Рішення № 21211016, 24.01.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 р. Справа № 5010/2411/2011-17/144

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Б. Вишневецького, 34, м.Черкаси,18000;

до відповідача: Приватного підприємства "Гарант Лідер", вул. Грушевського, 18, м. Івано-Франківськ, 61145;

про стягнення 357 грн. 31 коп., в т. ч. 347 грн. 95 коп. боргу, 3 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 грн. 63 коп. 3 % річних, 4 грн. 22 коп. пені.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність № 326 від 30.06.11);

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Приватного підприємства "Гарант Лідер" про стягнення 357 грн. 31 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

25.02.10 між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") в особі Черкаської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та Приватним підприємством "Гарант Лідер" укладено договір № 298 про надання телекомунікаційних послуг, згідно умов якого, позивач зобов'язується надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених відповідачем, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 23-32), позивач належним чином виконав прийняті зобовязання згідно договору - надав відповідачу телекомунікаційні послуги, однак відповідач всупереч умовам договору не розрахувався за отримані послуги за період з березня 2011 р. по липень 2011 р., внаслідок чого утворився борг в сумі 347 грн. 95 коп.

20.06.11 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити оплату боргу. Однак, дана претензія залишились без належного реагування з боку відповідача.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Станом на 24.01.2012 р. в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 347 грн. 95 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 3 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 грн. 63 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" N 1280-IV від 18.11.2003 р., у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі вказаного нормативного положення, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 грн. 22 коп.

З огляду на обґрунтованість та правильність здійснених позивачем нарахувань, позовні вимоги про стягнення 4 грн. 22 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 347 грн. 95 коп. боргу, 3 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1 грн. 63 коп. 3 % річних, 4 грн. 22 коп. пені.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Приватного підприємства "Гарант Лідер" про стягнення 357 грн. 31 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Гарант Лідер", вул. Грушевського, 18, м. Івано-Франківськ, 61145 (ідентифікаційний код 33332752) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 21560766), в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Б. Вишневецького, 34, м. Черкаси, 18000 (ідентифікаційний код 01181877) 347 грн. 95 коп. (триста сорок сім гривень, дев'яносто п'ять копійок) - боргу, 3 грн. 51 коп. (три гривні, п'ятдесят одну копійку) - інфляційних втрат, 1 грн. 63 коп. (одну гривню шістдесят три копійки) - 3 % річних, 4 грн. 22 коп. (чотири гривні, двадцять дві копійки) - пені, 102 грн. (сто дві гривні) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 31.01.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Озарко Л. Р. 31.01.12