Ухвала суду № 21210635, 30.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

30.01.2012Справа №5002-23/515-2009 За скаргою Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» (вул. Київська/Фрунзе, буд. 46/8, м. Сімферополь, АР Крим, 95017; ідентифікаційний код 31039326)

до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (вул. 60 років Жовтня, буд. 21, м. Сімферополь, АР Крим 95024)

за участю зацікавленої особи Приватного підприємства «АРСТІН» (вул. Узлова, буд. 20, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 33772991)

скарга на бездіяльність ДВС

по справі за позовом Приватного підприємства «АРСТІН», м. Сімферополь

до відповідача Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест», м. Сімферополь

про стягнення 1014456,20 грн.

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест», м. Сімферополь

до Приватного підприємства «АРСТІН», м. Сімферополь

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 498101,20 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від скаржника ОСОБА_1, представ. за довір. б/н від 11.02.2011 р.; ОСОБА_2, представ. за довір. вих. № 7 від 04.03.2011 р.

Від ДВС ОСОБА_3, державний виконавець довіреність №12 від 30.01.2012 р.

Від стягувача ОСОБА_4, представ. за довір. б/н від 01.07.2011 р.

Суть спору: Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 09.03.2011 р. у справі № 2-23/515-2009 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» на користь Приватного підприємства «Арстін» 727406,20 грн. основного боргу, 191666,54 грн. індексу інфляції, 48006,52 грн. три відсотки річних, 15141,77 грн. витрат на проведення судової експертизи, 9670,79 грн. державного мита та 83,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 287050,00 грн. основного боргу, 87321,07 грн. інфляційних втрат та 18944,41 грн. трьох відсотків річних відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (судді: Черткова І.В. головуючий, Видашенко Т.С., Лисенко В.А.) від 28.04.2011 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. у справі № 2-23/515-2009 скасоване у частині стягнення з Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» на користь Приватного підприємства «Арстін» 727406,20 грн. основного боргу, 191666,54 грн. індексу інфляції, 48006,52 грн. 3% річних, 15141,77 грн. витрат на проведення судової експертизи, 9670,79 грн. державного мита, 83,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Прийнято нове рішення. У задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 16 травня 2008 року, № 2 від 16 травня 2008 року, № 3 від 11 червня 2008 року, № 4 від 26 червня 2008 року, № 5 від 23 червня 2008 року та № 6 від 05 серпня 2008 року до договору генпідряду № 57 від 26 березня 2008 року. Стягнуто з Приватного підприємства «Арстін» на користь Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 498101,20 грн., 15141,77 грн. витрат на проведення судової експертизи, 5066,10 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України (судді: Прокопанич Г.К. головуючий, Плюшко І.А., Шевчук С.Р.) від 03.08.2011 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 р. у справі № 2-23/515-2009 скасовано, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. залишене в силі.

У звязку із набранням рішенням суду законної сили, після повернення справи № 2-23/515-2009 з суду касаційної інстанції, господарським судом Автономної Республіки Крим виданий наказ про примусове виконання рішення від 03.08.2011 р.

09.12.2011 р. на адресу суду від боржника Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» надійшла скарга вих. № 53 від 07.12.2011 р. на бездіяльність органу виконання судового рішення, відповідно до якої заявник просить визнати незаконною бездіяльність Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ, яка виражається в не направленні наказу № 2-23/515-2009, виданого господарським судом Автономної Республіки Крим 03.08.2011 р., до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ.

Ухвалою суду від 12.12.2011 р. вищевказану скаргу прийнято до провадження судді господарського суду Автономної Республіки Крим Доброреза І.О. з призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представники Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» в судове засідання зявилися, скаргу підтримали.

Представник стягувача в судове засідання зявився, проти скарги усно заперечував.

Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції забезпечив явку свого представника у судове засідання. Проти задоволення скарги державний виконавець усно заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників скаржника, ДВС і стягувача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011р. Приватне підприємство «АРСТІН» звернулося до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК із заявою про примусове виконання наказу №2-23/515-2009, виданого Господарським судом АРК 03.08.2011р. про стягнення з Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» на користь ПП «АРСТІН» 991975,70 грн.

14.09.2011р. постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.10.2011р. внесені зміни в рішення Господарського суду АР Крим від 15.10.2010р. і в наказ Господарського суду АР Крим від 03.08.2011р. у справі №2-23/515-2009 щодо вказівки вірної адреси місцезнаходження боржника 95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе/Київська, 8/46.

Листом від 26.10.2011р. Дочірнє підприємство «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» повідомило державного виконавця про те, що підприємство знаходиться у Київському районі м.Сімферополя та просило передати виконавче провадження у належний орган виконавчої служби.

09.12.2011 р. боржник звернувся зі скаргою на бездіяльність органу виконання судового рішення та просить визнати незаконною бездіяльність Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ, яка виражається в не направленні наказу № 2-23/515-2009, виданого господарським судом Автономної Республіки Крим 03.08.2011 р., до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ, посилаючись на невиконання органом примусового виконання рішення приписів ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3.2.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, в результаті чого виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2011 р. по справі № 2-23/515-2009 повинні здійснюватися Київським ВДВС Сімферопольського МУЮ за місцезнаходженням майна боржника.

Суд вважає доводи скаржника необґрунтованими на підставі наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно преамбули Закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно до ст. 19 Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,3,5 та 6 ст.20 Закону у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

У судовому засіданні 30.01.2012р. представником ДВС надані суд копії платіжних вимог, які він направляв до КРУ ПАТ КБ «Приватбанк» та які були повернуті у звязку із невірним заповненням.

З огляду на це, суд приходить висновку, що оскільки на даний час державний виконавець провадить виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках, то у нього не має підстав для надсилання виконавчого документу за фактичним місцезнаходженням боржника.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії Центрального Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції з примусового виконання наказу Господарського суду АРК у справі №2-23/515-2009 є цілком правомірними та у суду немає підстав для визнання бездіяльності, яка виявилася у ненаправленні вищевказаного наказу до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, незаконною.

Згідно абз. 7 п. 8 Розяснення Вищого господарського суду АР Крим № 04-5/365 від 28.03.2002 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 1212 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

У скарзі відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.