Вирок № 21244352, 25.11.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.11.2011 Справа № 1-137/11 В И Р О К Іменем України

25 листопада 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Ольшанської Н.Д.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Демидівка Решетилівського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, ніде не працює, судимого

31 березня 2004 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України (далі - КК) на 3 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

6 травня 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186, 69, ч. 1 ст. 296, 70 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

4 травня 2007 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 69, 70 КК на 3 роки 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточне покарання визначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді 3 роки 31 місяців позбавлення волі, звільненого 8 травня 2009 року по відбуттю строку покарання;

6 травня 2011 року Решетилівським районним судом Полтавської області за статтею 395 КК на шість місяців арешту

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

Е п і з о д № 1. 7 березня 2010 року, приблизно о 23 год., підсудний ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку № 3 вул. Калініна в м. Полтаві, діючи повторно, умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав жіночу сумку вартістю 170 грн., у якій знаходився мобільний телефон «ВеnQ-Siemens EL-71»вартістю 700 грн. з картою памяті обємом 1 Гб вартістю 70 грн., картою оператора мобільного звязку МТS вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 25 грн., паспорт громадянина України на імя потерпілої ОСОБА_4, гаманець з шкірозамінника вартістю 115 грн. та інше майно, завдавши останній збитку на загальну суму 1330 гривень.

Е п і з о д № 2. 12 липня 2010 року, приблизно о 17 год., він же, перебуваючи в стані алкогольного спяніння біля будинку № 6 по вул. Ціолковського в м. Полтаві, умисно, повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволодів мобільним телефоном марки «Nokia 3250»вартістю 1000 грн. з картою оператора мобільного звязку «МТS»вартістю35 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 5 грн., який належить потерпілому ОСОБА_2, чим завдав йому матеріального збитку на загальну суму 1040 грн.

Е п і з о д № 3. 14 серпня 2010 року, приблизно в 00 год. 30 хв., він же, перебуваючи поблизу магазину «Бакай»в с. Демидівка Решетилівського району Полтавської області в стані алкогольного спяніння, діючи умисно, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, що виразилося у повідомленні ОСОБА_5 завідомо неправдивих відомостей про те, що бажає прокататися на скутері та повернути його назад, незаконно заволодів скутером «Honda - DIO»вартістю 9000 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_6, якій він належить, матеріального збитку на вказану суму.

Викраденим у кожному випадку підсудний розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний по 1 і 3 епізоду злочинної діяльності визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтвердивши факти їх скоєння за викладених вище обставин. По епізоду № 2 вину визнав частково, заявивши, що мобільним телефоном потерпілого заволодівав не шляхом грабежу, а обманом, попросивши його у потерпілого на певний час у користування, а після отримання привласнив його та не повернув останньому. В цій частині обвинувачення вину визнає у вчиненні шахрайства.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 51, том 2 а. с. 86), підтвердили факт скоєння злочинів щодо їх майна підсудним за обставин, викладених вище та заподіяння їм збитків, зазначених в обвинувальному висновку.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову по епізодах № 1 і № 3 ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи по вказаних епізодах злочинної діяльності.

Е п і з о д № 2

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що дійсно 12 липня 2011 року, приблизно о 17 год., підсудний попросив у нього телефон у тимчасове користування, пообіцявши його повернути через певний час. Він, хоча і не бажав віддавати його, але передав, повіривши в те, що через два дні телефон йому буде повернуто. Передаючи телефон, він вірив в те, що його буде повернуто. Зазначив, що ніяких погроз або фізичної сили при цьому підсудний щодо нього не застосовував. Оскільки в обіцяний час телефон не було повернуто, то він повідомив про це в правоохоронні органи. На даний час підсудним збитки йому в повній мірі відшкодовані, а тому претензій матеріального характеру до нього він не має і на його суворому покаранні не наполягає.

Свідок ОСОБА_7, в суді, також підтвердив факт передачі мобільного телефону підсудному потерпілим за викладених останнім обставин, підкресливши, що ніякого насильства або погроз при цьому той до потерпілого не застосовував і не висловлював.

Із показань свідка ОСОБА_8, які були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 2 а. с. 39-40), слідує, що 13 липня 2011 року підсудний здав йому мобільний телефон «Nokia 3250», надавши при цьому паспорт на імя ОСОБА_9, за що він віддав йому 160 грн. Про те, що телефон був крадений він не знав і дізнався про це в послідуючому від працівників міліції.

Свідок ОСОБА_9, знайомий підсудного, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 2 а. с. 36-37), показав, що 13 липня 2011 року, приблизно об 11 год., підсудний попросив його піти з ним і здати в ломбард мобільний телефон «Nokia 3250», так як йому потрібні були гроші. Він погодився і на прохання останнього надав йому свій паспорт, використовуючи який він і здав телефон. Про те, що він крадений, на той час він не знав.

Винуватість підсудного у заволодінні мобільним телефоном потерпілого також підтверджується копією паспорта свідка ОСОБА_9, який був вилучений в ломбарді (том 2 а. с. 25), та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що при заволодінні мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_2 підсудний не застосовував до нього фізичної сили або погроз, а діяв шляхом обману та зловживання довірою, в звязку з чим вважає за необхідне перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 по епізоду № 1 як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто за ч. 2 ст. 185 КК України; по епізодах № 2 і 3 суд кваліфікує дії підсудного за ч. 2 ст. 190 КК України, так як він шляхом обману та зловживання довірою вчиненими повторно, заволодів чужим майном потерпілих, тобто вчинив шахрайство.

Обставинами, які помякшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного спяніння.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд також враховує особу підсудного, який раніше засуджувався за вчинення умисних аналогічних злочинів, має не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся у цьому, характеристику його особи, наявність обставин, що помякшують і обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, оскільки після постановлення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 6 травня 2011 року стало відомо, що підсудний винен ще і в іншому злочині, вчиненому до його постановлення.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Судові витрати за проведення судової експертизи по справі становлять 202,82 грн. і підлягають стягненню з підсудного (том 1 а. с. 61-65).

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК України і засудити його:

за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочині шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 6 травня 2011 року більш суворим за цим у виді двох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 29 березня 2011 року, зарахувавши в нього час відбування покарання за попереднім вироком та перебування засудженого під вартою в звязку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 202,82 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази, які передані на зберігання потерпілим, - повернути їм же, а ті, що приєднані до матеріалів справи, - зберігати при справі (том 1 а. с. 56-57, 67; том 2 а. с. 30).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко