Вирок № 21244357, 25.11.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.11.2011 Справа № 1-405/11 В И Р О К Іменем України

25 листопада 2011 року колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

суддів Андрієнко Г.В., Микитенка В.М.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурорів Кінашевського І.О., Ольшанської Н.Д.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_2 українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює, судимого

29 березня 1996 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 140 КК України (далі - КК) в редакції 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 1 грудня 1997 року по відбуттю строку покарання;

22 квітня 1998 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. ч. 2 і 3 ст. 140, 17, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 206 КК 1960 року на 5 років позбавлення волі. Ухвалою обласного суду Полтавської області від 27 травня 1998 року вирок суду змінено та помякшено покарання до 4 років позбавлення волі, звільненого 1 жовтня 2001 року по відбуттю покарання;

5 листопада 2003 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, звільненого7 червня 2005 року по відбуттю покарання;

4 жовтня 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 289, 69 КК на 3 роки позбавлення волі, звільненого 5 червня 2009 року по відбуттю покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

23 січня 2011 року, приблизно о 20 год., підсудний ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння в квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки, що спричинилася на грунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання злочинних наслідків, маючи на меті заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_4 наніс йому два удари гострою частиною фрагменту розбитої пляшки, який підгодовував для цього під час сварки, в область голови та шиї, чим спричинив потерпілому колото-різану рану шиї справа з пошкодженням магістральних судин, пошкодження підшкірно-жирової клітчатки, мязів шиї, судинно-нервового пучка, включаючи праву загальну сонну артерію, яремну вену з наявністю масивних крововиливів по ходу і периферії раньового каналу, які згідно висновку судово-медичного експерта № 73-а від 15 березня 2011 року утворились незадовго до настання смерті внаслідок однократної дії гостро-ріжучого предмету, який діяв з достатньою для його утворення силою прикладення, стосовно живої особи носить ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя в момент його спричинення, а в даному випадку такого, що потягло смерть потерпілого.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, зазначивши, що наміру заподіювати смерть потерпілому не мав, а сталося це випадково в процесі його захисту від неправомірних дій останнього, який нападав на нього, використовуючи при цьому кухонний ніж. Викладаючи обставини скоєння злочину, він показав, що в той день і час в квартирі потерпілого вони розпивали спиртне. Коли закінчилась закуска, він попросив співмешканку потерпілого ОСОБА_5 сходити в магазин і купити продуктів, давши їй при цьому гроші. Після того як вона пішла потерпілий, приревнувавши співмешканку, підскочив до нього і схопивши за горло, намагався вдарити кулаком. Йому вдалось вирватись. Далі потерпілий взяв зі столу кухонний ніж і продовжив наступати на нього, погрожуючи ним. Захищаючись, він схопив порожню пляшку і почав розмахувати нею перед собою, щоб зупинити потерпілого. При цьому ненароком розбив пляшку об стіну, але продовжував розмахувати нею. Розмахуючи, випадково попав в шию потерпілому, від чого в того пішла кров і він впав на підлогу. В цей час повернулася співмешканка останнього, яка на його прохання викликала карету швидкої медичної допомоги, дочекавшись приїзду якої, він пішов додому і ліг спати.

Аналізуючи показання підсудного, які він давав в ході досудового слідства по справі, суд звертає увагу на їх непослідовність і суперечливість.

Зокрема, власноруч викладаючи обставини вчинення злочину в своєму поясненні (том 1 а. с. 24-25), він вказував на те, що потерпілий в процесі сварки нібито погрожував йому спочатку палицею, а потім і ножем. Захищаючись від нього, він взяв в руки пляшку з-під горілки, розбив її об вугол стіни і коли на нього побіг потерпілий, він маючи намір налякати його, махнув рукою, в якій тримав відбиту горловину, і випадково влучив нею в шию потерпілому, після чого у того зразу потекла кров і він впав на підлогу.

При допиті його як підозрюваного 24 січня 2011 року (том 1 а. с. 39-40) про ці ж обставини він стверджує дещо інакше, зазначаючи, що коли між ними виникла сварка, то потерпілий підійшов до нього і намагався вдарити кулаком в обличчя. В цей момент він схопив зі столу пляшку з-під горілки, яку приніс з собою, і коли потерпілий почав погрожувати йому ножем, розбив її об стіну, створивши таким чином «розочку», та почав розмахувати нею перед обличчям останнього, влучивши при цьому один раз по голові, а другий в область шиї.

Такі ж показання з приводу механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому підсудний дав і в ході відтворення обстановки і обставин події з його участю 24 січня 2011 року (том 1 а. с. 45-48) та 27 січня 2011 року при допиті його як обвинуваченого (том 1 а. с. 72-74).

Змінюючи їх при допиті його як обвинуваченого з участю захисника 21 березня 2011 року (том 1 а. с. 211-214), він зазначив, що пляшку, яку взяв, щоб захищатися, розбив випадково, розмахуючи при цьому нею перед обличчям потерпілого, який наступав на нього з ножем в руці, щоб його злякати та зупинити. Різані рани голови і шиї потерпілому також наніс ненароком, розмахуючи при цьому рукою, в якій залишалася відбита горловина від пляшки. Описуючи механізм заподіяння різаної рани шиї, він наголосив, що це сталося в той момент, коли він по інерції після заподіяння порізу в тімяній області голови потерпілого, спричиненого також випадково, відводив назад свою руку з «розочкою»в ній і можливо дотиково торкнувся шиї потерпілого.

