Рішення № 21217219, 28.09.2011, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-590/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаряГаврилюк Н.Я.,

з участю представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом по довіреності від 17.09.2009 року за №874-2/09 ОСОБА_1, відповідача - позивача ОСОБА_2, позивачкиза зустрічним позовом ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів за послуги транзиту теплопостачання та гарячого водопостачання через приватизовану квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання в розмірі 6212 грн. 16 коп., мотивуючи тим, що надає послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстрований на проживання відповідач. Останній неналежно проводить оплату за надані послуги, у звязку з чим виник борг відповідача перед позивачем станом на 01 грудня 2009 року в сумі 6212 грн. 16 коп., що підтверджується розрахунком боргу за теплоенергію, здійсненими за особовим рахунком споживача відповідача.

22.02.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися в суд з зустрічним позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів за послуги транзиту теплопостачання та гарячого водопостачання через приватизовану квартиру за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року в розмірі 6212 грн. 16 коп., посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а зареєстрований в ній на проживання ОСОБА_2. ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" здійснює через вказану квартиру транзит своїх мереж для надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання на 8 верхніх поверхів дев'ятиповерхового будинку, з чого отримує прибуток у вигляді оплати від мешканців цих квартир. Згідно розрахунку ціни позову ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вартість наданих позивачем послуг в квартиру АДРЕСА_1 складає 6212,16 грн. Тому і ними визначена вартість послуг за транзит теплоносія через їх квартиру ідентичною вартості послуг ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", яку й просили стягнути з позивача-відповідача.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що в 2003 році він звернувся до ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з письмовою заявою про відмову від їхніх послуг, однак працівник ДМП ОСОБА_4 обмежився тільки відключенням гарячого водопостачання. У відключенні опалення відмовив, посилаючись на відсутність в позивача зварювальників. Порадив за власний кошт від'єднати систему опалення від загальнобудинкової мережі, після чого вони складуть акт про відключення. Він відмовився це роботи, так як таке відключення є обов'язком ДМП, тому не бажав нести витрати по відключенні системи опалення. Не зважаючи на відмову від послуг, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" продовжує надавати ці послуги іншим мешканцям, незаконно використовуючи їх квартиру. Окрім наведеного, він в цій квартирі не проживає, вважав припиненим надання послуг теплопостачання з часу подання такої заяви, тому не звертався до позивача з претензіями про надання неналежних послуг, так як в квартирі постійно холодно. З урахуванням наведеного просив відмовити у первісному позові, а також врахувати, що позивачем розрахунок боргу проведено за період, що виходить за межі встановленого законом трирічного строку позовної давності, а тому просив застосувати наслідки пропуску такого строку.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечила проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що згідно ч.1, 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем (яким в даному випадку є ЖЕО №3). У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем послуг, він (балансоутримувач) укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Такі ж положення містяться і в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання". Також згідно Статуту ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" останнє надає послуги з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії. Згідно договірних зобов'язань з ЖЕО №3 теплоенергія подається до будинку АДРЕСА_1. ЖЕО №3, як балансоутримувач вказаного житла, використовує внутрішньобудинкові мережі для подачі тепла до споживачів. Згідно з державними будівельними нормами при проектуванні будинку закладається засіб теплопостачання - централізоване теплопостачання, а тому всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув'язнені для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Звідси, опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднює всі квартири в будинку і не може являтись власністю окремого споживача. Щодо доводів ОСОБА_2 про його відмову від надання послуг з централізованого опалення, то за вирішенням такого питання йому слід було звертатись до міжвідомчої комісії органу виконавчої влади по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення, а тому його заява про відключення опалення була надіслана неналежному адресату. З урахуванням наведеного просила відмовити позивачу в позові за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права виконавця послуг теплопостачання на належне виконання споживачем відповідачем зобовязання по оплаті наданих послуг теплопостачання шляхом стягнення заборгованості за надані послуги, а також з приводу оплати виконавцем послуг теплопостачання власнику приватизованої квартири за транспортування теплоносія по загальнобудинковій мережі, що проходить через приватизовану квартиру.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований на проживання в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3. Між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ЖЕО №3 (балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1), укладено Договір про постачання теплової енергії, згідно якого виробник ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зобов'язався постачати споживачеві ЖЕО № 3 - балансоутримувачу будинку, в якому розташована квартира відповідача, теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Також між ЖЕО №3 та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" укладено Договір уступки вимоги, відповідно до якого ЖЕО №3 уступив ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" право вимоги до усіх мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі ЖЕО №3, які виникли та можуть виникнути з наданням останнім послуг з централізованого опалення та підігріву води, а ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" став кредитором за цими вимогами. Право вимоги, що передається за цим договором, складає право ДМП вимагати від боржників належного виконання зобов'язань по оплаті послуг теплопостачання та підігріву води у розмірі і порядку, встановленими діючим законодавством. Наведені обставини сторонами не оспорювались, а тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягали доказуванню в судовому засіданні.

Посилання відповідача на відключення квартири, в якій він зареєстрований на проживання, від опалення та гарячої води згідно його заяви від 13.08.2003 року, як на обставину безпідставності вимог первісного позову, судом розцінюється критично, оскільки відповідно до акту від 14.08.2003 року, складеного представником ДМП ОСОБА_4 (а. с.23), в квартирі АДРЕСА_1 корпус 2 відключено гаряче водопостачання. Документального підтвердження про відключення вказаної квартири від централізованого опалення відповідачем не надано. Він сам ствердив у судовому засіданні, що представник ДМП ОСОБА_4 йому відмовив у відключенні системи опалення, посилаючись на те, що такі роботи проводяться за кошт споживача.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 13.08.2003 року, адресованої в.о. директора ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (копія на а. с. 50), він просив відключити його квартиру від опалення та гарячої води у зв'язку з від'їздом у відрядження з 25.08.2003 року.

Положенням п. 32. Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, чинних на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право в тому числі і на несплату вартості ненаданих послуг з центрального опалення або сплату за опалення для підтримання достатньої температури у приміщеннях квартири (приватного будинку) за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї у разі наявності технічної можливості відключення або обмеження опалення у квартирі (приватному будинку) - за рахунок споживача, про що ОСОБА_2 було повідомлено представником ДМП ОСОБА_4 14.08.2003 року.

Такі ж положення містяться і в п. 27. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, чинних на день розгляду справи судом, відповідно до якого витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем. Однак, відповідач не бажав за власний кошт провести роботи по відключенню квартири від централізованого опалення, про що він сам ствердив в судовому засіданні.

Відповідно до п.34. Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень. Тобто в разі погодження за власний кошт провести відключення системи опалення від централізованого теплопостачання, він після 14.08.2003 року повинен був звернутись до виконавця послуг теплопостачання про прийняття проектних рішень можливості відключення системи опалення квартири від централізованої мережі теплопостачання, чого ним зроблено не було.

Що стосується доводів відповідача про неналежне надання позивачем послуг, оскільки в квартирі постійно холодно, то такі судом не приймаються до уваги, оскільки згідно п. 41. Правил у разі порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для складання та підписання акта - претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо. Акт складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Акт - претензія споживача відповідно до п.42. Правил подається виконавцю, який у п'ятиденний термін вирішує питання про перерахунок розміру платежів або видає споживачеві обгрунтовану відмову в задоволенні його претензій. Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів про його звернення до позивача з претензією про неналежне надання послуг.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №-630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власники квартир багатоквартирних будинків зобовязані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

В силу дії ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Приписами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору або закону, в даному випадку - Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року, Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" та вищенаведених договорів, укладених між позивачем та ЖЕО №3.

Внаслідок неналежного виконання споживачем відповідачем зобовязання по оплаті наданих послуг станом на 01.12.2009 року виникла заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі 6212 грн. 16 коп., що підтверджується розрахунком позивача, здійсненим за особовим рахунком споживача-відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу або ж спростовували доводи позивача суду не подані.

Статтею 257 ЦК України встановлено строк загальної позовної давності в три роки.

Згідно розрахунку боргу відповідача перед позивачем станом на 01.01.2007 року його борг по оплаті наданих послуг теплопостачання та гарячого водопостачання становив 3418 грн. 85 коп.

У відповідності до ч.2 ст.267 ЦК України позовна давніть застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене, та з урахуванням клопотання відповідача за первісним позовом про застосування наслідку пропуску позивачем строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності за період з 01.01.2007 року по 30.11.2009 року. Згідно розрахунку боргу за теплоенергію (а. с. 3) заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 2793 грн. 31 коп. (6212 грн. 16 коп. - 3418 грн. 85 коп.), які й підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

Оскільки ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за вищевказаний період надавались в квартиру позивача за зустрічним позовом та відповідача-позивача послуги теплопостачання, а не транспортувались через їх квартиру в квартири верхніх поверхів будинку, то в зустрічному позові слід відмовити. Більше того, відповідно до п. 28. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, споживачі, які навіть встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а не виконавець послуг платить їм за транспортування теплоносія через їх квартиру.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача ОСОБА_2 також слід стягнути на користь первісного позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 51 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, п. 32., 34., 41., 42. Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, п. п.17., 18. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №-630 від 21.07.2005 року, п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 11, 509, 526, 257, ч.2 ст. 267 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1, 3 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 в користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького 59а, з зарахуванням на р/р №26006022901 в Івано-Франківській філії ВАТ “Кредобанк” МФО 336161, код 03346058 2793 грн. 31 коп. ( дві тисячі сімсот дев'яносто три гривні 31 коп.) заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання за період з 01.01.2007 року по 30.11.2009 року і 30 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та в дохід державного бюджету 51 грн. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів за послуги транзиту теплопостачання та гарячого водопостачання через приватизовану квартиру відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.