Рішення № 21212869, 26.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" січня 2012 р. Справа № 12/132

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Сікорської Н.А.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, дов. від 23.12.2011 р. № 3 (с/з від 20.01.2012 р.); ОСОБА_2 дов. від 03.01.2012 р. № 1 (с/з від 26.01.2012 р.); ОСОБА_3, дов. від 03.01.2012р. № 9 (с/з від 26.01.2012 р.).

від відповідача ОСОБА_4, дов. № 9 від 05.01.2012 р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (м.Київ) <В особі(назва) >

до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль)

про стягнення 133 383,87 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.01.2012 р. до 14:30 год. 26.01.2012.

Подано позов про стягнення з відповідача 133383,87 грн., з яких 123280,69грн.- основний борг, 1964,40 грн. - сума збитків від інфляції, 616,57грн. - 3% річних, 7522,21грн. - пеня.

18.01.10р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.1-4 т.2), згідно якої останній просить стягнути з відповідача 238962,30грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 144000,00грн. ринкової вартості транспортного засобу (газовий навантажувач (BT Cargo/Toyota GT 15 2006р.в); 118652,99грн. штрафних санкцій у вигляді п"яти середньомісячних лізингових платежів за дострокове припинення договору; 1964,40 грн. інфляційних, 616,57 грн. 3% річних, 33190,65 грн. пені.

В судовому засіданні від 26.01.2012 р. представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 144000,00 грн. ринкової вартості транспортного засобу - газового навантажувача (BT Cargo/Toyota GT 15 2006р.в).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України відмова від позову не суперечить приписам діючого законодавства, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

В судовому засіданні від 26.01.2012 р. відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з необхідністю отримання нових доказів у володаря таких доказів, які можуть суттєво вплинути на вирішення спору. При цьому відповідач не вказав, які саме докази можуть бути ним надані, і яким чином вплинуть на результат розгляду справи.

Виходячи з приписів ст. 77 ГПК України, враховуючи період розгляду справи, що не позбавляло відповідача отримати необхідні докази (в разі їх наявності), клопотання про відкладення розгляду прави судом відхиляється.

Крім того, в судовому засіданні від 26.01.2012 р. представник відповідача подав клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи та додаткової судово-економічної експертизи з метою визначення вартості газового навантажувача та встановлення факту проведення розрахунків з позивачем шляхом інших розрахунків (крім тих, що вказані у висновку № 1 судово-економічної експертизи від 24.11.2011 р.)

Розглянувши подане клопотання, суд відхилив його, оскільки: по-перше: позивач відмовився від позову в частині стягнення ринкової вартості газового навантажувача; по-друге: питання щодо проведення розрахунків іншим шляхом має доводитись сторонами у справі, а не шляхом проведення експертизи.

Ухвалою від 26.05.2009 р. господарський суд зупиняв провадження у справі до вирішення спору у справі 32/147 за позовом ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" до ТОВ "Євро Лізинг" про визнання договору фінансового лізингу № 98 недійсним (а.с. 140 т.1).

Ухвалою від 22.01.2010 р. провадження у справі було поновлено в зв"язку з вирішенням спору у справі 32/147 (а.с. 57 т.2).

Ухвалою від 17.07.2010 р. господарський суд зупиняв провадження у справі з метою призначення судово-бухгалтерської експертизи (а.с.11 т.4).

Ухвалою від 01.12.2011р. в зв"язку з отриманням результатів експертизи (а.с. 22-40, 114, 115 т.4) провадження у справі поновлено (а.с.50 т.4).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві від 26.01.2012 р. (а.с. 137 т.4).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 14.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (позивач, лізингодавець) та ВАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач, лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 98 з відповідними додатками (а.с. 28-69 т.1).

Відповідно до п. 2.1 Договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоотримувачу, а лізингоотримувач - отримати від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з Замовленням на транспортний засіб.

