Рішення № 21210369, 27.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2012Справа №5002-15/5195-2011 За позовом Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 03482270)

До відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 39/4; ідентифікаційний код 01416501)

До відповідача 2 Державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» (97545, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Калініна, 74; ідентифікаційний код 33655492)

Про визнання договору недійсним

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не з'явився

Від відповідача 1 ОСОБА_1., представник, довіреність від 03.01.2012

Від відповідача 2 не з'явився

Обставини справи: Міністерство аграрної політики України звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» та Державного підприємства «Державне сільсько-господарське підприємство «Сонячне» про визнання недійсним договору на надання послуг №4 від 15.08.2009, укладеного між відповідачами.

19.12.2011 від Державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач з позов визнав.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» проти задоволення позову заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву та додатку до нього.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини, що склалися між сторонами.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» (Виконавець) та Державним підприємством «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» (Замовник) був укладений договір на надання послуг №4 (далі Договір, а.с.11-15).

Згідно пункту 1.1 Договору, виконавець зобовязується по завданню замовника надати послуги (передпосівна обробка землі, посівні роботи, затравка мишиних нір, весняна підкормка зернових культур, захист зернових культур від шкідливих організмів, збір зернових культур пункт 1.2 Договору), а замовник зобовязується оплатити виконавцю ці послуги.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, загальна договірна ціна послуг становить 85% від валового збору урожаю та формується з вартості всіх видів послуг, вказаних в пункті 1.2 Договору.

Згідно пункту 7.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 15.08.2014.

Позивач вважає, що договір на надання послуг №4 від 15.08.2009 був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, що й стало підставою для звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору на надання послуг №4 від 15.08.2009, укладеного між відповідачами.

Відповідно до Розяснень Вищого Арбітражного Суду України №02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», а саме пункту 1, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настаннявідповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону;додержанням встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою,у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини,що мають значення для правильного вирішування спору.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно пункту 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно частини 3 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у загальнодержавній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №470 від 08.07.2009 «Про повноваження щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України», Державне підприємство «ДСП «Сонячне» належить до сфери управління міністерства.

Відповідно до пункту 20 статті 6 зазначеного Закону України «Про управління об'єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких вони здійснюють, договори про спільну діяльність.

Як вбачається з умов договору, спільна діяльність має наслідком відчуження державного майна, за умовами договору виконавець отримує 85% зерна кінцевого результату спільної діяльності, тобто містить умову про передачу державного майна.

Крім цього, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №703-р від 07.05.2008 «Питання укладення деяких договорів» та наказу Міністерства аграрної політики України № 374 від 19.06.2008, укладення підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери управління Мінагрополітики, господарським товариствам, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном можливе виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з вищевикладеного, ДП «ДСГП «Сонячне» при укладенні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувач майна та землекористувач і уклало зазначений договір з порушенням законодавства, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд, встановивши факт укладення між Відкритим акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» та Державним підприємством «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» договору на надання послуг №4 від 15.08.2009 в якому особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання недійним вищевказаного договору.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на відповідачів згідно вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати договір на надання послуг №4 від 15.08.2009, укладений між Публічним акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 39/4; ідентифікаційний код 01416501) та Державним підприємством «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» (97545, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Калініна, 74; ідентифікаційний код 33655492), недійсним.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 39/4; ідентифікаційний код 01416501) на користь Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 03482270) 470,50 грн. судового збору.

4.Стягнути з Державного підприємства «Державне сільськогосподарське підприємство «Сонячне» (97545, Сімферопольський район, с. Скворцово, вул. Калініна, 74; ідентифікаційний код 33655492)на користь Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 03482270) 470,50 грн. судового збору.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 30.01.2012.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.