Рішення № 21235090, 02.02.2012, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 1218/2-480/11

Провадження № 2/1218/8/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 рокуНовоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О.М.

при секретарі - Борисенко Ю.Г.

за участю:позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Новоайдар цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення у житлове приміщення, встановлення порядку користування та зобовязання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення сервітуту на право користування житловим приміщенням, виселення особи, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що 15.11.2010 апеляційним судом Луганської області ухвалено рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог, щодо виселення її, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з домоволодіння, яке належить ОСОБА_3 на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У домоволодінні АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - зареєстровані. Тривалий час позивач ОСОБА_1 опікувалась домоволодінням та постійно мешкала в ньому з дітьми та з відповідачем ОСОБА_3 На даний час відповідач ОСОБА_3 перешкоджає їй у користуванні житловим приміщенням, яке вона займала тривалий час, та власником якого він є, відмовляється надати їй для проживання кімнату у домоволодінні, що змусило її проживати в сарайному приміщенні за адресою АДРЕСА_1, яке є непридатним для проживання. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що є інвалідом 2 групи, дії відповідача ОСОБА_3 у неї викликали негативний емоційний стан, що суттєво вплинуло на розвиток її хвороби, як наслідок вона понесла матеріальні збитки у сумі 282 грн. 32 коп., повязані з лікуванням. Позивач ОСОБА_1 вважає свої права порушеними, просила вселити її до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, позивач ОСОБА_1 уточнила заявлені вимоги, доповнивши їх, просила стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн., витрати на придбання лікарських засобів та на проїзд до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова у сумі 282 грн. 32 коп., витрати за подання оголошення до ЗМІ про виклик у судове засідання ОСОБА_3 у сумі 86 грн. 40 коп.

ОСОБА_3, який є відповідачем у справі, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення сервітуту на право користування житловим приміщенням, виселення особи, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилався на те, що до 25.11.2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, на даний час шлюб розірвано. За час перебування у шлюбі до нього перейшло право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності за заповітом від 13.09.2006 року. 27.03.2009 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 На даний час він з дружиною та своєю матірю ОСОБА_8, мешкає у житловому будинку АДРЕСА_1. Вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, посилався на те, що ОСОБА_1 набула права користування його житловим приміщенням на момент перебування з ним у шлюбі, як члену сім`ї їй було надано право користування чужим майном (сервітут), але після розірвання шлюбу її право користування житловим приміщенням, яке належить йому на праві власності, припинилося. ОСОБА_3 вважав, що своїми діями ОСОБА_1 порушує його право власності, тобто право в повному обсязі володіти, користуватися та розпоряджатися житловим будинком, що суперечить приписам закону. Просив припинити ОСОБА_1 дію сервітуту на право користування житловим будинком, який належить йому на праві власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання їй іншого житлового приміщення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 до 25.11.2008 року, вона зареєстрована та постійно проживала в будинку АДРЕСА_1, який є приватною власністю ОСОБА_3 25.09.2011 року ОСОБА_3 переніс її речі з житлового будинку до іншого приміщення, яке не придатне для проживання, та всіляко перешкоджав їй користуватись житловим будинком, в якому вона мешкала тривалий час. На даний час вона тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Просила вселити її до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 понесені нею витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн., витрати на придбання лікарських засобів та на проїзд до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова у сумі 282 грн. 32 коп., витрати за подання оголошення до ЗМІ про виклик у судове засідання ОСОБА_3 у сумі 86 грн. 40 коп., заявлені за зустрічним позовом вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги за первісним позовом, просив їх задовольнити, заявлені за зустрічним позовом вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_1 до 2008 року. ОСОБА_1 на час перебування з ним у шлюбі мешкала в його домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, яке є його приватною власністю. Також, ОСОБА_1 зареєстрована в даному домоволодінні. Фактично ОСОБА_1 мешкала в його домоволодінні до травня 2011 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не зявилась, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.11.1987 року по 25.11.2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією паспорту ОСОБА_1 (а.с.6) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.18).

13.09.2006 року до ОСОБА_3 перейшло право власності на домоволодіння з надвірними побудовами та спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 80) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.81). Відповідач ОСОБА_3 є єдиним власником зазначеного домоволодіння, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.75-77).

Треті особи у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є дітьми позивача та відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.9) та копією рішення виконкому Жовтневої райради народних депутатів про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_9 (а.с.10).

В домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 з 13.04.1999 року, ОСОБА_6 з 07.10.2006 року, ОСОБА_5 10.08.2006 року, що підтверджується копіями паспортів з відміткою про місце проживання (а.с.12, 6, 8). Також, в даному домоволодінні зареєстровані ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_10, мати ОСОБА_8, що підтверджується довідкою виконкому Райгородської сільської ради (а.с.82).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні поясненнями зазначила, що тривалий час вже зареєстрована у домоволодінні АДРЕСА_1, піклувалась про благоустрій даного домоволодіння, вела у ньому господарство, фактично мешкала в ньому до вересня 2011 року, що підтвердила копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.09.2011 року.

Копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.09.2011 року підтверджується, що 27.09.2011 року до Новоайдарського РВ УМВД України надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 25.09.2011 року ОСОБА_3 переніс її речі, які знаходились в домоволодінні АДРЕСА_1, у нежиле приміщення, яке розташоване за тією ж адресою.

ОСОБА_11 вважає, що має право на користування житловим приміщенням шляхом проживання в домоволодінні ОСОБА_3, оскільки мешкала в ньому до припинення сімейних відносин з відповідачем за первісним позовом.

Так, згідно ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 3 цієї статті, члени сім`ї власника будинку зобовязані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобовязані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, зокрема, дружина, діти і батьки.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування житлом до цих стосунків застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.