Так, відповідно до:

- додатку 1 до договору фінансового лізингу № 98 від 14.07.06р. - Замовлення на ТЗ № 98/1 від 14.07.06р. відповідач замовив позивачу придбати у постачальника та передати у термін, передбачений Договором транспортний засіб марки BT Cargo/Toyota газовий вилочний погрузчик GT 15 (а.с.42 т.1);

- додатку 1 до договору фінансового лізингу № 98 від 14.07.06р. - Замовлення на ТЗ № 98/003 від 02.08.07р. відповідач замовив позивачу придбати у постачальника та передати у термін, передбачений Договором транспортний засіб марки Toyota Camry Premium 3.5 6AT (а.с.48 т.1);

- додатку 1 до договору фінансового лізингу № 98 від 14.07.06р. - Замовлення на ТЗ № 98/004 від 04.06.08р. відповідач замовив позивачу придбати у постачальника та передати у термін, передбачений Договором транспортний засіб марки Scoda Superb Elegance 1,8 Т/НОМЕР_1 (а.с. 54 т.1).

На виконання умов Договору позивачем були передані відповідачу вищевказані транспортні засоби, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі № 98/1 від 09.08.2006 р. (а.с.47 т.1); № 98/003 від 06.09.2007 (а.с.53 т.1); № 98/004 від 09.07.08р. (а.с. 59 т.1).

Відповідно до п. 5.1 Договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем (відповідачем) лізингових платежів лізингодавцю (позивачу) встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Відповідно до п.5.2 Договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Пунктом 5.8 Договору (а.с.60 т.1) сторони передбачили, що кожний наступний платіж здійснюється в наступному порядку:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ, яка розраховується за відповідною формулою, яка вираховується виходячи з комісії лізингодавця та лізингового платежу за відповідний місяць та коефіцієнту зміни курсу валюти.

На виконання умов Договору фінансового лізингу сторонами було підписано:

- План лізингу № 98/1 від 14.07.2006 р. зі змінами від 08.08.06р. (а.с. 43-46 т.1)

- План лізингу № 98/003 від 02.08.2007 зі змінами від 08.08.06р. (а.с. 49-52 т.1;

- План лізингу № 98/004 від 04.06.08р. зі змінами від 08.07.08р. (а.с. 55-58 т.1), якими сторони визначили періоди лізингу та дати внесення лізингових платежів.

Згідно вказаних Планів лізингу, платежі мали здійснюватись по 20 число кожного місяця як попередня оплата за наступний період.

Відповідно до розділу "Умови оплати" Планів лізингу (а.с. 60 т.1) оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за цим договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти сплати, зазначеної у Плані лізингу.

Згідно з п.5.5 Договору, лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Як вбачається з п. 7.16 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі і, при їх наявності, відшкодувати Лізингодавцю понесені додаткові витрати, які пов"язані з експлуатацією транспортного засобу Лізингоодержувачем.

13.07.2007 р. сторонами підписано додаток 4 до договору "Технічне та сервісне обслуговування, Графіки оплати послуг з технічного обслуговування ТЗ № 98/003, № 98/004 з відповідними змінами (а.с. 62-69 т.1).

Згідно п. 3 "Вартість послуг по технічному обслуговуванню Додатку № 4 пп. 3.1 вартість послуг по технічному обслуговуванню ТЗ являє собою фіксовану (абонентську) суму. Розмір абонплати встановлюється на кожний транспортний засіб, що перебуває на технічному обслуговуванні і вказується у Графіку оплати для кожного ТЗ, що є доповненням до даного договору.

Відповідно до п. 2 "Права та обов"язки сторін при забезпеченні технічного та сервісного обслуговування" Додатку № 4 пп. 2.1.12 Лізингодавець зобов"язався надати пакет сервісних послуг за додаткову плату, що не входять у вартість послуг по технічному обслуговуванню ТЗ. Згідно пп. 2.3.4 Додатку № 4 Лізингоодержувач зобов"язався сплатити Лізингодавцю обумовлену даним додатком вартість послуг по технічному та сервісному обслуговуванню ТЗ і при їхній наявності відшкодувати понесені додаткові витрати

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором лізингу відповідач за період з листопада 2008 р. по січень 2010 р. належним чином не здійснював сплату лізингових платежів згідно Планів лізингу до договору лізингу та договору на технічне та сервісне обслуговування.

Згідно позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача становить 238962,30 грн.

