Рішення № 21211414, 30.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.12 Справа № 9/5014/39/2012

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель", м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ", м. Рубіжне Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

про стягнення 33 380 грн. 19 коп.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 217юр-1 від 01.01.12,

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 14 від 11.01.12, ОСОБА_3, дов. № 15 від 11.01.12,

від 3-ї особи ОСОБА_4, дов. № 55 від 03.01.12

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати наданих послуг в розмірі 33380,19 грн. за договором № 124 від 01.04.04 про спільне використання технологічних мереж основного споживача.

В обґрунтування вимог позивач, ТОВ "Рубіжанський краситель", посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 124 від 01.04.04 про спільне використання технологічних мереж основного споживача, за яким він зобовязався забезпечити передачу електроенергії в межах величин, дозволених відповідачу, а відповідач своєчасно сплачувати отримані послуги за використання електроенергії, компенсації перетоків реактивної електроенергії тощо.

Позивач направив на адресу відповідача рахунки щодо наданих послуг за вересень 2011 року на суму 33380,19 грн., однак листом від 17.10.11 відповідач повернув ці рахунки з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 20.06.11 по справі № 9/90пд/2011, вважаючи розірваним спірний договір від 01.07.11.

Позивач не погоджується з фактом розірвання договору, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Представники відповідача, ТОВ "БКФ", у судовому засіданні з позовом не погодились, посилаючись на рішення господарського суду Луганської області від 20.06.11 по справі № 9/90пд/2011, яким було задоволено позов ТОВ "ЛЕО" та внесено зміни до договору про постачання електричної енергії № 20 від 01.02.07, виклавши спірні додатки до нього в редакції ТОВ "ЛЕО".

Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення у справу третьою особою без самостійних вимог ТОВ "ЛЕО".

Суд вважає, що з метою повного та обєктивного розгляду цієї справи клопотання відповідача слід задовольнити та залучити в якості 3-ї особи без самостійних вимог ТОВ "Луганське енергетичне обєднання".

Представник 3-ї особи, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", у звязку з неотриманням копії позову, письмових пояснень щодо суті спору не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 124 від 01.04.04 про спільне використання технологічних мереж основного споживача (а.с. 8 16), згідно з яким позивач зобовязався забезпечити передачу електроенергії в межах величин, дозволених відповідачу, а відповідач своєчасно сплачувати отримані послуги за використання електроенергії, компенсації перетоків реактивної електроенергії тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору та п. 10 додатку Порядок розрахунків до вказаного договору розрахунок за послуги і втрати основного споживача на передачу електроенергії за розрахунковий період, сум на відшкодування витрат тощо відповідач повинен здійснювати протягом 5-ти днів на підставі рахунків-фактур з дня їх отримання.

Позивач направив на адресу відповідача рахунки за вересень 2011 року на суму 33380,19 грн., однак листом від 17.10.11 відповідач повернув ці рахунки з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 20.06.11 по справі № 9/90пд/2011, вважаючи розірваним спірний договір від 01.07.11.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Посилання відповідача на наявність укладеного з ТОВ "ЛЕО" договору про спільне використання технологічних мереж як на підставу відмови від оплати послуг за спірним договором є безпідставним, оскільки цей договір є чинним згідно з положеннями пункту 10.4 договору, та сторони ані у добровільному, ані у судовому порядку його не розірвали.

З урахуванням викладеного, позовна вимога є обґрунтованою та такою, що підтверджується належними доказами, та підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з відповідача, ТОВ "БКФ", 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, буд. 77, код 19079748, на користь позивача, ТОВ "Рубіжанський краситель", 93009, Луганська об, м. Рубіжне, пл. Хіміків, буд. 2, код 32803997, заборгованість зі сплати наданих послуг в розмірі 33380,19 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1411,50 грн.

Наказ видати після набрання законної сили цим рішенням.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 31.01.12.

Суддя А.Г. Ворожцов