Рішення № 21212725, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 2/106пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Карбо та кріплення”, м.Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія”, м.Донецьк

про встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязання відповідача припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязання відповідача опублікувати в газеті „Юридична практика” відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності Приватного акціонерного товариства „Карбо та Кріплення” та зміст відповідного рішення суду.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 11-911 від 26.10.2011 р., ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 03.10.2011 р., ОСОБА_3. за довіреністю № 11-913 від 26.10.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю № 3 від 31.10.2011 р., ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 01.06.2011 р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Карбо та Кріплення”, м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія”, м.Донецьк про встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязання відповідача припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та ” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; опублікування в засобах масової інформації м.Донецька відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності позивача та зміст відповідного рішення.

Ухвалою від 04.04.2011р. господарський суд Донецької області прийняв зазначену позовну заяву та порушив провадження у справі №2/106пн.

Ухвалою від 01.06.2011р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи на пятнадцять днів до 19.06.2011р. за клопотанням представника позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач незаконно та без дозволу використовує в комерційних цілях корисні моделі, захищені патентами на корисну модель №21291 „Сталеполімерний анкер” та №43444 „Анкер”, власником яких є позивач.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії патентів на корисну модель №21291 від 15.03.2007р., №43444 від 10.08.2009р., технічних умов, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, дозволу на продовження експлуатації обєкту №3600.07.30-29.52.1, довіреності №8026 від 05.11.2010р., листів №15/349 від 28.02.2011р., №82 від 21.12.2010р., №10-722 від 04.11.2010р., доказів його отримання, листів №71 від 24.11.2010р., №11-28 від 13.01.2011р., №3112/32-14 від 09.03.2011р., №1/02-5-3а/919 від 10.02.2011р., №11-29, №11-27 від 18.01.2011р., №11-147 від 10.02.2011р., №27/371 від 16.02.2011р., №11-30 від 13.01.2011р., №16-12/728 від 07.02.2011р., заяви №11-130 від 04.02.2011р., дослідження стосовно порушення прав власників патентів України №342 від 15.12.2010р., паспорту №1.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 464 Цивільного кодексу України, ст.ст. 28, 34, 35 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, п.2 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” від „21” січня 1993 року №7-93, Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258.

01.06.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про доповнення прохальної частини позовної заяви, якою просив суд: встановити факт використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязати відповідача припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; з метою забезпечення позову та на підставі наданої заяви постановити ухвалу якою вилучити з цивільного обороту товари, а саме анкери, які виготовляються та реалізуються ТОВ „Донецька метисна компанія” з порушенням прав інтелектуальної власності, шляхом накладення арешту на контрафактну продукцію на складах відповідача, заборонити відповідачу виробляти, використовувати та вводити в господарський обіг продукцію, в якій використані технічні рішення, захищені патентами України №43444 „Анкер” та №21291 „Стале полімерний анкер”; заключити ліцензійний договір з ПАТ „Карбо та Кріплення” щодо надання права користування корисними моделями №43444 „Анкер” та №21291 „Стале полімерний анкер” з метою виробництва. Використання та продажу, на запропонованих позивачем умовах; зобовязати відповідача виплатити компенсацію у розмірі 50000,00 мінімальних заробітних плат; накласти на відповідача штрафу розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача, з зарахуванням його до Державного бюджету України. Так, ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Заяви про зміну предмету або підставу позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано. Оскільки, зазначені додаткові позовні вимоги заявились позивачем після початку розгляду господарським судом справи по суті та останні за своєю правовою природою не є збільшенням первісних позовних вимог, суд здійснює розгляд справи по суті за первісними позовними вимогами, які заявлялись позивачем при поданні позову.

09.06.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на обізнаність позивача стосовно розробок ДП ДонУГІ по анкерному кріпленню у 2000 році та реєстрацію позивачем у 2005 році та у 2009 році патентів на корисну модель, що є грубим порушенням, до якого долучив копії висновку експертизи щодо умов патентоздатності №10703/ЗУ/11 від 25.05.2011р., технічних умов ТУ У 12.00.185790.092-2000, сертифікату відповідності №UA1.068.0011038-11, дозволу на початок експлуатації обєкта №544.10.30-29.52.1, договору на створення науково-технічної продукції №17-309/2241000390 від 11.01.2010р., калькуляції собівартості робіт,

16.06.2011р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням, яким просив суд призначити судову експертизу обєктів інтелектуальної власності в Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз для розяснення питань щодо застосування запатентованих винаходів корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Стале полімерний анкер”.

Ухвалою від 16.06.2011р. господарський суд Донецької області призначив по справі №2/106пн судову експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.06.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №2/106пн до отримання результатів експертизи на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України. Та направив матеріали справи №2/106пн на адресу Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

22.09.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшли висновок експерта №3425/30 від 29.08.2011р. та матеріали справи №2/106пн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.09.2011р. у звязку з обранням судді Мартюхіної Н.О. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду справу №2/106пн передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого обрано головуючим суддею у справі суддю Сич Ю.В.