Пунктом 16.1 Договору встановлено, що при порушенні відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, лізингоотримувач сплачує пеню, а також штраф за кожен день прострочки заборгованості у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки (а.с.60 т.1).

Згідно заяви про збільшення позовних вимог, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 33190,65 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, позивач просить стягнути з відповідача 616,57 грн. - 3% річних, 1964,40 грн. інфляційних нарахувань (а.с. 6, 7 т.1).

У відповідності до п. 13.2 Договору позивачем заявлено до стягнення кошти в сумі 118652,99 грн. як штрафні санкції у вигляді п"яти середньомісячних лізингових платежів за дострокове припинення договору, з яких 61550,58 грн.- по плану лізингу 98/003 -транспортний засіб марки Toyota Camry Premium 3.5 6AT (а.с. 71,72 т.4); 57102,41 грн. - по плану лізингу № 98/004 від 04.06.08р. - транспортний засіб марки Scoda Superb Elegance 1,8 Т/НОМЕР_1 (а.с.69, 70 т.4).

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві від 26.01.2012 р. Вважає, що в порядку п. 5.1 договору, підставою для нарахування платежів є Акти виконаних робіт, які позивач не надсилав відповідачу, чим позбавив останнього прийняти участь у розрахунку платежів, тим самим унеможливив платежі, оскільки вони не є нарахованими.

На думку відповідача, вимоги позивача, які не підтверджуються, підписаними сторонами Актами виконаних робіт (або фактом відмови відповідача підписати такі Акти), є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довеести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зокрема, по даній справі, підставами виникнення правовідносим між сторонами є договір фінансового лізингу № 98 від 14.07.06р.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, визначеному договором.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача грунтуються на неналежному виконанні відповідачем зобов"язань по сплаті лізингових платежів в період з 25.12.2008 р. по 13.01.2010 р., що, на думку позивача, призвело до утворення заборгованості, яка становить 238962,30 грн.

Досліджуючи обставини виникнення заявленої до стягнення позивачем заборгованості в сумі 238962,30 грн., зокрема, виходячи з Висновків експертизи, суд встановив, що в період з 25.12.2008 р. по 13.01.2010 р. до оплати позивачем були виставлені рахунки-фактур на загальну суму 252557,60 грн. (а.с. 75-119 т.1; 8-15; 17-25; 28-39; 42-49 т.2) з призначенням платежу:

- відшкодування вартості ТЗ згідно договору;

- комісія лізингодавця;

- сервісне обслуговування;

- додаткові послуги по сервісному обслуговуванню.

За даними позивача, відповідач провів розрахунки на суму 24544,08 грн., однак наявні у справі банківські виписки та Висновок експерта вказують, що відповідач здійснив оплату рахунків-фактур №№ С-0032550, С-0032551, С-0032552, С-0032553, С-0032554, С-0032555, С-0032556, С-0032557 від 02.12.2008 р. на загальну суму 25470,11 грн.(а.с. 148, 149 т.3) .

Таким чином, оплата не проведена на суму 227087,49 грн., а не 238962,30 грн., як зазначив позивач, (252557,60 грн. - 25470,11 грн.), що, згідно рахунків-фактур, складається :

- 71260,26 грн. - відшкодування вартості транспортних засобів;

- 127751,21 грн. - комісія лізингодавця;

- 8245,29 грн. - сервісне обслуговування;

- 19830,73 грн. - додаткові послуги по сервісному обслуговуванню.

Однак, дослідивши вимоги позивача, суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги в сумі 207256,76 грн., з яких: 71260,26 грн. грн. - відшкодування вартості транспортних засобів; 127751,21 грн. - комісія лізингодавця та 8245,29 грн.- сервісне обслуговування, оскільки є обгрунтованими, такими, що грунтуються на нормах чинного законодавства та умовах договору, зокрема пункту 5.2, який передбачає, що лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Щодо вимог позивача в частині стягнення коштів на загальну суму 19830,73 грн. за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, згідно рахунків-фактур:

№ С-0036393 від 25.12.2008 р. на суму 1746,95 грн. (а.с.75 т.1);