Таку зміну показань суд розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинення злочину, штучно створюючи при цьому стан необхідної оборони від протиправних посягань потерпілого, які нібито той вчиняв. А тому в цій частині суд не приймає його показань до уваги, розцінюючи як надумані.

При цьому суд враховує також дані, які містить протокол огляду місця події від 23 січня 2011 року (том 1 а. с. 9-22), відповідно до якого ніж, яким нібито погрожував потерпілий, про що стверджує підсудний, виявлено в протилежній місцю виявленню трупа стороні кімнати. Верхня частина пляшки, «розочка», якою було спричинено ушкодження шиї потерпілого, як і сліди його крові, виявлені в коридорі квартири, а інша частина пляшки на ліжку в середині кімнати, де він був убитий, що, на думку суду, спростовує твердження підсудного про наявність в руках потерпілого ножа в момент нанесення ним удару фрагментом пляшки по голові та шиї. При огляді місця події також не було виявлено палиці, про наявність якої в своїх пояснення стверджував підсудний.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що наявність ножа в кімнаті, де було вбито потерпілого, є випадковим збігом обставин, а не наслідком його використання потерпілим під час сварки з підсудним.

На надуманість тверджень підсудного про застосування щодо нього фізичного насильства з боку потерпілого, на думку суду, вказує також відсутність у нього будь-яких тілесних ушкоджень, а також його поведінка після скоєння злочину залишення місця події до приїзду працівників міліції та знищення слідів злочину.

Вважаючи вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною, суд виходить при цьому і з таких доказів.

Потерпілий ОСОБА_6, в суді, показав, що про смерть сина йому стало відомо від співмешканки останнього ОСОБА_7 Коли він приїхав на місце події, то син був уже мертвий та лежав на підлозі. В квартирі були працівники міліції та лікарі швидкої медичної допомоги. Зазначив, що за характером син був таким, що свої проблеми за допомогою ножа не вирішував. Вважає, що син не міг нападати на підсудного з ножем.

Свідок ОСОБА_8 під час допиту в суді показала, що співмешкає з підсудним ОСОБА_3 23 січня 2011 року підсудний повернувся додому приблизно о 21 год. у нетверезому стані. На ньому була кров, походження якої він пояснити не міг. Помившись, він зразу ж ліг спати. Про те, що відбулось між ним і потерпілим нічого не пояснював. Через деякий час приїхали працівники міліції і затримали його.

Свідок ОСОБА_7, співмешканка потерпілого, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 55-56), підтвердила, що 23 січня 2011 року вона спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпивала спиртні напої. Потім на прохання останнього вона пішла в магазин купити закуски, а коли повернулася додому, то побачила потерпілого, який лежав в крові на підлозі і був мертвий. Вона викликала карету швидкої медичної допомоги, повідомила в міліцію та батька потерпілого. Підсудний до приїзду працівників міліції з місця скоєння злочину зник.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 73-а від 15 березня 2011 року (том 1 а. с. 168-171) у потерпілого виявлені колото-різана рана шиї справа з пошкодженням магістральних судин, пошкодження підшкірно-жирової клітчатки, мязів шиї, судинно-нервового пучка, включаючи праву загальну сонну артерію, яремної вени з наявністю масивних крововиливів по ходу і периферії раньового каналу, які носять характер прижиттєвості, утворились незадовго до настання смерті від однократної дії гостро-ріжучого предмету, який діяв з достатньою для його утворення силою прикладення і стосовно живої особи носить ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент його спричинення; різані рани голови, які виникли від неоднократної дії ріжучих предметів, стосовно живої особи носить ознаки легкого тілесного ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоровя; садна голови, крововиливи в підшкірно-жирову клітчату по задній поверхні лівого стегна, які носять характер прижиттєвості, утворились незадовго до настання смерті від дії тупих предметів, стосовно живої особи носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть потерпілого ОСОБА_4 наступила внаслідок колото-різаного поранення шиї справа з пошкодженням магістральних судин, яке викликало масивну зовнішню кровотечу і привело до гострої крововтрати.

При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу потерпілого виявлений етиловий спирт в концентрації 4,6 проміле, що стосовно живої особи відповідає тяжкій ступені алкогольного спяніння.

