Рішення № 21211337, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/51916.01.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Векс-Буд»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 486 від 12.10.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 16 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(позивач, Продавець або Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Векс-Буд»(відповідач, Покупець або Отримувач) заборгованості в сумі 226893,20 грн. з них основного боргу 166589,93 грн., 3% річних 14157,86 грн. та втрат від інфляції 46145,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання, зокрема, не сплатив позивачу грошових коштів за поставлений останнім товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у звязку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 16.01.2012 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з серпня по грудень 2008 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар на суму 1859323,37 грн.

Позивач зазначає, що Покупець лише частково розрахувався за наданий йому Продавцем товар на суму 1692733,44 грн., а відтак, у Отримувача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед Продавцем в розмірі 166589,93 грн., тобто 1859323,37 грн. 1692733,44 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 23.06.2010р. та 01.07.2011р. повторно направляв відповідачу претензії про сплату боргу на суму 166589,93 грн. (належним чином засвідчені копії претензій вих. №№ 219 та 314 містяться в матеріалах справи). Факт надсилання вимог позивачем на адресу відповідача підтверджується фіскальними чеками про відправку №№ 0931, 0932, 0933 від 23.06.2010р. та поштовим повідомленням з відміткою про вручення 05.08.2011р. на поштовому повідомленні реєстр. № 5802000195038 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи). Позивач вказує, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість по накладним: № Б11008-01239 від 30.10.2008р., № Б11008-01254 від 30.10.2008р., № Б11008-01267 від 30.10.2008р., № Б11008-01309 від 31.10.2008р., № Б11008-01320 від 31.10.2008р., № Б11008-01325 від 31.10.2008р., № Б11108-00006 від 01.11,2008р., № Б11108-00010 від 01.11.2008р., № Б11108-00013 від 01.11.2008р., № Б11108-00017 від 01.11.2008р., № Б11108-00020 від 01.11.2008р., № Б11208-00477 від 10.12.2008р., № Б11208-00482 від 10.12.2008р., № Б11208-00488 від 10.12.2008р., № Б11208-00493 від 10.12.2008р., № Б11208-00494 від 10.12.2008р. та № Б11208-00495 від 10.12.2008р. не погасив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, в період з серпня по грудень 2008 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар на суму 1859323,37 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 31.10.2011р. (копія довідки міститься в справі).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 1692733,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 45 від 11.08.2008р., № 48 від 14.08.2008р., № 50 від 22.08.2008р., № 52 від 29.08.2008р., № 59 від 12.09.2008р., № 77 від 10.10.2008р., № 92 від 24.10.2008р., № 97 від 28.10.2008р., № 99 від 30.10.2008р. та № 103 від 19.11.2008р. (копії платіжних документів містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Листом від 29.12.2008р. за № 16 відповідач повідомив позивача, що заборгованість в розмірі 166589,93 грн. існує внаслідок обставин фінансової кризи та погіршенням фінансування (копія листа міститься в справі).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 23.06.2010р. та 01.07.2011р. повторно направляв відповідачу претензії про сплату боргу на суму 166589,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011р. та 08.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч виконання вимог ухвал від 07.11.2011р. та 08.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Судом встановлено, що між сторонами був складений акт звірки розрахунків який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 166589,93 грн. станом на 14.04.2010р.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що на час розгляду справи заборгованість по оплаті товару Покупцем на рахунок Продавця не проведена.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на січень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості по неоплаченим розхідним накладним: № Б11008-01239 від 30.10.2008р., № Б11008-01254 від 30.10.2008р., № Б11008-01267 від 30.10.2008р., № Б11008-01309 від 31.10.2008р., № Б11008-01320 від 31.10.2008р., № Б11008-01325 від 31.10.2008р., № Б11108-00006 від 01.11,2008р., № Б11108-00010 від 01.11.2008р., № Б11108-00013 від 01.11.2008р., № Б11108-00017 від 01.11.2008р., № Б11108-00020 від 01.11.2008р., № Б11208-00477 від 10.12.2008р., № Б11208-00482 від 10.12.2008р., № Б11208-00488 від 10.12.2008р., № Б11208-00493 від 10.12.2008р., № Б11208-00494 від 10.12.2008р. та № Б11208-00495 від 10.12.2008р. в розмірі 166589,93 грн. з розрахунку: 1859323,37 грн. (загальна вартість товару) 1692733,44 грн. сума часткових проплат за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, правова конструкція зазначеної статті виокремлює випадки за яких строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у звязку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обовязку у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обставини щодо наявності вимоги кредитора до боржника у випадку прострочення останнім виконання грошового зобовязання також кореспондує до положень статті 625 Цивільного кодексу України за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на те, що строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару не відображений в умовах укладеного між сторонами конкретного договору, вимога кредитора до боржника погасити грошову заборгованість з оплати товару з витікаючими наслідками відносно підстав для нарахування позивачем втрат від інфляції та 3% річних є обгрунтованими після спливу семиденного строку від дня пред'явлення кредитором такої вимоги. Претензія від 01.07.2011р. була вручена відповідачу 05.08.2011р. Відтак, обгрунтованим є нарахування втрат від інфляції та 3% річних починаючи з 12.08.2011р., а не з 01.01.2009р., як стверджує позивач в позові.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1109,08 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

166589.9312.08.2011 - 31.10.2011813 %1109.08

При цьому, суд зазначає, що частиною 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відтак, судом було здійснено перерахунок 3% річних у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів.

У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами»визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»поняття «індекс інфляції»- індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає «-499,77»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

12.08.2011 - 31.10.2011166589.930.997-499.77166090.16

А тому, враховуючи відємний показник середнього індексу інфляції за перерахований судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції задоволенню не підлягають.

Водночас, суд зазначає, що додані позивачем до позовних матеріалів лист відповідача від 29.12.2008р. за № 16 оцінюється як доказ визнання боргу за неоплачений товар. Доказів отримання відповідачем претензії № 291 від 23.06.2010р. до суду не представлено. За таких обставин, перелічені вище документи не є, в силу ч. 2 ст. 530, ст. 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, достатніми та належними доказами, що свідчать про звернення позивача до відповідача з вимогами сплатити борг.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 167699,01 грн. з них основного боргу - 166589,93 грн. та 3% річних 1109,08 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1853,65 грн. (1679,01 грн. державного мита та 174,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Векс-Буд»(ідентифікаційний код: 34935928, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 51, ІПН 349359226557, свідоцтво платника ПДВ № 100036399), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(ідентифікаційний код: 14273138, адреса: 58020, м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, ІПН 142731324079, № свідоцтва 100091260, п/р 26004301121400 в філії ЧОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 356334), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 166589,93 грн. (сто шістдесят шість тисяч пятсот вісімдесят девять гривень 93 копійки), 3% річних 1109,08 грн. (одна тисяча сто девять гривень 08 копійок) та судові витрати в сумі 1853,65 грн. (одна тисяча вісімсот пятдесят три гривні 65 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 23.01.2012р.