№ С-00008133 від 25.02.2009 р. на суму 3559,43 грн. (а.с.52 т.1);

№ С-00008846 від 02.03.2009 р. на суму 7979,95 грн.(а.с.86 т.1);

№ С-00033063 від 24.11.2008 р. на суму 583,00 грн. (а.с.90 т. 1);

№ С-00006882 від 06.02.2009 р. на суму 369,60 грн. (а.с.100 т.1);

№ С- 00025561 від 07.05.2009 р. на суму 2359,00 грн. (а.с. 25 т.2);

№ С- 000520554 від 22.09.2009 р. на суму 3232,80 грн. (а.с. 45 т.2) , то в цій частині вимоги позивача є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В підтвердження наданих додаткових послуг, в результаті яких були виставлені до оплати вищевказані рахунки-фактури, позивач надав Акти виконаних робіт до договору № 98 від 20.07.2006 р. (а.с.75, 78, 82, 86, 90, 95, 99 т.4); додатки до цих актів виконаних робіт (а.с. 74, 79, 73, 87, 91, 96, 100 т.4) та Акти про виконання робіт на замовлення ТОВ "Євро Лізинг" ТзОВ "Фірма "Опад", Тойота центр Київ автострада, ТОВ "Євроавтоцентр" (а.с.76, 80, 84, 88, 92, 93, 97 т. 4) та рахунок на оплату робіт виконаних ОСОБА_5 (а.с. 101 т.4).

Відповідно до ст. 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд вважає, що доказами належного виконання робіт по наданню додаткових послуг по сервісному обслуговуванню є двосторонні акти виконаних робіт.

Однак, надані позивачем в підтвердження наданих додаткових послуг, документи суд не розцінює як належні і допустимі докази, оскільки:

1) акти виконаних робіт до договору № 98 від 20.07.2006 р. містять лише підписи представника позивача;

2) акти про виконання робіт на замовлення ТОВ "Євро Лізинг" також не містять відмітки про прийняття робіт ТОВ "Євро Лізинг";

3) рахунок на оплату робіт виконаних ОСОБА_5 взагалі не вказує на факт виконання будь-яких робіт;

4) вартість робіт, запчастин та деталей, вказаних в актах про виконання робіт на замовлення ТОВ "Євро Лізинг" не відповідають вартості робіт, запчастин та деталей, вказаних в актах виконаних робіт до договору № 98 від 20.07.2006 р. сумам, які вказані у вищевказаних рахунках, виставлених на оплату додаткових послуг по сервісному обслуговуванню.

Водночас суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи (а.с. 104 т.4) Toyota Camry Premium 3.5 6AT була вилучена у відповідача згідно Акта про вилучення транспортного засобу 28.08.2009 р., однак, незважаючи на це, позивач з невідомих причин виставляє відповідачу до оплати рахунок № С- 000520554 від 22.09.2009 р. по плану лізингу № 98/0003 на суму 3232,80 грн. (а.с. 45 т.2) за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню за період (01.09.2009 р.-20.09.2009р.).

Відповідно до п. 7.16 договору, лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі і, при їх наявності, відшкодувати Лізингодавцю понесені додаткові витрати, які пов"язані з експлуатацією транспортного засобу Лізингоодержувачем.

Оскільки позивач не довів наявність додаткових витрат, вимоги позивача в частині стягнення вартості додаткових послуг по сервісному обслуговуванню в сумі 19830,73 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань в сумі 1964,40 грн. та 3% річних в сумі 616,57 грн. (а.с. 6,7 т. 1), то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач безпідставно здійснив нарахування на суми, які несплачені як додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, що становить 51,43 грн. - 3% річних; 120,89 грн. - інфляційних.

Крім того, як встановлено вище, відповідач 22.12.2008 р. провів розрахунки на загальну суму 25470,11 грн. по рахунках №№ С-0032550, С-0032551, С-0032552, С-0032553, С-0032554, С-0032555, С-0032556, С-0032557 від 02.12.2008 р. В той же час, при здійсненні розрахунків інфляційних та 3% річних позивач не врахував факт оплати по цих рахунках, що призвело до завищення суми нарахувань, згідно розрахунку суду, щодо 3% річних на 179, 04 грн.; інфляційних - 916,16 грн..