Місцем проживання фізичної особи, відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Стаття 3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначає постійне місце проживання особи, як адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Підстави і порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування житлом визначені в статті 157 ЖК України, якою встановлено, що члени сім'ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Судом достовірно встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1, має право на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3, оскільки мешкала в ньому постійно, як член його сім`ї, але після припинення сімейних відносин з відповідачем законом не позбавлена права користування займаним нею приміщенням.

Своїми діями, які полягали у безпідставному позбавленні ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням в домоволодінні АДРЕСА_1, ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 156 ч. 4 ЖК України.

При вселенні ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1, між нею та ОСОБА_3 будь-яка угода про порядок користування житловим приміщенням та угода про безоплатне користування жилим приміщенням не укладалась, тому ОСОБА_1 має право користуватися житловим приміщенням, власником якого є ОСОБА_3, в оплатному порядку, відповідно до правил ст. 162 ЖК України.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_3 у зустрічному позові на норми ЦК України, зокрема на ст. ст. 405, 406, як на обґрунтування заперечень на заявлені ОСОБА_1 вимоги та обґрунтування вимог про її виселення за зустрічним позовом та припинення сервітуту на право користування житловим приміщенням, оскільки в даному випадку мають місце житлові правовідносини, а не речове право.

Відповідно до п. 5 Постанови пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

В даному випадку ЖК України містить норми, які відповідають спірним правовідносинам, такими є ст. ст. 156, 162, 116, 64 ЖК України, тому застосування норм ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникають з приводу речових прав на чуже майно, є безпідставним. Тобто, застосуванню підлягають спеціальні норми.

Разом з тим, відповідно до ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним користувачем, правила співжиття не порушує, житло не псує, засоби громадського впливу до неї не застосовувались.

Відповідач ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 своїм проживанням в будинку, що належить йому на праві власності, порушує його право на розпорядження та користування ним, просив припинити ОСОБА_1 сервітут на право користування житловим будинком та виселити її.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, через відсутність підстав для виселення колишнього члена його сім`ї ОСОБА_1, які передбачені в ст. 116 ЖК України.

За наявності підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, ст. 162 ЖК України, позивач за зустрічним позовом не позбавлений можливості захистити свої права.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в сумі 1287,60 грн., що відповідає вимогам ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», а саме: розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Станом на 31.01.2012 рік розмір мінімальної заробітної плати становить 1073 грн. відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік».

Згідно додатку № 2 до договору про надання юридичних послуг (а.с.43) годинна ставка юриста ОСОБА_2, який є представником ОСОБА_1 позивача за первісним позовом, згідно довіреності (а.с.30), становить 1000 грн.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 215 (а.с.44) на підтвердження сплати витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Зазначена сума перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, встановлену ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01.01.2012 року, тому підлягає зменшенню.

Відшкодуванню витрат на правову допомогу з ОСОБА_3 підлягає сума 1287,60 грн., відповідно до наступного розрахунку: 1073 грн. (мінімальна заробітна плата на момент ухвалення рішення) * 40% (відсоток від мінімальної заробітної плати, який є граничним розміром для визначення компенсації на правову допомогу за одну годину роботи) * 3 (кількість часу, який було витрачено на правову допомогу, вирахуваного відповідно до додатку № 2 до договору про надання правової допомоги та квитанції про оплату послуг на правову допомогу: 3000 грн. (сума витрат) : 1000 грн. (ставка за годину роботи фахівця у галузі права) = 3 год.) = 1287,60 грн.

Вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у сумі 86 грн. 40 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до вимог ст. 88 ч. 1 ЦПК України, оскільки позивачем надано квитанцію на підтвердження понесених нею витрат (а.с.61).

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 витрат на придбання нею ліків та проїзд до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова м. Києва у сумі 282 грн. 32 коп. не підлягає задоволенню за безпідставністю, оскільки позивач посилається на положення ст. 1195 ЦК України, як на обґрунтування заявлених вимог.

Стаття 1195 ЦК України, передбачає загальні правила відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Під каліцтвом розуміється травма (раптовий одноразовий вплив на організм, внаслідок якого завдається фізичне ушкодження) або професійне захворювання (захворювання, внесене до переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. N 1662). Інше ушкодження здоров'я - це будь-яке загальне захворювання або пошкодження здоров'я, не пов'язане з каліцтвом.

ОСОБА_1 надано копію виписного епікризу з історії хвороби (а.с.58), копію рецепту (а.с.59), фіскальні чеки на придбання ліків (а.с.57, 45, 46), копію проїзного документу (а.с.46), копію консультативного висновку (а.с.47), але наданими доказами не доведено причинного звязку між діями відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та обставинами, які викликали необхідність витрат на придбання лікарських засобів та поїздку до лікарського закладу, крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК (а.с.17), має нестабільний стан здоровя.

Оскільки позивач за первісним позовом ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 пропорційно до задоволених вимог, згідно ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 1.2 ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору за позов немайнового характеру становить 107 грн. 30 коп., який підлягає стягненню з ОСОБА_3

Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі ст. ст. 64, 116, 156, 162 ЖК України, керуючись ст. ст. 3, 84, 88, 209, 213-216 ЦПК України, Пленумом ВСУ від 12.04.1985 року № 2 (в редакції від 25.05.1998 року) „«Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»” , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення у житлове приміщення, встановлення порядку користування та зобовязання не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, зобовязати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1374 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп. відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 1.2 ЗУ «Про судовий збір», перерахувавши за наступними реквізитами: код 05381395, п. 1.2, код класифікації доходів: 22030001, отримувач УДК у Новоайдарському районі, рахунок: 31212206700207, код ЄДРПОУ отримувача: 37895134, МФО 804013, банк отримувача: ГУ ДКУ у Луганській області.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення сервітуту на право користування житловим приміщенням, виселення особи, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О.М. Іванова