Постанова № 21210158, 31.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 07-13-05-11-07/3267 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

від СФГ "Дана":

від ПП "Універсал":

розглянувши касаційну скаргу Кобка В.Г.

Близнюк О.А.

Селянського фермерського господарства "Дана"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2011 року

у справі№ 07-13-05-11-07/3267 господарського суду Черкаської області

за позовомСелянського фермерського господарства "Дана"

до

третя особаПриватного підприємства "Універсал"

ОСОБА_3

прозобов'язання передати майно

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.09.2006 (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено, зобов'язано приватне підприємство "Універсал" передати фермерському господарству "Дана" у власність нежитлову будівлю зерноскладу (660,7 кв.м.), розташовану за адресою вул.. Чехова, буд. 5-6, м. Тальне, Черкаської області та передати обладнання з виробництва олії КІШ '50/ (ті, а.с. 28). Позов і рішення суду обґрунтовані правом стягнення за договором іпотеки на зерносклад та договором застави на олійню від 22.12.2005 року у зв'язку з неповерненням відповідачем ПП "Універсал" фермерському господарству "Дана" 24000грн. позики за договором від 08.09.2005 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду Черкаської області від 26.09.2006 р. скасовано.

Визнано недійсними договори між приватним підприємством "Універсал" та фермерським господарством "Дана": поворотної фінансової допомоги від 08.08.2005, іпотеки зерноскладу загальною площею 660,7 кв.м. від 22.12.2005, застави комплекту обладнання КПМ 450-2 від 22.12.2005 із застосуванням двосторонньої реституції.

В позові про зобов'язання передати майно відмовлено.

Фермерському господарству "Дана" (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул. Суворова,3-а, код ЄДРПОУ 31410889) повернути приватному підприємству "Універсал" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 14181703) у власність нежитлову будівлю зернового складу загальною площею 660, 7кв.м., розташовану за адресою вул. Чехова, буд.5-б, м. Тальне, Черкаська область, та комплект обладнання КПМ 450-2.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що в спірному випадку спірні договори позики і застави здійснювались за наявності продовження спору про розподіл майна; саме в грудні 2005 року за три дні до строку повернення позики, тобто 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (син) підписують договір іпотеки будівлі зерноскладу (цеху переробки сільгосппродукції) та застави комплексу обладнання КПМ 450-2 (т.1, а.с. 8-15). За очевидної нелогічності укладення застави 22.12.2005 за три дні до повернення позики і її розірвання позичальником за умовами п. 5 договору в зв'язку з неукладенням договорів застави, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наступного дня - 23 грудня 2005 року продовжують позику на два місяці до 01 лютого 2006 року. З вищенаведеного вбачається, що сторони мали можливість, але не намагались здійснити повернення позики в грошовій формі, як то передбачено договором, і створювали юридичні умови для вилучення майна; договори позики, іпотеки та застави, на яких базується позов, укладались ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за зловмисною домовленістю з метою вилучення у ПП "Універсал" конкретно визначеного майна на користь ФГ "Дана", тому за нормою ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони (ПП "Універсал") з другою стороною ("ФГ "Дана"), визнається судом недійсним.

Селянське фермерське господарство "Дана" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення ст. ст. 35, 41-43, 91, 93 ГПК України, рішення господарського суду Черкаської області від 26.09.2006 р. залишити в силі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції неправомірно прийняв до провадження апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, оскільки підстав для відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не мотивував; суд не перевірив, які права та обов'язки заявника апеляційної скарги порушує чи впливає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції; суд не навів обґрунтованих доказів, які підтверджують умисел представників ПП "Універсал" ОСОБА_1 та СФГ "Дана" ОСОБА_2 діяти всупереч інтересів та з метою настання негативних наслідків для ПП "Універсал", не взявши до уваги роз'яснення п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. згідно з якими для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Договори застави та іпотеки укладені на забезпечення виконання реального зобов'язання з позики, про що свідчать судові рішення у справах № 02/215 № 12-03/5092 господарського суду Черкаської області, які судом апеляційної інстанції в порушення ст. 35 ГПК України проігноровано; наявність корпоративного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не може бути підставою для висновку про наявність зловмисної домовленості на укладення спірних договорів всупереч інтересів та з метою настання негативних наслідків для ПП "Універсал", тому мотиви суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 8 серпня 2005 року, ОСОБА_1 (батько) від імені ПП "Універсал" підписав договір позики на 24000 грн. під заставу зерноскладу і олійні, які належать підприємству "Універсал".

Позика надавалась на 4 місяці з поверненням не пізніше 25 грудня 2005 року. Зі сторони позичальника-фермерського господарства "Дана" договір підписав ОСОБА_2 (син), який одночасно працював бухгалтером підприємства "Універсал", тобто був обізнаний про фінансово-господарський стан підприємства.

Як слідує з висновку судово-бухгалтерської експертизи Черкаського відділення КНДІСЕ від З грудня 2005 року у цивільній справі №2-775-05 Шполянського районного суду Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна ПП "Універсал" в зв'язку з виходом із засновників, експерт підтвердив склад основних фондів - лише обігових коштів (активів) на 01.07.2005 року підприємство мало на 123540грн.

В грудні 2005 року за три дні до строку повернення позики, тобто 22 грудня 2005 року ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (син) підписують договір іпотеки будівлі зерноскладу (цеху переробки сільгосппродукції) та застави комплексу обладнання КПМ 450-2.

Таким чином, укладення договору застави 22.12.2005 р. відбулося за три дні до повернення позики і її розірвання позичальником за умовами п. 5 договору в зв'язку з неукладенням договорів застави, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наступного дня - 23 грудня 2005 року продовжують позику на два місяці до 01 лютого 2006 року.

Зазначені встановлені обставини дозволяють суду дійти висновку, що сторони мали можливість, але не намагались здійснити повернення позики в грошовій формі, як то передбачено договором, і створювали юридичні умови для вилучення майна. Отже, ОСОБА_1 усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам приватного підприємства "Універсал", передбачав настання невигідних для підприємства наслідків та свідомо допускав їх настання.

За змістом ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 22 Постанови Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9 для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про наявність підстав вважати, що договори позики, іпотеки та застави, на яких базується позов, укладались ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за зловмисною домовленістю з метою вилучення у ПП "Універсал" конкретно визначеного майна на користь СФГ "Дана", оскільки укладались у період діючого корпоративного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно правомірності участі ОСОБА_1 у діяльності приватного підприємства "Універсал" у зв'язку із поданою заявою про вихід із учасників підприємства та рішенням загальних зборів з цього питання.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, судова колегія апеляційного господарського суду правомірно вважала, що укладені договори між ПП "Універсал" та СФГ "Дана" поворотної фінансової допомоги від 08.08.2005 р. іпотеки зерноскладу від 22.12.2005р., застави комплексу обладнання КПМ 450-2 від 22.12.2005 р. слід визнати недійсними.

Як вказано у п. 7 Постанови Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9 за змістом ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Таким чином суд правомірно зазначив про застосування двосторонньої реституції як наслідок визнання договорів недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки правильності щодо правового висновку про наявність підстав для визнання договорів недійсними за нормою ст. 232 ЦК України з огляду на встановлені обставини, не спростовують, тому підстав для висновку про невірне застосування судом апеляційної інстанції наведених норм права не має.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. у справі № 07-13-05-11-07/3267 господарського суду Черкаської області залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

суддіЄ. Чернов

В. Цвігун

всього на 4 стор.