Таким чином, виходячи з розрахунку позивача та, врахувавши безпідставно нараховані суми, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 386,10 грн. (616,57 грн. -51,43 грн. - 179, 04 грн.); інфляційних - 927,35 грн. (1964,40 грн. - 120,89 грн. - 916,16 грн.)

В частині стягнення коштів в сумі 118652,99 грн. у вигляді п"яти середньомісячних лізингових платежів за дострокове припинення договору, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги є безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Так, умовою отримання лізингодавцем компенсації у розмірі 5 лізингових платежів є дострокове припинення дії договору лізингу, що передбачено п. 13.2 Договору, згідно якого у випадку дострокового припинення дії цього договору Лізингоодержувач зобов"язаний протягом 10 банківських днів з дати пред"явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та Лізингодавець має право на одержання компенсації від Лізингоодержувача в сумі п"яти Лізингових платежів.

Випадки дострокового припинення договору лізингу передбачені у розділі 13 договору № 98 від 14.07.2006р., згідно якого дія договору може бути припинена: за взаємною згодою сторін, про що укладається додаток до цього договору (п. 13.1.1); з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов"язань за цим договором. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про припинення дії цього договору (п. 13.1.2); на вимогу установи банку, що є кредитором лізингодавця (п. 13.1.3).

Однак, всупереч приписам ст. 32 ГПК України, матеріали справи не містять доказів дострокового припинення договору лізингу і, як наслідок, у позивача відсутні підстави для звернення до відповідача з вищевказаними вимогами про стягнення п"яти середньомісячних лізингових платежів в сумі 118652,99 грн.

В частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасно проведені розрахунки, суд зазначає наступне.

Так, згідно заяви про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено до стянення пеню в сумі 33190,65 грн. В той же час розрахунку, заявленої до стягнення суми позивач не надав.

На вимогу суду надати обгрунтований розрахунок пені позивач подав розрахунок на суму 65257,38 грн. (а.с.63- 68 т.4).

Вимога суду від 14.12.2012р., від 10.01.2012 р., від 20.01.2012 р. про надання пояснень щодо розрахунків пені в розмірі 33190,65 грн. позивачем не виконана, розрахунок пені на вказану суму не надано. Як на причину невиконання вимог суду, представник вказав про неможливість здійснення розрахунку саме на цю суму.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору

Враховуючи, що позивач не подав розрахунку пені в сумі 33190,65 грн., чим позбавив суд можливості перевірити його правильність та обгрунтованість, тому в цій частині позовні вимоги суд залишає без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Щодо заперечень відповідача, які грунтуються на відсутності актів виконаних робіт (п. 5.1. договору), то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки наявність вищевказаних актів є лише однією з умов проведення розрахунків, при цьому розділ 5 договору лізингу містить і інші вимоги та умови проведення відповідачем належних та своєчасних розрахунків, які останнім не взято до уваги, однак, на яких позивач грунтує свої вимоги.

З огляду на викладене, позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 208570,21 грн., з яких 207256,76 грн. - основний борг; 927,35 грн - інфляційні нарахування; 386,10 грн - 3% річних.

Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення коштів в сумі 144000,00 грн. за п. 4 ст. 80 ГПК України в зв"язку з відмовою позивача від позову.

Суд залишає без розгляду за п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України в частині стягнення 33190,65 грн. пені.

В решті позовних вимог, а саме в сумі 151626,05 грн., з яких: 31705,54 грн. - основний борг; 1037,05 грн. - інфляційні нарахування; 230,47 грн. - 3% річних, 118652,99 грн.- штрафна санкція у вигляді п"яти середньомісячних лізингових платежів, суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль": 12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул. Микгород, 71, код 05418365

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код 32774741

- 207256,76 грн. - основного боргу;

- 927,35 грн. інфляційних нарахувань;

- 386,10 грн. - 3% річних;

- 2085,70 грн. державного мита;

- 45,80 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі за п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 144000,00 грн.

4. Залишити позов без розгляду в частині стягнення 33190,65 грн. пені.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 31 січня 2012 р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам.

<Текст >