Рішення № 21224078, 06.02.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2/2506/666/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2012 рокум. Чернігів           Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого –судді Коверзнева В.О.,

при секретарі –Дорошенко О.В.,

з участю: позивача, представника відповідача –ОСОБА_1, співвідповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в:

          19.01.2012 року позивач звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області (далі по тексту –відповідач) про визнання незаконними і скасування наказів від 27.10.2011 року № 70, яким на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та від 29.11.2011 року № 76, яким її звільнено з посади головного бухгалтера підприємства; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення 2000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди; визнання неправомірними дій редактора газети ОСОБА_2

          В обґрунтування позову послалася на неправомірне притягнення її до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов’язків, виконання яких не передбачено умовами трудового договору, та звільнення з роботи, чим завдано моральної шкоди.

          Одночасно позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду зазначивши, що вперше звернулася до суду з даним позовом 08.12.2011 року. Втім позов було залишено без руху, а в подальшому визнано неподаним і повернуто, про що вона дізналася лише 19.01.2012 року.

          Ухвалою суду від 02.02.2012 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача редактора комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області ОСОБА_2, оскільки вирішення частини заявлених вимог напряму впливає на її права та обов’язки.

          У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні.

          Представник відповідача і співвідповідач позов не визнали. Вони пояснили, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання кадрової роботи та несвоєчасний розрахунок звільненого працівника. Вважають, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та її наступне звільнення проведено у чіткій відповідності з вимогами законодавства, у зв’язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також матеріали цивільної справи № 2/2506/405/12 суд дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин і підлягає поновленню, а позов частковому задоволенню з наступних підстав.

          Позивач працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. Наказом відповідача від 27.10.2011 року № 70 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за те, що вона не оформила і не видала трудову книжку ОСОБА_4, якого було звільнено з посади першого заступника комерційного директора 29.09.2011 року, та не провела з ним своєчасний розрахунок. Іншим наказом від 29.11.2011 року № 76 позивача звільнено з роботи у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на неї посадових обов’язків, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України (а.с. 6, 8).

          Заперечуючи проти дій відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, а в подальшому й звільнення, позивач зазначила, що виконання кадрової роботи не покладено на неї умовами трудового договору. Що стосується не проведення своєчасного розрахунку із звільненим працівником позивач пояснила, що необхідні кошти були нею ОСОБА_4 нараховано своєчасно, проте не виплачено через фактичну їх відсутність.

          У свою чергу відповідачі стверджували, що виконання кадрової роботи було покладено на позивача наказом про її призначення на посаду головного бухгалтера, в якому міститься запис про покладення на позивача крім того й повної відповідальності за документи та майно редакції, а також посадовою інструкцією головного бухгалтера, в якій йдеться про обов’язок позивача виконувати інші обов’язки і розпорядження редактора, що пов’язані з виробничою необхідністю.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір –це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування на роботу (стаття 24 цього Кодексу).

Статтею 31 Кодексу заборонено власнику або уповноваженому ним органу вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідачі не надали суду жодного належного доказу на підтвердження того, що позивач погодилася на виконання крім обов’язків головного бухгалтера ще й кадрової роботи, а також роботи з ведення діловодства підприємства. Не убачається цього і з наказу про призначення позивача на посаду головного бухгалтера від 11.01.2007 року № 04 (а.с. 5). При цьому пункт 2 даного наказу про покладення на позивача повної відповідальності за документи та майно редакції, що знаходяться в її віданні, на якій посилаються відповідачі, як на підставу покладення обов’язків виконання кадрової роботи і роботи з діловодства, у системному зв’язку з пунктом 1 наказу слід тлумачити як покладення на позивача повної відповідальності за документи і майно, що безпосередньо стосуються лише організації та здійснення нею бухгалтерського обліку на підприємстві.

Посилання відповідачів на інструкцію головного бухгалтера (а.с. 9) є також безпідставним, оскільки цією інструкцією позивачеві визначено коло її обов’язків лише як головного бухгалтера. Крім того, внутрішні (локальні) акти підприємства не можуть розширяти повноваження власника або уповноваженого ним органу у порівнянні із законом.

Таким чином, покладення відповідачем на позивача обов’язків виконання кадрової роботи та роботи з ведення діловодства, що не передбачено умовами трудового договору, являється грубим порушенням приписів статті 31 Кодексу.

