач визначаючи розмір суми яку вона просить стягнути з відповідача, не зазначено якими доказами підтверджується той факт, що дитина проживає з позивачем і саме на користь позивача підлягають стягненню аліменти.

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 права користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.

При цьому, позивач, жодним чином не обґрунтовує дану позовну вимогу, не обґрунтовує підстави для об`єднання цієї вимоги з іншими позовними вимогами, які мають розглядатися за нормами Сімейного Кодексу, оскільки по даним вимогам різні предмети позову, не однакові обставини, які підлягають доказуванню та засоби доказування.

Суд звертає увагу позивача на те, що право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом регулюється ст. 405 ЦК України, яка визначає, що члени сім`ї власника житла втрачають право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Проте, з позовної заяви не зрозуміло чи зареєстрований в спірній квартирі відповідач, чи проживає відповідач на даний час в спірній квартирі чи ні. Якщо він зареєстрований в спірній квартирі і відсутній понад встановлені ст. 405 ЦК України строки, то необхідно зазначити з якого часу він відсутній і навести якими доказами це підтверджується. Якщо відповідач не зареєстрований в спірній квартирі, то не зрозуміло в чому спірність питання, які права та інтереси позивачки в такому випадку порушуються відповідачем.

В своїй позовній заяві позивач не зазначила жодної підстави визначеної законом за якою відповідач може бути визначений таким, що втратив право користування спірним житлом. За таких обставин, не зрозуміло на якій підставі позивач просить позбавити відповідача права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують звільнення від вказаних витрат.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що станом на 19.01.2012 року /день подачі позовної заяви позивачем/ складає 107, 30 грн..

Оплата судового збору повинна бути здійснена на р/р отримувача 312122067000 10, утримувач коштів УДК у Солом`янському районі, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 260 77951, Банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО) 82 00 19 Код класифікації доходів бюджету 220300 01, призначення платежу: 220300 01; 050, «судовий збір», Солом`янський р.с., 02896762.

В супереч зазначених вимог позивачем оплата судового збору проведена частково в розмірі 94, 10 гривень, що не відповідає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (107, 30 грн.).

За таких обставин позивачу необхідно доплатити судовий збір в розмірі 13 гривень 20 копійок на реквізити зазначені вище, з врахуванням вже сплаченої суми.

Згідно ч. 3 ст. 119 ЦПК України позовна заява підписується позивачем із зазначенням дати її подання.

Між тим, позовна заява позивачем не підписана і не зазначена дата її поданням.

Виходячи з наведеного вище, суддя дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та не наведені докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, судовий збір оплачено частково, позовна заява не підписана позивачем та не зазначена дата її подання, і, таким чином, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин суд вважає, що вказану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці термін для усунення зазначених вище недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху і надати позивачці термін для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання цієї ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви в новій редакції та доплати судового збору, роз`яснити позивачці, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: