Рішення № 21213092, 24.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. Справа № 5023/9829/11

вх. № 9829/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Ніколаєнко Д.Г.

за участю представників сторін:

прокурора - Гончаренко С.В., посв. №152 від 21.08.2009 р.

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - ОСОБА_1., дов. №38-1867 від 28.05.2010 р.

позивача - <Текст >3-й особи - <Текст >відповідача - не з'явився 3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави< Текст >в особі Харківської міської ради (м. Харків) та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю агенція "Асвіс" (м. Харків) 3-я особа <Текст >

про стягнення 8803,94 грн. суми боргу за договором про постачання теплової енергії №1039 від 01.03.02 р.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради та в особі Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агенція "Асвіс" про стягнення на користь другого позивача заборгованості у сумі 8803,94 грн., з яких: основний борг у сумі - 8006,12 грн., пеня у сумі - 668,45 грн., 3% річних у сумі - 129,37 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором про постачання теплової енергії №1039, укладеним між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та ТОВ агенція "Асвіс" 01.03.02 р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Прокурор в судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник першого позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію господарського суду надіслав пояснення, в яких просить суд задовольнити позов прокурора у повному обсязі та розглянути справу без участі представника Харківської міської ради.

Представник другого позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги прокурора і просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання 05.12.2011 р., 26.12.2011 р. та 24.01.2012 р. не зявився, ухвала про порушення провадження у справі, ухвала про відкладення розгляду справи від 05.12.11 р., що були направлені відповідачеві за адресою 61022, м. Харків, пр. Правди, 7 рекомендованим листом, повернулись з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою. Ухвала про відкладення розгляду справи від 26.12.11 р., що була направлена відповідачеві за адресою 61174, м. Харків, пр. Перемоги, 79, кв. 190 рекомендованим листом, повернулись з відміткою відділення зв'язку про нез'явлення відповідача за повідомленням, при доставці адресата не було вдома та лист повертається за спливанням часу зберігання.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документів не надав, про причини неявки не повідомив.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч. 6 ст. 19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником другого позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №46/2-58/8110 від 19.12.11 р., виданого Головним управлінням статистики у Харківській області, копія якого залучена до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: 61174, м. Харків, Дзержинський р-н., просп. Перемоги, буд. 79, кв. 190, тобто за адресою, за якою судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи від 26.12.11 р., та направлено позовну заяву з додатками 20.12.11 р., відповідно до опису вкладення до цінного листа, який також долучено до матеріалів справи.

Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обовязок, покладений на нього Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення прокурора, представника 2-го позивача, встановив наступне.

01.03.02 р. між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та ТОВ агенція "Асвіс" (споживач), було укладено договір №1039 від 01.03.02 р. про постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору Енергопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов"язання постачати споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт на відпуск-получення теплової енергії.

Згідно п. 6.4. договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 6.3 зазначеного договору передбачено, що відповідач зобовязався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити Енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2010-2011 років та згідно договору №1039 від 01.03.02 р. про постачання теплової енергії у приміщення за адресою: м. Харків, пр. Правди, 7, що розташоване у багатоповерховому житловому будинку.

Відповідач, ТОВ агенція "Асвіс", займає нежитлове приміщення за адресою: пр. Правди, 7, Літ. "Б-7" на підставі акту приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 06.01.00 р., за договором оренди нежитлового приміщення №1715 від 06.01.00 р., підписаного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю агенцією "Асвіс".

Позивач свої зобовязання виконав, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Факт включення опалення та його відключення у приміщення відповідача підтверджується актом про підключення опалення №173/16025 від 09.10.10 р. та актом про відключення опалення №173/16536 від 19.04.11р., належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року утворилась заборгованість в сумі 8006,12 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, у зв'язку з чим, суд вважає вимогу прокурора про стягнення 8006,12 грн. боргу за постачання теплової енергії обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за договором, суд вважає, що прокурор має право на стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Перевіривши нарахування прокурора 3% річних в сумі 129,37 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає 3% річних в розмірі 128,72 грн., в іншій частині суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 7.2.3 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно нарахувань прокурора сума пені складає 668,45 грн.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг постачання теплової енергії у розмірі 668,45 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, та нарахований не вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 665,04 грн.

В решті пені в сумі 3,41 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог, тих, що ґрунтуються на конкретних належних та допустимих в розумінні процесуального закону доказах. Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 47, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агенція "Асвіс" (61174, м. Харків, Дзержинський р-н., просп. Перемоги, буд. 79, кв. 190; код ЄДРПОУ 14096966) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) основний борг у сумі - 8006,12 грн., пеня у сумі - 665,04 грн., 3% річних у сумі - 128,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агенція "Асвіс" (61174, м. Харків, Дзержинський р-н., просп. Перемоги, буд. 79, кв. 190; код ЄДРПОУ 14096966) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1411,50 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 0,65 грн. відмовити.

В частині стягнення пені в розмірі 3,41 грн. відмовити.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписано 27.01.12 р.