Вирок № 21244345, 15.11.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.11.2011 Справа № 1-796/11 В И Р О К Іменем України

15 листопада 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С.

за участю прокурора Кінашевського І.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, судимого

23 лютого 2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. ч. 1 і 2 ст. 186, 70 КК України (далі - КК) на чотири роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

Епізод № 1. 17 червня 2011 року, приблизно о 14 год. 10 хв., підсудний ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, умисно, повторно, відкрито, шляхом ривка з шиї потерпілої ОСОБА_4 зірвав її золотий ланцюжок з хрестиком вартістю 5000 грн., заволодівши ним таким чином, чим спричинив їй матеріальної шкоди на вказану суму.

Епізод № 2. 19 серпня 2011 року, приблизно о 12 год. 15 хв., він же, перебуваючи на сходовій клітині в підїзді АДРЕСА_3, повторно, відкрито, умисно аналогічним способом заволодів золотим кулоном потерпілої ОСОБА_5, зірвавши його з шиї останньої, чим спричинив їй матеріальної шкоди на суму 1000 грн.

Епізод № 3. 29 серпня 2011 року, приблизно о 14 год. 30 хв., він же, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4, повторно, відкрито, умисно, аналогічним способом заволодів золотим ланцюжком потерпілої ОСОБА_6 вартістю 641,47 грн., чим спричинив останній матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище, зазначивши, що дійсно у кожному випадку він з метою заволодіння чужим майном потерпілих, відкрито заволодівав ним, вириваючи у них золоті речі, якими потім розпоряджався на власний розсуд. При цьому він також визнав заявлені по справі цивільні позови, запевнивши суд у своєму намірі відшкодувати завдані збитки. Щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_1, в суді, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, чиї показання були досліджені в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 13, 156), підтвердили факти вчинення підсудним злочинів щодо них за обставин, викладених вище. Всі вони підтвердили факт заподіяння їм матеріальної шкоди на суму, вказану в обвинувальному висновку. Оскільки викрадене майно потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернуто в ході досудового слідства, то претензій матеріального характеру до підсудного вони не мають. Потерпілий ОСОБА_1 наполягав на задоволенні його позовних вимог про відшкодування матеріальної в сумі 5000 грн. та моральної в такій же сум шкоди. Обґрунтовуючи позовні вимоги, він наголосив, що моральна шкода полягає в спричиненні його дружині великих душевних страждань та моральних переживань, що значно позначилось на її здоровї та фізичному стані, а також, на його думку, прискорило настання смерті за віком.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Суд кваліфікує дії підсудного за 2 ст. 186 КК України, так як він являючись особою судимою за вчинення аналогічних злочинів та маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість і невідбуте покарання за попереднім вироком, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна потерпілих.

Обставинами, які помякшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд враховує, що скоєний підсудним злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України являється тяжкими.

При призначенні покарання суд враховує характер вчиненого підсудним злочину, характеристику його особи, наявність обставин, що помякшують і відсутність тих, що обтяжують покарання, непогашеної судимості та не відбутого покарання за попереднім вироком, його поведінку як під час вчинення злочинів, так і після цього, і приходить до висновку, що йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Суд вважає, що покарання підсудному повинне бути призначене відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

Заявлений по справі потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки в суді доведено вину підсудного у відкритому викраденні чужого майна потерпілої ОСОБА_4 та заподіяння їй збитків на суму 5000 грн. Суд вважає також, зважаючи на вік і фізичний стан потерпілої, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях і душевних переживаннях, які вона перенесла із-за скоєного щодо неї злочину, а тому задовольняє і заявлений позов про відшкодування моральної шкоди на суму 5000 грн.

Судові витрати за проведення по справі судової товарознавчої експертизи складають 421,92 грн. (том 1 а. с. 75-80) і підлягають стягненню з підсудного.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і засудити його на чотири роки три місяці позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю вироків, приєднавши до призначеного покарання частину невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2011 року, остаточно визначивши до відбуття чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з 29 серпня 2011 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в звязку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов і стягнути з засудженого на його користь 5000 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 421,92 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази, які передані на зберігання потерпілим (том 1 а. с. 82, 138), - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко