Рішення № 21217287, 07.10.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3597/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаряКарпенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №92К від 08.06.2006 року в сумі 155300 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги та просила звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором в сумі 179565 грн. 60 коп., посилаючись на те, що 08.06.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримав в позивача кредит в розмірі 187000 грн. з терміном погашення до 07.06.2011 року зі сплатою 20% річних за час фактичного користування кредитом та зобовязався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 30.10.2009 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 179565 грн. 60 коп., а саме: 133108 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом в розмірі, 29182 грн. 77 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6704 грн. 59 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 10570 - грн. штраф. Умовами договору встановлено, що внаслідок порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, є правом банку згідно договору застави майна звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором.

Представник позивача Рокетська С.В. в судове засідання не зявилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 53). Причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

08 червня 2006 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ “ПриватБанк”, та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №92К (а.с. 7-8), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 73000 грн. та зобов'язався погасити кредит до 07.06.2011 року. Згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору №92 від 08.06.2006 року, укладеної між сторонами 19.06.2006 року, суму кредиту, наданого позичальнику, збільшено до 187000 грн. Умовами п. 3.1. кредитного договору (а.с. 7 зв.) встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 20% річних за час фактичного користування кредитними коштами. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту п. 3.2. договору визначено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, зазначеної в п. 3.1. даного договору, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.3. кредитного договору (а.с. 8) відповідач зобов'язався повертати кредит і сплачувати відсотки за його використання в порядку та терміни згідно Графіків погашення кредиту та відсотків, які оформляються у вигляді додатків до цього договору і є його невідємною частиною.

19 червня 2006 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №92К від 08.06.2006 року (а.с. 10), відповідно до якої банк надав, а позичальник отримав кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 187000 грн.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач, систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №92К від 08.06.2006 року (а.с. 5-6).

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Згідно п. 4.1. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 4.5. договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом більш ніж на 1-9 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 5% від суми своєчасно непогашеної частини кредиту за кожен день прострочення, на 10 і більше днів в розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини кредиту за кожен день прострочення.Згідно п. 2.3.6. договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, пені і штрафних санкцій при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами чи іншими зобов'язаннями за цим договором.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 30.10.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №92К від 08.06.2006 року (а.с. 5-6), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 179565 грн. 60 коп., а саме: 133108 грн. 23 коп. - заборгованість за кредитом в розмірі, 29182 грн. 77 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6704 грн. 59 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 10570 грн. - штраф.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 08.06.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір застави автотранспорту (а.с. 11 зв.-12), відповідно до п. 6 якого відповідач передав у заставу ЗАТ КБ “ПриватБанк” транспортний засіб марки КАМАЗ 4310, 1984 року випуску, кузов (коляска) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.06.2006 року, належить відповідачу ОСОБА_1.

Згідно п. 9 Договору застави оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 80774 грн. 75 коп. Відповідно до п. 15.1 договору застави автотранспорту у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

Крім того, в забезпечення виконання кредитного договору №92К від 08.06.2006 року та додаткової угоди №1 від 19.06.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 19.06.2006 року укладено договір застави майна №92К (а.с. 13-15), відповідно до п. 6 якого відповідач передав у заставу ЗАТ КБ “ПриватБанк” належне йому майно, а саме: верстат фрезерний чотиристоронній профільний стругальний типу CPF 18/5; пристрій для висмоктування тирси та стружки FT-504 (аспірація); верстат стрічкопильний горизонтальний, мод. ВСГ-100; верстат багатопильний консольний, мод. ВБК-5; верстат для загострення стрічкових пил, мод. ВЗСП-1; пристрій для розведення стрічкових пил.

В п. 9 Договору застави сторони визначили, що оціночна вартість предмету застави складає 138927 грн. 93 коп. Відповідно до п. 15.1 даного договору у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору в сумі 1689 грн. 96 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути в дохід державного бюджету 10 грн. 04 коп. судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 589, 590, 591, 611, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат задоволити.

Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №92К від 08.06.2006 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”, в подальшому назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, та ОСОБА_1, в сумі 179565 грн. 60 коп. на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 09.06.2006 року - транспортний засіб марки КАМАЗ 4310, 1984 року випуску, кузов (коляска) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.06.2006 року, належить відповідачу ОСОБА_1, та на предмет застави згідно договору застави майна №92К від 09.06.2006 року: верстат фрезерний чотиристоронній профільний стругальний типу CPF 18/5; пристрій для висмоктування тирси та стружки FT-504 (аспірація); верстат стрічкопильний горизонтальний, мод. ВСГ-100; верстат багатопильний консольний, мод. ВБК-5; верстат для загострення стрічкових пил, мод. ВЗСП-1; пристрій для розведення стрічкових пил, яке належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 1689 грн. 96 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в дохід державного бюджету 10 грн. 04 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Горейко М.Д.