В ході огляду місця події 23 січня 2011 року, протокол про що був досліджений в ході розгляду справи в суді (том 1 а. с. 9-22), були виявлені фрагменти розбитої пляшки зі слідами крові, яка згідно висновку імунологічної експертизи від 25 лютого 2011 року (том 1 а. с. 86-89) може походити від потерпілого; а також сліди крові з вхідних дверей в підїзді будинку потерпілого, коридорі його квартири та на снігу біля підїзду будинку, в якому жив потерпілий, яка згідно висновку судових імунологічних експертиз (том 1 а. с. 103-106, 119-122,156-159), може походити від потерпілого ОСОБА_4

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, а заперечення ним своєї вини у цьому розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за скоєне, а тому приймає до уваги тільки в тій частині, яка узгоджується з іншими доказами по справі, а саме, що стосується його перебування в квартирі потерпілого, розпивання з ним спиртних напоїв, сварки та бійки, в ході якої він застосовував як знаряддя вбивства фрагмент пляшки з-під горілки, яку розбив та приготував для нанесення тілесних ушкоджень.

Оцінюючи мотиви злочинних дій підсудного, суд вважає, що він вчинив умисне вбивство потерпілого під час конфлікту, який виник між ними з метою розправи. З наведеного вище слідує, що підсудний, використавши як привід до вчинення умисного вбивства віктимну поведінку потерпілого, який приревнував його до своєї співмешканки та проявив агресію та зухвалість у ставленні до нього. При цьому ніяких дій, які б свідчили про його умисел заподіяти підсудному тілесні ушкодження, не вчинював, свідченням чому є відсутність будь-яких тілесних ушкоджень на ньому. Послідуючі дії підсудного також свідчать про його намір вчинити вбивство потерпілого, оскільки приготувавши для нанесення тілесних ушкоджень предмет фрагмент скляної пляшки, заздалегідь розбивши її для цього, наніс ним удар в життєво важливі органи. Суд розцінює його дії як такі, що були спрямовані на вбивство потерпілого і виходить при цьому з їх раптовості та неочікуваності для останнього, а також характеру та локалізації тілесних ушкоджень, тобто нанесення їх в життєво важливі органи, а саме в область шиї з великою силою прикладення. Суд не розцінює дії потерпілого, які виразились у активній зухвалій поведінці, як реальну загрозу, яка б давала підстави підсудному захищатись, тобто діяти в стані необхідної оборони, допускаючи при цьому можливість застосування насильства з його боку по відношенню до нього, використовуючи при цьому заздалегідь приготовлене ним знаряддя фрагмент розбитої пляшки, яке він використав.

Тому суд критично оцінює твердження підсудного про те, що, наносячи удар потерпілому, він діяв в стані необхідної оборони, захищаючись від нападу потерпілого, який нібито використовував при цьому ніж, розцінюючи його як безпідставне.

У статті 36 КК (необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, і це випливає з матеріалів справи, такого посягання, яке б давало підстави підсудному захищатись і діяти таким чином як він це робив, не було. А тому суд не вважає, що він діяв в стані необхідної оборони або якому-небудь іншому стані, зокрема, стані сильного душевного хвилювання, який би давав йому підстави діяти подібним чином.

Такий висновок суду ґрунтується як на наведених вище доказах, які суд вважає достатніми та допустимими, так і на матеріалах амбулаторної судово-психіатричної експертизи (т. 1 а. с. 176-180) про те, що ОСОБА_3 в період вчинення інкримінованого йому злочину будь-якими хронічними психічними захворюваннями не страждав, як i не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, а виявляє психопатичні риси характеру. В період часу, до якого відносяться інкриміноване йому протиправне діяння, підсудний будь-якими психічними захворюваннями не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а знаходився в стані простого алкогольного спяніння. Наявні у підсудного характерологічні особливості особистості не позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння і не позбавляють можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на і даний час. Під дію статей 19, 20 КК України не підпадає.

При оцінці дій підсудного суд також враховує, що він раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів.

Отже, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин і способом та з мотивів вказаних вище, і кваліфікує його діяння за ч. ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4

Обставин, які помякшують покарання підсудного, суд не знаходить.

Обставинами, які обтяжують його покарання, суд визнає рецидив злочинів та вчинення ним злочину в стані алкогольного спяніння.

При визначенні покарання, суд враховує конкретні обставини справи, характер, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є особливо тяжким.

Суд також враховує віктимну поведінку потерпілого при цьому, поведінку підсудного під час і зразу після скоєння злочину, особу підсудного, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який наполягає на суворому покаранні підсудного. З урахуванням наведеного суд вважає, що підсудному повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 18369,34 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»(далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

В добровільному порядку підсудним збитки не відшкодовувались.

Зважаючи на доведеність вини підсудного, суд задовольняє позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо його сина він зазнав інтенсивних душевних, психічних переживань, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати за проведення криміналістичної експертизи по справі становлять 225,12 грн. і підлягають стягненню з підсудного. Інші судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.

Строк відбування покарання рахувати з 24 січня 2011 року, зарахувавши в строк відбування покарання час його перебування під вартою в звязку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Задовольнити заявлений по справі цивільний позов і стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 18369,34 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 225,12 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази - спортивну олімпійку, черевики шкіряні, спортивні штани, які зберігаються в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, - повернути за належністю; фрагмент розбитої пляшки, фрагменти марлі з речовиною бурого кольору, які зберігаються там же, - знищити; відеокасету зберігати при матеріалах справи (том 1 а. с. 204).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

С У Д Д І :

Савченко А.Г. Андрієнко Г.В. Микитенко В.М.