Рішення № 21211246, 23.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/47823.01.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

про стягнення страхового відшкодування

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 17 від 03.01.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 21.02.2011р.);

В судовому засіданні 23.01.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(надалі ПАТ «Страхова компанія «Уніка», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 32185, 37 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «Уніка»на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 009033/4002/0000061 від 13.10.2010р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта»позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 32185, 37 грн. в судовому порядку.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про необгрунтованість позовних вимог з тих підстав, що відповідач не є заподіювачем шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тобто відповідач не порушував права позивача щодо права звернення про відшкодування шкоди в порядку регресу та позивач звертаючись до суду неправильно визначив відповідача по справі; позивач і відповідач є страховиками, відповідно до двох різних законів України, які є різними по своїй суті; Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, тобто позадоговірні відносини.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 009033/4002/0000061 від 13.10.2010р. у ПАТ «СК «Уніка», застраховано автомобіль Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ПНВФ «Строй індустрія-Л».

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 18.02.2011р. мала місце дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Київського районного суду міста Одеси від 28.04.2011р., справа 3-2197 2011 рік.

При цьому суд відзначає про помилковість посилання відповідача на ст. 35 ГПК України, оскільки постанова Київського районного суду міста Одеси від 28.04.2011р. не є судовим рішенням у цивільній справі, вказаним судом розглядались матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності особи винної у вчиненні адміністративного правопорушення за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При вирішенні даного спору, зазначена постанова суду є належним доказом вчинення відповідною особою адміністративного правопорушення, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1319 по визначенню матеріального збитку, складеного 18.03.2011р. суб'єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 05.12.2009р.), складає 87800, 68 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 18.02.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 62015 від 07.04.2011р. по договору страхування № 009033/4002/0000061 від 13.10.2010р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 32185, 37 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 013663 від 21.04.2011р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Під час розгляду справи встановлено, що транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, взято на страхування ВАТ НАСК «Оранта»про що укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/2187413.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2 підтверджується постановою Київського районного суду міста Одеси від 28.04.2011р..

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА/2187413).

В даному випадку, враховуючи заперечення відповідача щодо відносин сторін, суд відзначає, що в даному випадку виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним договором страхування та перехід до нього права зворотної вимоги в порядку ст. 993 ЦК України, в теорії цивільного права визначається інститутом суброгації (передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи в результаті виконання нею зобовязання боржника на користь кредитора в рамках існуючих зобовязальних правовідносин). Тобто при виплаті страхового відшкодування позивач, в силу положень закону (ст. 993 ЦК України) набуває права вимоги, яке належить потерпілій особі у відносинах з особою винною у вчиненні ДТП (тобто набуває права потерпілої особи вимагати сплати страхового відшкодування від особи, яка застрахувала відповідальність винної особи за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Норми суброгації містяться у загальних положеннях зобовязального права (ч. 3, 4 ст. 512 ЦК України), а спеціальні випадки суброгації передбачені ч. 3 ст. 528 ЦК України. Серед основних ознак суброгації називають:

- наявність третьої особи, тобто особи, яка чужа для зобовязання й участі у ньому не бере (щодо договірних відносин страховика та страхувальника-винної особи такою третьою особою є страховик який відшкодував шкоду потерпілому);

- виконання зобовязання третьою особою;

- витіснення із зобовязання первісного кредитора, обмеження обсягу перехідного права вимоги обсягом виконаного зобовязання (право вимоги переходить в межах фактичних витрат понесених страховиком).

Щодо зазначених правовідносин викладено, зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», тобто, до позивача при виплаті страхового відшкодування на користь потерпілого перейшло право вимоги до відповідача в межах зобовязальних відносин по укладеному договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА/2187413), оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні (позивач набув прав кредитора у зобовязанні).

У вказаному Листі Верховного Суду, суброгацією названо перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, а також відзначено, що при суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції закону, яка є чинною з 19.09.2011р. та відповідно застосовується до врегулювання страхових випадків, які стались після вказаної дати, у п. 36.4, також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/2187413), а до ПАТ СК «Уніка»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 009033/4002/0000061 від 13.10.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ «НАСК «Оранта»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 у ДТП 18.02.2011р., що визначений висновком суб'єкта оціночної діяльності від 18.03.2011р..

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/2187413) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза 0 грн..

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 32185, 37 грн. виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на виплату страхового відшкодування потерпілому.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Можливе неповідомлення страховика, яким застраховано цивільну відповідальність винної особи про настання страхового випадку також не звільняє страхову компанію від обовязку здійснити виплату страхового відшкодування, оскільки положення закону надають право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

…г) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (п. 38.1.1).

При цьому, суд також, бере до уваги твердження позивача щодо відсутності відомостей про звернення ОСОБА_4 щодо виплати страхового відшкодування до ВАТ НАСК «Оранта», як страховика яким застраховано цивільну відповідальність особи внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_2, однак така заява була подана позивачем, як особою яка використала своє суброгаційне право. Заява за вих. № 215 від 29.04.2011р. міститься в матеріалах справи, та отримана відповідачем 10.05.2011р., що підтверджується реєстровим вхідним № 4723.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Враховуючи відсутність здійснення виплати на користь позивача згідно заяви за вих. № 215 від 29.04.2011р., заявлені позовні вимоги про стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору у сумі 1411, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01601, м. Київ, вул. Рейтарська 37, ідент. код 20033533) 32185, 37 грн. (тридцять дві тисячі сто вісімдесят пять гривень 37 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 1411, 50 грн. (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 50 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 25.01.2012