Рішення № 21211170, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/52016.01.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу

до Приватного підприємства «Міком»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 769/9 від 30.05.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 16 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу (позивач, Покупець або Отримувач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Міком»(відповідач, Продавець або Постачальник) заборгованості в сумі 1612,91 грн. з них основного боргу 1530,00 грн., 3% річних 33,95 грн. та втрат від інфляції 48,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з поставки попередньо оплаченого позивачем товару, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача грошових коштів пропорційно розміру непоставленого відповідачем товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у звязку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 16.01.2012 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року Продавець виставив Покупцю на оплату товару рахунок-фактуру № mk-1102104 від 21.10.2010р., який Покупець в повному обсязі оплатив.

Загальна вартість товару згідно рахунку-фактуру № mk-1102104 становить 1530,00 грн. (належним чином засвідчена копія рахунку міститься в матеріалах справи).

Позивача зазначає, що Продавець оплаченого товару не поставив, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має повернути Покупцю перераховані ним кошти пропорційно розміру непоставленого товару в сумі 1 530,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, в жовтні 2010 року Продавець виставив Покупцю на оплату товару рахунок-фактуру № mk-1102104 від 21.10.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2010р. позивач сплатив на користь відповідача 1530,00 грн., що становить вартість товару згідно рахунку-фактури № mk-1102104 від 21.10.2010р. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням № 2020 від 29.10.2010р. (копія міститься в справі).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту оплати товару по рахунку-фактурі № mk-1102104 від 21.10.2010р. в повному обсязі.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що внаслідок непоставки відповідачем товару позивач, в порядку досудового врегулювання 27.01.2011р. та 11.03.2011р. повторно, звернувся до відповідача з вимогами № 242 і № 623 відповідно та просив Продавця повернути на користь Покупця грошові кошти в розмірі 1530,00 грн., а також сплатити штрафні санкції та відсотки (копії вимог містяться в матеріалах справи).

У відповідь на вимогу позивача № 242 від 27.01.2011р. у своєму листі № 1/28/1 від 28.01.2011р. відповідач повідомив, що відгрузка товару буде здійснена в строк до 01.02.2011р. (копія листа міститься в справі).

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що товар Продавець Покупцю в строк до 01.02.2011р. не поставив, грошових коштів, незважаючи на вимоги викладені в претензії № 623 від 11.03.2011р., не повернув.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.11.2011р. та 08.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 07.11.2011р. та 08.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо поставки товару позивачу за оплаченим останнім рахунком-фактурою № mk-1102104 від 21.10.2010р. або доказів повернення Продавцем на користь Покупця грошових коштів за непоставлений товар, станом на січень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця вартість оплаченого але непоставленого товару за рахунком-фактурою № mk-1102104 від 21.10.2010р. в розмірі 1530,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних 33,95 грн. та втрат від інфляції 48,96 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

При цьому, зважаючи на те, що доказів сплати 64,60 грн. за отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.11.2011р. позивачем до суду не представлено, викладене позивачем в листі від 29.11.11р. № 4113 клопотання, про стягнення з відповідача відповідних витрат, задоволенню не підлягає та відхиляється судом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Міком» (ідентифікаційний код: 30523162, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А, п/р № 260030102028 у АТ «ПроКредитБанк»м. Київ, МФО 320984), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»(ідентифікаційний код юр. особи: 00135390, адреса: 04053, м. Київ, Несторівський пров. 3-5) в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу (ідентифікаційний код: 00136875, адреса: 17600, Чернігівська обл., смт. Варва, п/р № 26000050008066 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 1530,00 грн. (одна тисяча пятсот тридцять гривень), 3% річних 33,95 грн. (тридцять три гривні 95 копійок), втрат від інфляції 48,96 грн. (сорок вісім гривень 96 копійок) та судові витрати в сумі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 23.01.2012р.