Ухвалою від 17.10.2011р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №2/106пн та призначив останню до розгляду.

14.11.2011р. позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення до позовних вимог, якою конкретизував позовну вимогу стосовно опублікування в засобах масової інформації м.Донецька відомостей про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності позивача та зміст відповідно рішення суду, виклавши останню наступним чином, зобовязати відповідача опублікувати в газеті „Юридична практика” відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності ПрАТ „Карбо та кріплення” та зміст відповідного рішення суду.

В подальшому суд здійснює розгляд справи з урахуванням вищевказаної заяви.

15.11.2011р. в судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про виклик у судове засідання експерта.

Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки, висновок експерта №3425/30 від 29.08.2011р. є достатньо ясним, повним та таким, що не потребує додаткових розяснень.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

Частина 4 статті 1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” передбачає, що винахід (корисна модель) результат інтелектуальної діяльності людини в будь якій сфері технології.

Як передбачено п. 13 ст. 1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2007р. Державним департаментом інтелектуальної власності в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі зареєстровано патент на корисну модель №21291 „Сталеполімерний анкер”, відповідно за яким власником зазначено Акціонерне товариство закритого типу „Карбо та кріплення”.

10.08.2009р. Державним департаментом інтелектуальної власності в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі зареєстровано патент на корисну модель №43444 „Анкер”, відповідно за яким власником зазначено Акціонерне товариство закритого типу „Карбо та кріплення”.

Особливі немайнові і майнові права субєктів права інтелектуальної власності на винахід та корисну модель охороняються Законом України № 3687-ХІІ від 15.12.1993р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”. Відповідно до статті 28 вказаного Закону використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованного винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованного винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до належного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим:

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням данного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процесс, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

Оскільки в процесі вирішення спору між сторонами виникли розбіжності щодо процессу виготовлення продукту, судом була призначена судова експертиза для встановлення факту виготовлення анкерів та анкерних кріплень, які захищені патентами на корисні моделі.

Відповідно до висновку експерта №3425/30 від 29.08.2011р. експертом встановлено:

при виготовленні продукції, що виробляється та реалізується Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія”, використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули патенту на корисну модель №43444 „Анкер”, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 10.08.2009р.;

при виготовленні продукції, що виробляється та реалізується Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія”, використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули патенту на корисну модель №21291 „Сталеполімерний анкер”, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 15.03.2007р.;

анкер та сталеполімерний анкер за технічними умовами ТУ У 12.00185790.092-2000, що придбані ТОВ „Донецька метізна компанія”, і сталеполімерний анкер за патентом на корисну модель №21291 та анкер за патентом на корисну модель №43444, які належать ПАТ „Карбо та кріплення”, виготовлені одним способом.

Ухвалою від 16.06.2011р. судом попереджено експерта, якому буде доручено проведення судової експертизи, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Так, у суду відсутні підстави вважати висновок експерта недостатньо ясним чи неповним.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписом ч.5 ст. 28 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадку, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Як вбачається з листа №10-722 від 06.11.2010р. позивач пропонував з метою досудового врегулювання взаємовідносин укласти ліцензійний договір. Однак, як вбачається з матеріалів справи та як стверджують сторони між останніми відповідного ліцензійного договору укладено не було. Тобто, у відповідача відсутні правові підстави для використання у виробництві формул корисних моделей, захищених патентами на корисну модель №21291 „Сталеполімерний анкер” та №43444 „Анкер”.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер” та опублікувати в газеті „Юридична практика” відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності позивача та зміст відповідного рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер” судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У своїй позовній заяві позивач просить суд здійснити захист свого порушеного права шляхом встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”.

Таким чином, позивач просить встановити певний юридичний факт факт використання відповідачем корисних моделей.

Позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Оскільки невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”.

Також, позивачем відповідно до позовної заяви та заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на контрофактну продукцію на складах відповідача, заборони відповідачу виробляти, використовувати та вводити в господарський обіг продукцію, в якій використані технічні рішення, захищені патентами України №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 41, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства „Карбо та Кріплення”, м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія”, м.Донецьк про встановлення факту використання корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязання відповідача припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”; зобовязання відповідача опублікувати в газеті „Юридична практика” відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності Приватного акціонерного товариства „Карбо та Кріплення” та зміст відповідного рішення суду задовольнити частково.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецька метізна компанія” (83114, м.Донецька, вул.Університетська, 78, код ЄДРПОУ 36887248):

-припинити дії з використання запатентованих корисних моделей №43444 „Анкер” та №21291 „Сталеполімерний анкер”;

-опублікувати у газеті „Юридична практика” відомості про порушення ТОВ „Донецька метізна компанія” прав інтелектуальної власності Приватного акціонерного товариства „Карбо та Кріплення” (86193, Донецька область, м.Макіївка, вул.Дорожня, буд.1”Б”, код ЄДРПОУ 30354045) та зміст відповідного рішення суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011р.

Суддя Сич Ю.В.