Рішення № 21212822, 31.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.12 р. Справа № 37/363пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30277830

із залученням до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Державний вищий навчальний заклад Донецькій національний технічний університет, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02070826

про: розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. та зобовязання повернути орендоване майно балансоутримувачу.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_3 (згідно договору про надання правової допомоги №10/01/2012 від 10.01.2012р., ордеру від 24.01.2012р. та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 11.05.2005р.);

від Третьої особи ОСОБА_2 (за довіреністю №14-1/10 від 10.01.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.01.2012р. до 24.01.2012р. та з 24.01.2012р. до 31.01.2012р.

У судовому засіданні 31.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (далі Відповідач) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. та зобовязання повернути орендоване майно балансоутримувачу.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору оренди №4596/2010 від 30.12.2010р. в частині сплати орендної плати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. з додатками, розрахунок орендної плати, акт приймання - передачі майна, довідку про надходження орендної плати, лист №17-06-03-05597 від 20.05.2011р. з доказами надіслання, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16, 526, 762, 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив від 23.01.2012р. (а.с.а.с.60-63), яким не заперечив проти припинення спірного договору, але наголосив на порушенні Позивачем встановленого ст. 188 Господарського кодексу України порядку розірвання спірного договору

Ухвалою суду від 21.12.2011р. до участі у справу в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у якості Третьої особи, яке на заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучений Державний вищий навчальний заклад Донецький національний технічний університет, м. Донецьке (далі Третя особа)

Третя особа надала пояснення №14-2/10 від 10.01.2012р. (а.с.45), якими повідомила про відсутність електричної енергії в орендованому приміщенні і його фактичне невикористання Відповідачем, а також представила додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46-48).

У судовому засіданні 31.01.2012р. представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, а представник Третьої особи наголосив на необхідності задоволення позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4596/2010 (а.с.а.с.10-15), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення першого поверху гуртожитку АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Донецького вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет” (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2010р. і становить за незалежною оцінкою 698559,00 грн., для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи, строком до 24.12.2013р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2010р. становить 4671,03 грн. без ПДВ а.с.16) з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням, до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним. Своєчасне і повне внесення орендних платежів п.5.4. віднесено до обовязків Орендаря.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 5.12. договору на Орендаря, серед іншого, покладений обовязок у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а п. 10.9 визначає, що така передача повинна відбутися протягом трьох робочих днів та вважається здійсненню згідно п. 10.10. з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі.

Положеннями п. 5.13. договору серед обовязків Орендаря також визначена необхідність протягом 15 днів після підписання договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування його витрат на утримання цього майна та надання комунальних послуг Орендарю, який (договір), згідно пояснень представників Відповідача та Третьої особи, укладений не був.

На виконання умов п. 2.1. договору, 30.12.2010р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.17), із змісту якого не вбачається жодних застережень про неможливість використання через відсутність електричної енергії, а вказівка про необхідність проведення капітального ремонту узгоджується із встановленим п. 5.8. договору обовязком Орендаря його здійснювати.

20.05.2011р. Позивач листом №17-06-03-05597 (а.с.а.с.6, 7) намагався в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України відмовитися від спірного договору оренду з огляду на наявність заборгованості з боку Орендаря, проте вказане повідомлення не було отримано останнім (а.с.8) та повернулося відправникові.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого були підтримані Третьої особою.

Відповідач погодився із необхідністю припинення орендних правовідносин, проте зауважив на недотриманні порядку, визначеному ст. 188 Господарського кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

При цьому позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору та повернення обєкту оренди дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у розірвання укладеного сторонами договору оренди та примусовому поверненні обєкту оренди.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) невиконання обовязку щодо оплати орендної плати.

В свою чергу, нездійснення орендних платежів судом розцінюються як обґрунтовані з огляду на таке. За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобовязання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Умови про сплату орендної плати та страхування обєкту оренди ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умови є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Виходячи з наявних матеріалів справи зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, а саме належного і своєчасного здійснення орендних платежів за період з 30.12.2010р. по травень 2011р. - суд вважає за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

При цьому, із наведених у відзиві обставин неможливості використання майна та його фактичного невикористання суд не вбачає підстав для застосування ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки підписання Орендарем акту приймання-передачі без застережень щодо невідповідності обєкту оренди умовам договору за змістом ст. 767 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про належність стану обєкту оренди, а невиконання Орендарем обовязку, передбаченого п. 5.13. договору, з укладання відповідної угоди про відшкодування витрат балансоутримувача вказує на власну відповідальність Відповідача за невикористання майна через відсутність електропостачання, адже як вбачається із змісту Примірного договору про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого Наказом ФДМ України від 23 серпня 2000 року N 1774, саме в межах такого договору Відповідачеві мали надаватися комунальні послуги, у тому числі електропостачання.

Посилання Відповідача з цього приводу на лист НКРЕ №05-39-11/274 від 26.01.2004р. є недоречними, оскільки він стосується правовідносин з оренди електроустановок, а не приміщень, а відтак не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Розяснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482, з огляду на що застереження Відповідача з цього приводу до уваги судом не приймаються.

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню. Оскільки розірвати можна лише існуючий договір, суд, в контексті наявного в матеріалах справи повідомлення (а.с.а.с.6, 7) Орендодавця про припинення спірного договору внаслідок односторонньої відмови в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, наголошує, що за відсутності доказів отримання Орендарем такого повідомлення, спірний договір не можна вважати розірваним у позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязків його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 10.9 спірного договору оренди встановлений обовязок Орендаря у разі припинення договору повернути обєкт оренди Балансоутримувачу протягом трьох робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у звязку із розірванням договору є обовязок орендаря повернути обєкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обовязку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобовязання Відповідача повернути орендоване майно також підлягають задоволенню у повному обсягу і фактичне нездійснення Орендарем з особистих причин користування майна не звільняються його від обовязку здійснити належне повернення приміщення із складанням відповідного акту.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи домовленість сторін з цього приводу в п. 10.9 спірного договору оренди, задля забезпечення належних умов для звільнення Орендарем обєкту від власних речей, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 3 робочих дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30277830) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. та зобовязання повернути орендоване майно балансоутримувачу задовольнити у повному обсягу.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) та Приватним підприємством „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30277830).

3. Зобовязати Приватне підприємство „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30277830) протягом 3 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути балансоутримувачу - Державному вищому навчальному закладу Донецький національний технічний університет. М. Донецьк (ідентифікаційний код02070826) за актом приймання-передачі нежитлові вбудовані приміщення першого поверху гуртожитку АДРЕСА_1.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30277830) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) витрати по сплаті судового збору у розмірі 941,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.