Згідно довідки про використання коштів підприємства за період з 01 серпня по 14 листопада 2011 року (а.с. 44), в зазначений період відповідач мав кредиторську заборгованість по заробітній платі перед працівниками в розмірі 40432 грн 78 коп., в тому числі перед звільненим працівником ОСОБА_4 –7342 грн 30 коп. Отже, не проведення своєчасного розрахунку з ОСОБА_4 пов’язане з відсутністю у підприємства необхідних для цього коштів, а не з неналежним виконанням позивачем своїх трудових обов’язків.

Вищевикладене в сукупності є підставою для визнання наказу від 27.10.2011 року № 70 недійсним.

Пунктом 3 статті 40 Кодексу передбачено право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз’яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Оскільки наказ від 27.10.2011 року № 70 є недійсним, у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 статті 40 Кодексу. Додатково слід зазначити, що наказ про звільнення позивача від 29.11.2011 року № 76 взагалі не містить обґрунтування причини звільнення.

Статтею 233 Кодексу встановлено, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як убачається з матеріалів цивільної справи № 2/2506/405/12, вперше позивач звернулася до суду з даним позовом 08.12.2011 року. Втім, ухвалою судді від 09.12.2011 року її позов було залишено без руху, а іншою ухвалою від 11.01.2012 року –позов визнано неподаним і повернуто. Про винесення суддею вказаних ухвал позивач дізналася лише 19.01.2012 року, після цього одразу повторно пред’явила позов до суду. Суд вважає причину пропуску позивачем місячного строку на звернення до суду з позовом про вирішення спору про її звільнення поважною, що з урахуванням вищенаведеного і положень статті 234 Кодексу є підставою для поновлення цього строку, визнання наказу недійсним та поновлення позивача на роботі.

В силу положень статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач двічі не виконав вимогу суду про надання довідки про середньомісячний і середньоденний заробіток позивача, розрахований відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Втім, довідка, що була надана відповідачем, дозволяє суду зробити розрахунок самостійно:

1) середньомісячний заробіток позивача –2328 грн 51 коп. /(2141.07 + 2515.95) : 2/, де: 2141.07 –заробіток (в грн) за жовтень 2011 року (1646.60 + 494.47); 2515.95 –заробіток (в грн) за вересень 2011 року (2034.03 + 481.92);

2) середньоденний заробіток позивача –122 грн 55 коп. //(2141.07 + 2515.95) : 38/, де: 38 –кількість відпрацьованих позивачем днів у вересні –жовтні 2011 року.

Станом на день ухвалення судом рішення вимушений прогул позивача складає 2 місяці 5 робочих днів, а тому на її користь підлягає стягненню (2 х 2328.51) + (5 х 122.55) = 5269 грн 77 коп.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 237-1 Кодексу).

По справі доведено, що незаконним звільненням з роботи позивачу завдано моральних страждань. Крім того, вказане призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків і змусило позивача докладати додаткові зусилля для організації свого життя, чим в сукупності завдано моральної шкоди.

Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину й тривалість завданих страждань і виходячи із засад розумності та виваженості вважає достатньою сатисфакцією стягнення на її користь 1000 грн.

Решта заявлених позивачем вимог не підлягає задоволенню, оскільки скасування наказів з кадрової роботи не віднесено до компетенції суду, а визнання незаконними дій співвідповідача, як керівника юридичної особи публічного права, не являється належним способом захисту порушених трудових прав і не призводить до їх поновлення.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 –215, 294, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

поновити ОСОБА_3 місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Позов задовольнити частково. Визнати недійсними накази комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області від 27.10.2011 року № 70, яким на ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та від 29.11.2011 року № 76, яким ОСОБА_3 звільнено з посади головного бухгалтера.

Поновити ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області.

Стягнути з комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5269 грн 77 коп. та 1000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 6269 грн 77 коп. (шість тисяч двісті шістдесят дев’ять грн 77 коп.).

Стягнути з комунального підприємства «Редакція Чернігівської районної газети «Наш край»Чернігівської районної ради Чернігівської області судовий збір на користь держави в розмірі 321 грн 90 коп. (триста двадцять одна грн 90 коп.), який зарахувати на доходний рахунок № 31212206700002, в ГУДКС України у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 22825965, МФО 853592.

          Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в розмірі 2000 грн підлягає негайному виконанню.

          У задоволенні решти позовних вимог і вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення, в порядку встановленому статтею 294 ЦПК України.

          Головуючий: